Лекції з економіки та зовнішньоекономічних зв’язків України

Лекція 1. Загальна характеристика економіки України

1. Економіка України в глобальному конкурентному середовищі.

2. Основні показники розвитку економіки України.

3. Структура національної економіки та економічна система України.

4. Конкурентні переваги економіки України та основні завдання її економічного розвитку.

1. Економіка України в глобальному конкурентному середовищі

Економіка, як відомо, є важливою наукою про господарство, господарювання і відносини між людьми, які складаються у процесі господарювання. У той же час економіка – це і є господарство, практичні дії людей з виробництва товарів, надання послуг, товарно-грошового обміну, найму на роботу тощо. Отже, ми можемо вживати терміни «економіка України» та «господарство України» як синоніми.

Україна виступає доволі великим суб’єктом світової економіки. До проголошення незалежності її економіка розвивалася як складник єдиного народногосподарського комплексу Радянського Союзу, а економіка Радянського Союзу мала найтісніші економічні зв'язки з країнами соціалізму, які об'єднувалися у Раду економічної взаємодопомоги (РЕВ). Після розпаду соціалістичної системи і самого СРСР перед Україною постало важке завдання: сформувати національну економіку на нових економічних засадах і принципах, перебудувати тип економіки з командно-адміністративного на ринковий, адже ринковий тип економіки, як показав на той час світовий досвід, виявися набагато ефективнішим.

Україна є великою європейською державою за числом жителів (45 млн.) та за розмірами території (603,6 тис.кв.км), проте за економічним розвитком вона поступається багатьом іншим державам. Сучасна світова економічна система являє собою сукупність різнорідних і дуже різноманітних країн, між господарськими комплексами яких сформувалися тісні взаємозв’язки. Збільшилася взаємозалежність країн одна від одної і від усього економічного оточення. За роль на світовому ринку між країнами ведеться гостра конкурентна боротьба, і Україна, ставши з 1991 року самостійним суб’єктом світової економіки, повинна пристосовуватися до глобального конкурентного середовища, знаходити на ньому своє місце і використовувати притаманні їй конкурентні переваги.

Сьогодні Україну знають у світі за тими подіями, які в ній відбуваються, а в економічному розумінні – за тими товарами і послугами, на яких вона спеціалізується і продає за кордон. Серед них на початок 2012 року виділимо такі:

• Метал: сталь, сталеві злитки, сталевий лист, вироби зі сталі. Це найбільша стаття експорту України. За виробництвом чорних металів Україна займає 8 місце у світі (3 % світового виробництва);

• Сільськогосподарська і харчова продукція. Україна продає за кордон на 5 млрд. доларів більше такої продукції, ніж її купує. Ми займаємо 1 місце в світі за виробництвом і експортом соняшникової олії. У 2011 р. її виробили 3,4 млн. т, з яких 90 % пішло на експорт. Експортуємо також зерно: ячмінь ( 3 місце у свті), кукурудзу(4), пшеницю ( 5 місце у світі);

• Озброєння і військова техніка (10 – 12 місце у світі), насамперед, це танки та інша бронетехніка, а також складне озброєння і послуги з його експлуатації й ремонт озброєння;

• Хімічна продукція, насамперед, азотні добрива: аміак, селітра, які потрібні аграріям усього світу;

• Продукція космічного машинобудування, тобто виробництво ракетоносіїв: наші ракети виводять у космос супутники різних країн, у тому числі європейських. Усього за роки незалежності України було проведено 125 запусків супутників.

Україна має встановлені дипломатичні відносини з більш ніж 170 державами світу. Інтереси України відстоюють 118 дипломатичних представництв у 80 зарубіжних країнах.

2. Основні показники розвитку економіки України

Щоб оцінити розвиток господарства країни та порівняти його з іншими країнами світу, існує система економічних показників. Найголовнішим з них є валовий внутрішній продукт. Це сукупна вартість кінцевого продукту (товарів і послуг), виробленого протягом року чи іншого часу (кварталу, місяця), всередині країни в ринкових цінах, з використанням як національних факторів виробництва, так і тих, що надійшли з інших країн. Розмір і динаміка ВВП є дуже чіткими індикаторами розвитку економіки країни. Зростання ВВП є ознакою економічного здоров’я, скорочення – навпаки.

