4. Ознаки, за якими класифікують затрати на виробництво та основні види.

Класифікація затрат на виробництво:

1.Залежно від кількості виготовленої продукції%

• Загальні

• Витрати на одиницю продукції

2.За ступенем однорідності:

• Елементні

• Комплексні

3.За способом включення в собівартість продукції:

• Прямі

• Непрямі

4.За періодичністю виникнення:

• Поточні,

• Одноразові,

5.За місцем виникнення витрати на виробництво поділяютьсяза цехами, дільницями, бригадами, службами та іншими адміністративно відокремленими структурними підрозділами вироб­ництв.

6.За обсягом виробництва:

• Постійні

• Змінні

8.Згідно ролі у процесі виробництва:

• виробничі

• невиробничі.

9.За фазами кругообігу запасів:

• постачально-заготівельні

• виробничі

• збутові

10.За охопленням нормування:

• нормовані

• ненормовані

11.За доцільністю:

• Продуктивні витрати

• Непродуктивні витрати

12.Залежно від об’єкта управління:

• У місцях виникнення

• в центрах затрат

• в центрах відповідальності

13.Класифікація витрат за статтями калькуляції

14.Класифікація витрат за економічними елементами:

15.Залежно від оцінки запасів та визначення фінансового результату:

• Вичерпані (спожиті)

• Невичерпані (неспожиті)

• Витрати на продукцію

• Витрати періоду

• Основні витрати

• Виробничі накладні витрати

5. Собівартість продукції та витрати періоду.

Собівартість продукції – це сумарні витрати підприємства на виробництво і реалізацію продукції, виражені у вартісній формі.

Від собівартості продукції залежить кінцевий показник діяльності підприємств — прибутковість.

Собівартість визначається як сума сукупних витрат, поділених на кількість виробленої продукції, тобто як середні витрати на одиницю продукції.

Витрати періоду - це витрати, які не включаються у виробничу собівартість і розглядаються як витрати того періоду, в якому вони виникли. До таких витрат належать: адміністративні витрати, витрати на збут транспортних послуг, інші операційні та фінансові витрати.

6. Класифікація витрат (західна практика).

Основною метою системи «стандарт-кост» є визначення неефективної роботи підприємства шляхом порівняння фактичних витрат з нормативними. Однак незважаючи на суттєве покращення обліку з допомогою методу «стандарт-кост», його впровадженню перешкоджала велика кількість затрат, а отже, і відхилень, що мали місце в організації облікового процесу.

Поряд із системою «стандарт-кост» не менш важливе значення в управлінні витратами посідає і система «директ-костинг».

Характерною ознакою даної системи є поділ усіх витрат на дві основні групи: змінні, тобто ті, які залежать від обсягу виробництва і зростають у зв'язку із збільшенням випуску продукції, і постійні (умовно-постійні), які не залежать від обсягу виробництва і практично завжди залишаються на одному і тому ж рівні.

7. Структура виробничих затрат підприємств і організацій.

Структура собівартості може визначатися на основі класифі­кації затрат за економічно однорідними елементами і статтями калькуляції.

По елементна структура собівартості продукції відрізняється за галузями промисловості. Ці відмінності визначають характер промислового виробництва залежно від переважання питомої ва­ги того чи іншого виду затрат. У зв'язку з цим можна виділити такі групи галузей промисловості: матеріаломісткі, трудомісткі, енергомісткі і фондомісткі.