4. Конкурентні переваги економіки України та основні завдання її економічного розвитку.

У постійному економічному змаганні і співробітництві на світовому ринку кожна країна, у тому числі Україна, прагне знайти свою нішу, тобто постачати на світовий ринок ті товари й послуги, для виробництва яких у неї наявні найкращі умови й фактори. При ефективному використанні останніх продукція, що постачається на ринок, є краща і дешевша, ніж у конкурентів. Тому такі умови й фактори, які дозволяють виграти конкуренцію на ринку, називаються конкурентними перевагами.

Основними конкурентними перевагами економіки України в глобальному конкурентному середовищі є наступні:

1. Вигідне економіко-географічне і геополітичне розташування території. Україна займає транзитне положення на території Європи між країнами Співдружності незалежних держав (СНД) і Європейського Союзу (ЄС). Завдяки цьому через її територію проходять важливі комунікації, зокрема, транспортні шляхи, по яких транзитом перевозяться вантажі і їдуть пасажири між цими двома важливими інтеграційними угрупованнями. Через це Україна спеціалізується на продажі послуг усіх видів транспорту, особливо трубопровідного.

2. Багатий і різноманітний природно-ресурсний потенціал: а) сприятливі умови рельєфу й клімату, родючі грунти, завдяки чому Україна є важливим виробником продукції агропромислового комплексу та її експортером; б) наявність численних рекреаційних ресурсів (Карпати, Крим, Чорноморське й Азовське узбережжя, мінеральні джерела, озера, ліси ), що створює умови для розвитку рекреаційної галузі для споживачів різного віку, уподобань та достатку; в) багаті викопні мінеральні ресурси, які до того ж сприятливо поєднуються, що зумовило розвиток таких ресурсомістких галузей економіки, як паливно-енергетичний комплекс, металургійний комплекс, хімічна промисловість, будівельно-індустріальний комплекс.

3. Високий рівень освіти й кваліфікації трудових ресурсів, що сприяло розвитку в Україні науки, технологій, трудомістких галузей машинобудування, сфери обслуговування, літератури й мистецтва.

4. Наявна створена за багатолітню історію промислова база, трудові навички населення в індустрії, аграрному секторі, будівництві та інших галузях. Саме цей чинник сприяє надходженню в економіку України інвестицій з інших країн: інвестори знають, що відносно невеликі капіталовкладення у модернізацію виробництва можуть швидко окупитися й принести їм прибуток.

5. Сприятлива суспільно-політична ситуація в країні, відсутність расової, національної та релігійної ворожнечі, ксенофобії (ксенофобія – вороже ставлення людей до чужинців), толерантність багатонаціонального населення України до представників інших народів.

Ці та інші переваги допомагають розвитку економіки України та забезпечують її товарам і послугам вихід на світовий ринок. Проте не можна стверджувати, що Україна не зазнає поразок у конкурентній боротьбі. Існують різні міжнародні оцінки конкурентоспроможності національних економік, багато з яких показують, що Україна ще не повністю використовує й покращує свій конкурентний потенціал. Одним з найчастіше уживаних є Індекс глобальної конкурентоспроможності, розроблений Всесвітнім економічним форумом. Він публікується щороку і свідчить про те, які країни світу є найбільш конкурентними в глобальній економіці. Так, у 2011 р. Україна за цим показником зайняла 82 місце серед 142 країн, тобто явно до лідерів не належить. Очолюють список найбільш конкурентоспроможні країни: Швейцарія, Сінгапур, Швеція, Фінляндія, США, Німеччина, Нідерланди, Данія, Японія, Великобританія.

Для підвищення конкурентоспроможності й адаптації до глобального ринкового середовища в Україні прийнято Програму економічних реформ на 2010 – 2014 рр. Нею передбачено:

• досягти сталого економічного розвитку через стабілізацію державного бюджету, підвищення стандартів життя, розвиток фінансового сектора, реформування міжбюджетних відносин;

• поліпшити бізнес-клімат для сприяння залученню інвестицій;

• модернізувати інфраструктуру та базові сектори економіки.

Лекція 2. Провідні галузі промислового комплексу України

1. Значення промисловості в економіці України та склад промислового комплексу.

2. Економіка паливно-енергетичного комплексу. Проблеми енергетичної безпеки України.

3. Металургійний комплекс: склад, провідні виробники, внутрішнє та експортне значення.

4. Хімічна промисловість України. Проблеми сировини, ресурсомісткості та охорони довкілля.

1. Значення промисловості в економіці України та склад промислового комплексу.

У галузевій структурі економіки України промисловому комплексу належить головна роль. Значення промисловості полягає в тому, що саме ця галузь є носієм досягнень науково-технічного прогресу, багато у чому визначає конкурентні позиції держави на світовому ринку, забезпечує економіку засобами виробництва, створює основу для розвитку невиробничих галузей.

У складі промислового комплексу України виділяють галузі та міжгалузеві комплекси. Галузь промисловості – це сукупність підприємств, що використовують однорідну сировину, мають подібний технологічний процесс виробництва і випускають продукцію однотипного призначення. Також галузі промисловості об'єднуються професійним складом кадрів і схожими принципами розміщення. Прикладами галузей є хімічна, текстильна, цукрова, автомобільна тощо. Галузі промисловості, які мають між собою постійні виробничо-технологічні зв'язки, утворюють міжгалузеві комплекси. До них належать паливно-енергетичний, машинобудівний, металургійний, будівельно-індустріальний та інші.

Промисловий комплекс України зазнав ринкової трансформації, як і інші сектори економіки. Колишні державні підприємства були приватизовані шляхом створення акціонерних товариств відкритого і закритого типу. Протягом 2010 - 2011 рр. переважна більшість відкритих акціонерних товариств (ВАТ) реорганізована у публічні акціонерні товариства (ПАТ). Підприємства легкої та харчової промисловості у багатьох випадках стали Товариствами з обмеженою відповідальністю (ТзОВ).

У промисловому комплексі України виділяють галузі добувної та обробної промисловості, а також поділяють їх на: а) важку промисловість, до якої належать усі добувні галузі, енергетика, металургія, машинобудування, хімічна, лісова, промисловість будівельних матеріалів, б) легку промисловість, яка об'єднує текстильну, швейну, трикотажну, шкіряно-взуттєву, хутрову, в) харчову промисловість, до якої входять борошномельна, хлібопекарна, цукрова, молочна, рибна, соляна і багато інших галузей.