Іншими макроекономічними показниками є :

Загальний обсяг випуску промислової продукції, в тому числі у добувній промисловості, переробній промисловості, у виробництві і розподіленні енергії, газу і води:

Обсяг оптового товарообороту і роздрібної торгівлі;

Ціни споживчого ринку: в цьому показникові цікавими є зміни цін упродовж року: за 2011 р. темпи зростання споживчих цін були найнижчими за останніх 9 років і склали 4,6 %;

Ціни виробників промислової продукції;

Показники Державного бюджету: доходи, видатки, дефіцит або профіцит;

Офіційний курс гривні щодо іноземних валют;

Обсяг грошової маси;

Виробництво сільськогосподарської продукції;

Інвестиції в основний капітал;

Зовнішня торгівля товарами і послугами;

Прямі іноземні інвестиції;

Доходи населення і витрати;

Заробітна плата та соціальні виплати;

Показники демографічної ситуації: чисельність та динаміка населення;

Рівень безробіття.

Усі ці показники відслідковуються органами статистики України. Інформацію про них поміщено на сайтах Державного комітету статистики України та Міністерства економічного розвитку і торгівлі.

3.Структура національної економіки та економічна система України.

Економічна система України офіційно визнана ринковою: такий статус їй надали у грудні 2005 р. країни Європейського Союзу, а в лютому 2006 р. – США. Проте економічні перетворення від командно-адміністративної до ринкової економіки ще не повністю завершено, і тому багато вчених, а також практики з провідних міжнародних економічних організацій, як Світова організація торгівлі, Міжнародний валютний фонд, Світовий банк та інші розглядають Україну як країну з перехідною економікою.

Основними відмінностями ринкової економіки від командно-адміністративної є такі:

переважання приватної власності на засоби виробництва;

свобода підприємництва;

підтримка конкуренції та недопущення монополії;

вільне ціноутворення.

Зрозуміло, що коли почалися ринкові перетворення, порушилися десятиліттями складені і напрацьовані зв’язки, принципи організації та управління виробництвом, унаслідок чого нова ринкова система господарювання утверджувалася з великими труднощами й проблемами. Відбувся складний і досить непрозорий процес приватизації державного майна і формування приватної власності, зміна основ управління виробництвом, ринкове ціноутворення, виник клас підприємців, якого не було в командно-адміністративній економіці. На думку провідних сучасних економістів, найбільші проблеми у становленні ринкової економіки України – несправедливий розподіл державного майна у процесі приватизації, складні умови ведення бізнесу, занадто сильне державне втручання в економіку, недостатній контроль за сплатою податків і складна податкова система.

Розглядаючи структуру національної економіки України, виділимо 2 види структури : галузеву й територіальну.

Галузева структура – це співвідношення окремих галузей і секторів економіки України за вартістю виробленої продукції та за валовою доданою вартістю. Українська статистика поділяє всі галузі економіки на 3 групи:

галузі, що виробляють товари;

галузі, що надають послуги;

виробництво і розподілення енергії, газу і води.

До галузей, що виробляють товари, належать добувна і обробна промисловість, сільське і лісове господарство, рибальство, мисливство, будівництво. До галузей, що надають послуги, належать транспорт, торгівля, послуги готелів, ресторанів, побутові, туристичні, житлово-комунальні послуги, державне управління, фінансова діяльність, освіта, охорона здоров’я. До третьої групи належать електроенергетика, газо- і водопостачання.

У процесі реформування економіки України відбувається збільшення частки галузей, що надають послуги, і зменшення частки виробничих галузей.

Територіальна структура – це співвідношення територіальних одиниць – регіонів – за тими ж показниками, тобто за виробництвом продукції і валовою доданною вартістю. Основними територіальними одиницями в Україні є адміністративні області(їх 24), Автономна Республіка Крим, а також міста Київ та Севастополь. Отже, усього в Україні виділено 27 регіонів, а частка кожного з них у загальному ВВП і показує територіальну структуру економіки. Традиційно найвищі частки загальноукраїнського виробництва мають області з високим промисловим розвитком, які також і виступають найбільшими експортерами: Донецька, Дніпропетровська, Запорізька, Харківська, Луганська, Одеська, а також Київський столичний регіон. Наприклад, за обсягом реалізованої промислової продукції найбільші частки займають такі регіони: Донецька обл. (22,2 %), Дніпропетровська (19,1 %), Луганська (8,4 %), Запорізька (7 %), Полтавська (5,6 %), Харківська (5,1 %), м.Київ (4,1 %). У той же час на Волинську область припадає тільки 0,9 %, на наших сусідів – Львівську область 2,7 %, Рівненську 1,2 %. На цьому одному прикладі видно, що територіальна структура промисловості України характеризується великою відмінністю, те ж стосується і територіальної структури економіки загалом.