9. Запитання

Будь-яке речення можна розглядати як відповідь на запитання, а саме запитання — як вимогу розшукати відповідь, яка є істиниим твердженням.

Питання може мати дві форми:

— сильна форма — вимагає віднайти всі можливі істинні відповіді (нп: які прізвища всіх лауреатів Шевченківської премії?);

— слабка форма — вимагає віднайти лише частину можливих істинних відповідей (нп: чи знаєте ви прізвищ хоча б кількох лауреатів Шевченківської премії?).

Запитання може бути:

— до всього речення (нп: Чи правда, що саме Колумб відкрив Америку?);

— до окремого елемента запитання (нп: Хто (що, де, коли…) відкрив Америку?).

Запитання може мати:

— позитивну передумову (коли на нього існує хоча б одна істинна відповідь);

— негативну передумову (коли на нього не існує жодної істинної відповіді; нп: хто був сином Шевченка?).

Запитання можуть бути:

— прості (нп: ви палите люльку?);

— складні (нп: ви палите люльку чи сигарки?).

Некоректні запитання (на них не можна дати ні істинну, ні хибну відповідь):

— запитання, що суперечать реальному світові (нп: в якій точці атома зараз перебуває електрон?);

— нечітке, багатозначне формулювання запитання: (нп: при якій кількості волосин на голові людини її вважають лисою?);

— некоректне формулювання запитання (нп: хто є хто? Риторичні запитання).

10. Складні твердження, їх види та відношення між ними

Складне твердження — це таке твердження, яке складається з кількох простих, поєднаних сполучниками з’єднувальними (І — ), роз’єднувальними (АБО — ), умовними (ЯКЩО… ТО… — ), еквівалентності (ТОТОЖНО — )².

Значення сполучників в логіці не спирається на традиційне для природної мови поєднання простих речень за змістом за змістом. Тому з позиції логіки твердження на зразок

У городі бузина І В Києві є дядько;

ЯКЩО 2 х 2 = 4, ТО Париж є столицею Франції;

є абсолютно прийнятними.

Нп. (див. вище):

Лебідь є чорним АБО () Лебідь є білим

ПОЗНАЧАЮТЬ: АB

Сонце складається з плазми І () На поверхні сонця температура становить близько 6 тис. градусів

ПОЗНАЧАЮТЬ: АB

Якщо гарна погода, то я іду на прогулянку

ПОЗНАЧАЮТЬ: (A  B)

Складні твердження вивчає логіка висловлювань. Вона ж дає змогу розрахувати істинність складних тверджень за допомогою спеціальних таблиць істинності для кожного зі сполучників І, АБО, ЯКЩО… ТО…, ТОТОЖНО.

Таблицю істинності для будь-якого складного твердження, що складається з двох простих, див. у роботі: Конверський А. Є. Логіка… С. 210.

Складні твердження вступають між собою в ті самі відношення, що й категоричні.

11. Два аспекти істинності тверджень у повідомленнях змі

Істинність тверджень повідомлень можна розгядати в двох аспектах: фактичному та логічному³.

Фактичний аспект істинності відтворює відношення між реальним світом (дійсністю) і твердженнями повідомлення (тобто між усіма одиницями логіки та зв'язками повідомлення). Значеннями фактичного аспекту є істинність чи хибність одиниць логіки або зв'язків між ними стосовно дійсності.

Логічний аспект істинності відтворює відношення між твердженнями (між усіма одиницями логіки і зв'язками) в самому повідомленні. Значеннями логічного аспекту є істинність чи хибність одиниць логіки або зв'язків стосовно інших одиниць чи зв’язків у цьому ж чи інших повідомленнях незалежно від їх істинності у фактичному аспекті.

З фактичною та логічною істинністю редакторові не слід плутати суб’єктивну істинність⁴ тверджень автора, яка полягає в тому, що автор у повідомленні сам вказує на значення істинності свого твердження. Звичайно, з цього зовсім не випливає, що твердження автора є істинним, наприклад у реальному світі.

Приклад. Часто в науковій літературі автори починають речення у такий спосіб: Справді, … [далі йде саме твердження]. Такі авторські підтвердження істинності часто можуть увести в оману й редактора, й читача. У релігійній літературі речення також часто починають підтвердженнями істинності: Істинно, істинно кажу вам, що … [далі йде саме твердження]. Але робити висновок щодо істинності релігійних текстів на відміну від наукових — це особиста справа кожного реципієнта.

Завдання редактора полягає в тому, щоби:

— за змогою контролювати фактичний і логічний аспект істинності тверджень;

— видаляти твердження, які базуються на суб’єктивній істинності авторів.