2. Соціальна стратифікація. Системи соціальної стратифікації.

Соціальна стратифікація (від латин. stratum — «проша­рок») нашарування соціальних груп, які відрізняються досту­пом до соціальних ресурсів. Соціальною стратифікацією назива­ють як процес розшарування, так і результат цього процесу.

Розподіл на прошарки відбувається по від­ношенню до основних ресурсів, які назива­ють критеріями соціальної стратифіка­ції, це. зокрема:

• власність. Соціальні прошарки відрізняються один від од­ного, перш за все, обсягами власності, якою володіють. Даний критерій є універсальним і зручним, оскільки власність (неру­хомість, автомобілі, картини тощо), якою володіє індивід, мож­на оцінити у доларовому еквіваленті;

• влада — спроможність індивіда впливати на інших і при­мушувати їх виконувати якісь дії. Обсяги влади індивіда виз­начають кількістю підлеглих, для яких рішення даного індиві­да є обов'язковими;

• престиж — соціальна повага до людини, яка визначається повагою до професії, яку опанував індивід;

• освіта. Цей критерій стратифікації був визначений остан­нім часом, що пов'язано із зростанням ролі освіти у сучасно­му світі, адже за допомогою освіти можна отримати доступ до трьох попередніх ресурсів.

Закрита стратифікація характеризується наявністю чітких границь між прошарками і забороною на перетин цих границь. Людина, яка народилася у суспільстві із закритою формою стратифікації, змушена провести все життя у межах тієї страти, до якої належить за фактом народження, і померти в ній же.

Відкрита стратифікація характеризується більш тон­кими «перегородками» між стратами, через які індивід може потрапити до іншого прошарку завдяки власним зусиллям або волею випадку.

Розвиток людства супроводжувався змінами, шо відбува­лися у системах соціальної стратифікації. У чистому вигляді виділяють чотири основні історичні типи соціальної стратифі­кації, це:

• рабство;

• касти; - стани;

• класи.

Рабство — найбільш суворий прояв соціальної нерівності, за якого одна людина в прямому сенсі цього слова є власністю іншої людини. Умови ставлення до рабів у різних суспільствах були різними.

Касти — закриті групи, належність до яких визначаєть­ся народженням індивіда. Кожна каста має свою роль, права і обов'язки, перехід з однієї касти до іншої заборонений. Кас­това система існувала в Індії і Пакистані.

Стани — соціальні групи, права і обов'язки яких закріплені юридичними законами, релігійною доктриною, традиціями суспільства і передаються у спадок. Класичним взірцем станової організації суспільства була Середньовічна Європа, де існувало три основні етапи — дворянство, духовенство і селяни.

Класи - широкі соціальні угруповання людей, які мають схожі економічні ресурси, і, як наслідок, спільні політичні пог­ляди, стиль життя, цінності і уподобання. Класи принципово відрізняються від попередніх стратифікаційних систем. Необ­хідно назвати чотири основні відмінності:

1. Класи виступають суто економічним утворенням, тобто належність індивіда до класу визначається його матеріальним становищем, обсягом економічних ресурсів, яким володіє Індивід. Якщо змінюється економічне становище індивіда, він переходить до іншого класу. Інші типи стратифікації спира­ються на неекономічні чинники (пилин релігії тощо).

2. На відміну від інших типів класи не спираються на силу релігії чи закону, тобто вони є більш плинними.

3. Індивід може потрапити до того чи іншого класу завдяки своїм зусиллям (чи бездіяльності), а не лише отримати класо­вий статус при народженні.

4. Відносини між класами мають безособовий характер, в той час як в усіх інших системах завжди присутні особисті відносини між, наприклад, кріпаком і феодалом, рабом і влас­ником. Класові системи функціонують через широкомасштаб­ні зв'язки імперсонального характеру, особливо яскраво це проявляється в епоху відмежування таких функцій капіталу як власність і управління. Коли компаніями керують наймані управлінці, а володіють — групи акціонерів, робітники можуть не мати жодної уяви про власника.