8. Місце виникнення затрат.

За місцем виникнення витрати на виробництво поділяються за цехами, дільницями, бригадами, службами та іншими адміністративно відокремленими структурними підрозділами виробництв.

9. Центри обліку виробничих затрат за видами продукції, їх класифікація.

10. Центри затрат. Центри регульованих і частково регульованих затрат.

Центри затрат — це первинні виробничі і обслуговуючі оди­ниці, що характеризуються одноманітністю функцій і виробни­чих операцій, приблизним рівнем технічної оснащеності та орга­нізації, направленістю (спрямуванням) затрат. їх виділяють в якості об'єкта планування і обліку затрат з метою деталізації за­трат, посилення контролю і підвищення точності калькулювання.

Центр затрат може збагатися з організаційною одиницею (це­хом, відділенням, дільницею) або бути підрозділом, що входить до складу цієї одиниці. Основою виділення центрів затрат є спі­льність устаткування, що використовується, виконуваних опера­цій чи функцій.

Групування витрат за центрами затрат пов'язане з додаткови­ми обліково-вирахувальними роботами. Тому доцільність їх вве­дення необхідно оцінити з точки зору корисності додаткової ін­формації щодо затрат виробництва.

Центри затрат, як і місця виникнення затрат класифікують за відношенням до процесу виробництва на виробничі, обслугову­ючі і умовні.

До виробничих належать виробництва (виробничі комплекси),цехи, дільниці, бригади.

До обслуговуючих належать відділи (служби) управління та обслуговування виробництва.

До умовних належать статті собівартості, субстатті з комплек­сних витрат, економічні елементи.

Розрізняють центри регульованих затрат і частково регульованих затрат. Для прикладу центром регульованих затрат можуть бути цехи основного виробництва у промисловості, виконробські дільниці у будівництві. До центрів частково регульо­ваних затрат можна віднести адміністративно-управлінський апарат підприємства чи організації, бюро економічного аналізу,конструкторське бюро тощо.

11. Центри відповідальності.

Центр відповідальності — це структурний підрозділ підприємства, який очолює керуючий (мене­джер), що володіє делегованими повноваженнями, самостійно приймає управлінські рішення в межах своїх повноважень і від­повідає за результати роботи цього підрозділу, тобто це місце, де виникають правові відносини між учасниками господарських процесів.

Основні центри відповідальності забезпечують контроль за­трат у місцях їх виникнення: виробничий комплекс відповідає за затрати цехів, що входять до нього, цех — за затрати дільниць,які належать йому, дільниця — за затрати бригад

Функціональні центри поширюють контроль затрат на багато місць їх виникнення, якщо затрати у них формуються під впли­вом даного центру. До таких центрів відповідальності можна від­нести: відділ головного механіка, який відповідає за затрати на ремонтні роботи і модернізацію виробничого устаткування у всіх виробничих підрозділах; відділ головного енергетика, який від­повідає за затрати на тепло- і електроенергію, воду, стиснуте по­вітря по підприємству в цілому, та інші функціональні відділи,пов'язані з витрачанням виробничих ресурсів.

Госпрозрахункові центри відповідальності, як правило, збі­гаються з місцями виникнення затрат, їм належить контроль в момент виникнення витрат.

Аналітичні центри відповідальності не пов'язані з систе­мою внутрішніх госпрозрахункових відносин, вони створюють системи контролю за окремими витратами.