Принцип 13. Заохочуйте освіту і самовдосконалення. Підприємству потрібні не просто гарні люди, йому потрібні люди, які стають кращими завдяки освіті

У будь-якій сфері діяльності і у всі часи є дефіцит людей з високим рівнем знань. Освіта - внесок у майбутнє, на відміну від навчання професійним методами (дивись принцип 6), необхідним для поточної роботи.

Добре доповнюють Е. Демінга слова таджицького поета А. Рудакі (850-941 роки): "Знання - броня від усіх бід". Досвід, не підтверджений знаннями, нічому не навчить.

Ніщо не замінить знання. Людям спочатку властиве прагнення робити роботу добре, і треба допомагати їм у здійсненні цього, даючи можливість самовдосконалюватися і здобувати додаткові знання в процесі праці.

Людям у їх діяльності важливі не стільки гроші, скільки постійно розширюються можливості щось робити суспільству матеріально і духовно.

У нашій країні кризова економічна ситуація, що призвела до інформаційної блокади з-за надвисоких цін на інформацію, що встановлюється монополістами, а також нерозуміння окремими керівниками, що інформація і навчання це найголовніше, призвели до значного руйнування діючої раніше системи підвищення кваліфікації та перепідготовки (ФПК, ІПК), проведення конференцій, додаткової освіти.

Відсутність глибоких знань та ерудиції, аналітичного мислення багатьох керівників є причиною економічних і соціальних невдач як окремих підприємств, галузей, так і регіонів та держави в цілому.

Принцип 14. Дійте, щоб здійснити зміни. Ясно визначте непохитну прихильність вищого керівництва підприємства постійному покращенню якості.

Всі перераховані принципи повинні втілюватися в життя всім колективом. Координацію всіх дій має здійснювати структура при вищому керівництві. Настільки важливу справа не можна доручити підлеглим. Повинен бути розроблений чіткий план.

Взагалі, 14 принципів часто розглядають як дуже важливі цілі, які самі по собі не забезпечують інструментарію для їх досягнення. Сам Е. Демінг пропонує план дій, який складається з семи пунктів, починаючи з освоєння менеджментом кожного з 14 пунктів і боротьби зі «смертельними хворобами», яким, як вважає Демінг, схильне більшість компаній у західному світі:

• відсутність сталості цілей;

• гонитва за миттєвою вигодою;

• системи атестації і ранжирування персоналу;

• безглузда ротація кадрів керівників;

• використання тільки кількісних критеріїв для оцінки діяльності компанії.

Перешкоди, які він розглядає на додаток до цих «хвороб», різні: мотиваційні, освітні, сталість у прихильності стандартам, технології, що використовуються.

План дій План дій Демінга складається з наступних семи кроків:

1) керівництво, спираючись на всі 14 принципів, бореться зі «смертельними хворобами» і перешкодами, погоджує поняття та напрямки планів;

2) керівництво збирається з духом і внутрішньо налаштовується на рух в новому напрямку;

3) керівництво пояснює співробітникам компанії, чому зміни необхідні;

4) вся діяльність компанії розбивається на етапи (стадії), при цьому кожний наступний етап є як би замовником попереднього. Постійне поліпшення методів роботи повинно здійснюватися на кожному етапі, і кожен етап має працювати в напрямку якості;

5) як можна швидше будується організаційна структура, яка буде працювати на постійне поліпшення якості. Демінг виступає за використання циклу Шухарт (PDCA) як процедури, що допомагає поліпшенню на будь-якому етапі;

6) кожен співробітник може взяти участь у вдосконаленні роботи на будь-якому етапі;

7) будується система якості (Демінг вважає, що для цього потрібно участь знають статистиків).

Якість:

3.1.1. Ступінь, до якого сукупність власних характеристик задовольняє вимоги.

ПОЛІТИКА – ЦІЛІ – ПЛАНУВАННЯ Я. – КОНТРОЛЮВАННЯ Я. – ЗАБЕЗПЕЧУВАННЯ Я. – ПОЛІПШУВАННЯ Я.

Планування якості – встановлення цілей у сфері якості та на визначенні операційних процесів і відповідних ресурсів, необхідних для досягнення цілей у сфері якості.

Контролювання якості – складова частина управління якістю, зосереджена на виконуванні вимог щодо якості

Забезпечування якості – складова частина управління якістю, зосереджена на створенні впевненості в тому, що вимоги до якості буде виконано

Поліпшування якості – складова частина управління якістю, зосереджена на збільшенні здатності виконати вимоги до якості.

Постійне поліпшування – повторювані дії щодо збільшення здатності виконувати вимоги.

Показники якості продукції, методи їх визначення

Загальні положення

Перший, хто у відомій літературі згадав про якість як про поняття, був Аристотель (3 століття до н.е.). Він вкладав у це поняття різницю між предметами за ознакою «гарний – поганий». У китайських рукописах першого тисячоліття нашої ери ієрогліф «якість» складався із двох елементів: рівновага і гроші, що вчені ідентифікують як «висококласна», «дорога», тобто близько до поняття Аристотеля. Німецький філософ Гегель (19 століття) дав цьому поняттю чітке філософське забарвлення: «Якість є, в першу чергу, тотожна з буттям визначеність, так що щось перестає бути тим, що воно є, коли воно втрачає свою якість». Товар без якості – це ніщо, сміття.

І, нарешті, сучасне визначення якості, яке дано в ДСТУ ISO 9000:

“Якість продукції – сукупність властивостей продукції, що спричиняють її придатність задовольняти визначені потреби відповідно до її призначення”.

Але й це визначення зажадало коректування. Відповідно до міжнародного стандарту ISO8402-94 маємо: “Якість – це сукупність характеристик об’єкту, що належать до його спроможності задовольняти встановлені і передбачувані потреби”. Це останнє, офіційне визначення поняття якості, і не має сумніву, що і надалі поняття терміну «якість» буде уточнюватись.

З поняттям якість пов’язані такі поняття, як керування, менеджмент і управління якістю.

За стандартом ISO адміністративне управління якістю – це такі аспекти функції управління, які обумовлюють політику в області якості, цілі і відповідальність, а також здійснюють за допомогою таких засобів, як планування якості, управління якістю, забезпечення і поліпшення якості в рамках системи якості.

Якість є найважливішим показником продукції, тому що перебуває в прямому відношенні до її ціни. Якість залежить від спільної дії багатьох внутрівиробничих і поза виробничих факторів, таких як:

• інженерні (технічні) – визначають технічний рівень, надійність та інші показники продукції, стан технічної документації;

• виробничі (технологічні) – визначають рівень і стан технологічної підготовки виробництва, стан іспитового обладнання і якість засобів вимірювання;

• постачальницькі – визначаються забезпеченістю і якістю матеріалів, сировини і комплектуючих;

• соціальні – характеризують кваліфікацію працівників, взаємини в колективі, побутово-житлові умови, організацію відпочинку;

• організаційні – характеризують стан технологічної дисципліни, дотримання принципів НОП, глибину вивчення ринку продукції, організацію інформаційного забезпечення;

• економічні – характеризують співвідношення між якістю продукції, собівартістю і ціною, форми оплати праці і розмір зарплати, порядок фінансування мір на підвищення якості, систему стимулювання виготовлення якісної продукції.