3. Міжособистісні конфлікти

1. Позиція к.Левіна: задоволення потреб

Міжособистісні конфлікти – це ситуації протиріч, сутичок між людьми. Міжособистісний конфлікт може бути визначений як ситуація протистояння учасників, що сприймають та переживають значущу психологічну проблему, яка потребує свого вирішення і викликає активність сторін, направлена на переборення протиріч, що виникли, і вирішення конфліктної ситуації в інтересах обох чи однієї зі сторін.

Перші теоретичні й експериментальні дослідження були виконані Левіном. До міжособистісних конфліктів в описах Левіна відноситься випадок, який він розкриває як “конфлікт між особистими й примусовими силами”, тобто протиріччя між особистісними потребами людини і зовнішньою об’єктивною примусовою силою. Зокрема, Левін аналізує положення дитини, що опинилася в такій ситуації. Він пише: “Сила, що спонукає дитину С зі сторони людини Р, може бути представлена як результат поля домінування тієї людини над дитиною, яка означає не що інше, як те, що Р може створювати спонукаючі чи обмежуючі сили”.

Сімейний конфлікт став наступною темою в роботах Левіна. Цей конфлікт, на думку автора, дуже важко вирішується, так як його спецефічні властивості роблять забезпечення адекватного приватного простору досить складною задачею. Перед усім, природа потреб, що задовольняються в сім’ї, дуже різноманітна. Подружжя мають по відношенню один до одного цілі комплекс очікувань, пов’язаних із їх ролями. Конфлікти іноді виникають, якщо зачіпають найбільш значущі потреби людини. Створення сім’ї пов’язане з вітальними потребами й незадоволення цих потреб створює напруження. Умови задоволення індивідуальних потреб у сім’ї є достатній простір вільного руху. Левін приводить приклад опису життєвого простору чоловіка (простору професійного й соціального життя, дому, дітей тощо), показуючи, що фактично вільним для нього залишаються зони “життя в офісі” і “гру в гольф”.

2. М. Дойч: залежність від конфлікту

В рамках ситуаційного підходу міжособистісні конфлікти розглядаються в контексті загальної системи взаємодії. Поняття міжособистісних відношень описує широкий діапазон форм людської взаємодії, що відрізняються змістом, направленістю, інтенсивністю, глибиною контактів тощо. Дойч пропонує розрізняти такі фундаментальні виміри міжособистісних відносин:

1. Кооперація – конкуренція. Такі відношення, як “близькі друзі”, чи “колеги”, відносяться до кооперативного полюса вимірювання, такі як “політичні опоненти”, “особисті вороги” – до конкурентного.

2. Розподіл – влади. Також позначається як “домінантність - підпорядкованість”. “Бізнес - колеги” та “близькі друзі” знаходяться на одному полюсі, “батько - дитина ”, “учитель - учень” на підпорядкованому.

3. Орієнтація на задачу – соціально-емоційна орієнтація. “Близькі друзі” – соціально орієнтовані, “бізнес – конкуренти” – орієнтовані на задачу.

4. Формальний – неформальний характер відносин. Дойч відмічає, що в неформальних відносинах визначення дії, часу і переміщення залишається за їх учасниками, тоді як у формально регулюючих відносинах взаємодія учасників детермінується головним чином соціальними нормами і правилами. Відносини в середині організацій мають тенденцію бути більш формальними, а в клубі відпочинку неформальними, відносини між рівними частіше мають неформальний характер, чим відносини між нерівними.

5. Інтенсивність і значимість. Цей параметр відображає глибинний чи поверхневий характер відносин і пов’язаний із ступенем взаємозв’язку їх учасників. Відносини в парах “продавець – клієнт” мають поверхневий характер, а в парах “дитина - батько” інтенсивний.

Відповідно цим вимірам Дойч виділяє 16 типів соціальних відносин. Серед них вісім типів характеризують конкурентну взаємодію, в рамках якої можуть складатися дуже різноманітні відносини. Це особисті вороги і подружні пари, що розлучаються, противник у грі і суперники в бізнесі, хуліган та його жертва. Їх взаємодія може приймати найрізноманітніші форми.