Показники якості продукції

Система показників якості продукції необхідна для відображення економічної сутності якості через технічні характеристики і властивості. Показник якості – це кількісне вираження однієї або декількох характеристик об’єкту стосовно до певних умов його створення і експлуатації .Найбільш широко в практиці оцінки рівня якості використовуються одиничні показники, що мають відношення до однієї із властивостей (характеристик) якості продукції. Одиночні показники легко піддаються порівнянню і контролю.

ПОКАЗНИКИ ЯКОСТІ

ЕКОНОМІЧНІ ТЕХНІЧНІ

ЕКСПЛУАТАЦІЙНІ ВИРОБНИЧО-

ТЕХНОЛОГІЧНІ

Рис. Класифікація показників якості

Як бачимо з рис., всі одиночні показники якості підрозділяються на економічні і технічні, а останні, у свою чергу, діляться на експлуатаційні і виробничо-технологічні.

До експлуатаційних показників належать: показники призначення, показники надійності, ергономічні показники, естетичні, екологічні, патентно-правові та інші.

До виробничо-технологічних показників відносяться: трудомісткість, матеріалоємність, енергоємність, стандартизація і уніфікація, блочність.

До економічних показників відносяться капіталовкладення у виробництво, капіталовкладення в експлуатацію, собівартість одиниці продукції, ціна.

Розглянемо вищезгадані показники більш докладно.

Показники призначення характеризують степінь відповідності об’єкту цільовому призначенню, стабільності до зовнішніх впливів. До них можна віднести, наприклад, коефіцієнт корисної дії машини, продуктивність, степінь автоматизації і т.і.

До показників надійності належать безвідмовність, ремонтопридатність, довговічність, збереження.

Ергономічні показники характеризують, у цілому, систему «машина – людина», враховують антропологічні, біомеханічні, інженерно-психологічні властивості людини, що виявляються при експлуатації об’єкту.

Вимоги технічної естетики характеризуються композиційною цілісністю форми, її функціональною доцільністю, товарним видом об’єкту.

Патентно-правові показники характеризують кількість і вагомість нових винаходів, патентів, реалізованих в об’єкті. Патентна чистота сьогодні є важливим чинником конкурентноздатності продукції на міжнародних ринках.

Методи визначення показників якості продукції

Методи визначення величин показників якості залежать від конструкторських, технологічних і експлуатаційних особливостей продукції. У приладобудуванні, наприклад, застосовуються наступні методи:

- інструментальні, з використанням різних вимірювальних і контрольних приладів;

- розрахунково-аналітичні, які одержують шляхом розрахунку показників і встановлення взаємозв’язку між ними;

- дослідні, що дозволяють шляхом випробувань встановити, а в окремих випадках, і перевірити значення показників, знайдених іншими методами (наприклад, випробування автомобілів на полігоні, прискорені випробування двигунів тощо);

- лабораторні, службові визначення показників за допомогою аналізів і випробувань;

- органолептичні, що полягають у визначенні показників за допомогою органів почуттів (контроль кольору, наявність подряпин і т.і.);

- соціальні, що дозволяють визначити якість шляхом анкетного опитування споживачів;

- експертні, з використанням експертів в анкетних опитуваннях, з метою одержання більш точних значень величини показника.

Система загального управління якістю TQM

Загальне управління якістю – це концепція, що передбачає всебічне і скоординоване застосування систем і методів управління якістю у всіх сферах діяльності від досліджень і розробок до після продажного обслуговування при участі керівництва і службовців всіх рівнів і при раціональному використанні технічних можливостей. Ця система увібрала в себе все краще, що було відібрано світовою практикою при створенні високоякісної продукції.

Загальне управління якістю – це технологія керівництва процесами підвищення якості. Вона складається із трьох частин:

- докорінна система – це методи і засоби, які застосовуються для аналізу і дослідження. Вони засновані на загальновизнаному математичному апараті, статистичних методах контролю і можуть використовуватися повсюдно;

- система технічного забезпечення – це прийоми і програми, що дозволяють навчати персонал володінню цими засобами і правильним їх застосуванням. Ця система відображає специфіку країни і кожного підприємства, пов’язана з національними традиціями і культурою, її треба створювати самим;

- система безперервного розвитку самих принципів і змісту TQM. Вона ще більш специфічна. У ній відображаються економічні порядки в країні, чинне законодавство.

Метою загального управління якістю є безперервне досягнення більш високої якості продукції. Методичне обґрунтування концепції безперервного вдосконалення якості дав Є. Демінг (США) у вигляді циклу PDCA (plan –do – check – act ), що в переводі означає “планування – виконання – контроль – впровадження”. Цей цикл зветься «Колесо Демінга».

Боротьба за ринки збуту, де якість продукції багато в чому обумовлює попит, поставила на порядок денний у керівників підприємств питання: що є пріоритетом – управління – управління якістю чи керування підприємством. В 90-і роки з’явилася нова концепція менеджменту, що будується на постулаті взаємного зв’язку загального керування підприємством і управління якістю. Фахівці з керування вважають, що настав час адаптувати систему керування якістю в систему керування підприємством.