3. Класи у сучасному суспільстві.

У сучасній соціології відсутня універсальна інтерпретація терміна - клас, можна говорити про декілька основних підходів до аналізу феномена. Зупинимося на двох основних підходах, а саме марксистському і градаційному. Такий вибір зумовлений тим, що саме різниця між цими підходами була покладена в основу протистояння радянського сус­пільствознавства і західної соціології.

К. Маркс основною класоутворюючою ознакою вважав наявність власності на засо­би виробництва. За цією ознакою він розби­вав будь-яке суспільство на два основні класи — клас, що володіє власністю на засоби виробництва, і клас, що не володіє ними. Конкретні прояви цих двох класів зміню­ються залежно від суспільства. У рабовласницькому суспільстві існують класи рабів і рабовласників, у феодальному — кріпаків і феодалів, у капіталістичному — робітників і капіталістів.

Е.Райт запропонував окрім власності на засоби виробництва, ще такі критерії класоутворення : наявність управлінських функцій; та дефіцитних знань і вмінь. Дана класова схема є дуже популярною у сучасній Європейській соціології.

За наявністю власності на засоби виробництва типологія поділяється на два сектори: власників і найманих робітників. Сектор власників представлений трьома класовими позиція­ми, які відрізняються кількістю найманих робітників, це: ка­піталісти (мають більше 10 найманих робітників), дрібні працедавці (2-9 робітників) і дрібна буржуазія (не має найманих робітників).

Серед найманих робітників відбувається розподіл за двома пішими вимірами — наявністю управлінських функцій і наяв­ністю дефіцитних навичок і знань.

За наявністю управлінських функцій виділяють менеджерів (беруть участь у прийнятті рішень), супервайзерів (контролю­ють роботу підлеглих, але не беруть участь у прийнятті рішень) і виконавців (не мають управлінських функцій).

За наявністю дефіцитних навичок і знань виділяють висококваліфікованих експертів з вищою освітою, кваліфікованих спеціалістів зі спеціальною освітою (технікум) і некваліфіко­ваних працівників без спеціальної освіти.

Доля власників в Україні становить лише 2,3 %, що значно менше, ніж у країнах Східної (14,5 %) і Західної (13,0 %) Європи. Сектор найманих працівників вбирає в себе більшість населення: в Україні 97,7 %, у Східній Європі — 85,5 %, у Західній — 87,0 %. Також видно, що доля менеджерів і супервайзерів в Україні (12,8 %) і Східній Європі (12,6 %) майже вдвічі менше, ніж у Західній Європі (21,3 %). В Україні доля всіх категорій експертів складає 7,6 %, у краї­нах Східної Європи - 5,8 %, Західної — 10,4 %; кваліфікованих робітників — відповідно 39,1 %, 34,7 % и 31,5 %, а некваліфікованих - 51,0 %, 45,0 % і 45,4 %.

Градаційний підхід. Розвиток такому підходу поклала так звана репутаційна класова модель американського соціолога Ллойда Уор-нера. яка була запропонована у 40-ві роки XX ст. Ця модель має назву репутаційної, оскільки визначення класової належ­ності індивіда відбувається на основі оцінки його статусу ін­шими членами спільноти, тобто на основі його репутації.

Л. Уорнер виділив у суспільстві три основні класи — вищий, середній і нижчий, а у кожному класі дві страти — вищу і ниж­чу, таким чином, було виділено шість класів.

Вищий вищий клас вбирає у себе представників родин, які мають багатство і знатне походження, їх відрізняє витончений смак, манери і особливий стиль життя.

Нижчий вищий клас — так звані «нувориші», або «нові ба­гаті», люди, які мають високі доходи, але не мають знатного по­ходження. Представниками саме цього класу виступають зірки спорту і естради, комп'ютерний магнат Біл Гейтс і український олігарх Ренат Ахметов.

Вищий середній клас - люди, зайняті високоінтелектуальною працею (юристи, лікарі, інженери, професори тощо) і власники середнього бізнесу.

Нижчий середній клас — так звані «білі комірці», люди, зай­няті рутинною нефізичною працею (секретарі, клерки, продав­ці, касири, адміністратори тощо) і власники малого бізнесу.

Вищий нижчий клас — «сині комірці» — робітники, зайняті фізичною працею (столяри, маляри-штукатури, теслярі тощо).

Нижчий нижчий клас — «соціальне дно» суспільства, до яко­го відносяться безробітні, алкоголіки, наркомани, також у цей клас потрапляють нелегальні мігранти, які працюють за мізерну зарплатню.