2. Методика діагностики агресивності Басса – Дарки, що дозволяє діагностувати схильність особистості до агресивної поведінки та домінуючий тип агресивності особистості обстежуваного, зокрема:
Фізична агресія – використання фізичної сили проти іншої людини.
Дотикова агресія – агресія, що обхідним шляхом спрямована проти іншої людини чи не спрямована ні на кого взагалі.
Роздратування – готовність до прояву негативних почуттів при найменшому збудженні.
Негативізм – опозиційна манера у поведінці від пасивного протистояння до активної боротьби проти вже сформованих звичаїв і законів.
Образа – заздрість і ненависть до оточуючих за дійсними та вигаданими діями.
Підозріливість – в діапазоні між недовірою та обережністю по відношенню до людей до переконання тому, що інші люди планують і приносять шкоду.
Вербальна агресія – вираження негативних почуттів як через форму (крик), так і через зміст словесних відповідей (прокльони, погрози).
Почуття провини – виражає можливе переконання суб’єкта в тому, що він є поганою людиною, що погано поводиться, а також докори сумління, які він відчуває.
Опитувальник містить 75 тверджень, на які обстежуваному пропонується відповісти «так» або «ні».
Текст методики див. додаток №.
Обробка та інтерпритація результатів.
Відповіді оцінюються за всіма 8 шкалами, шляхом звіряння з ключем:
Фізична агресія:
«так»=1, «ні»=0:1, 25, 31, 41,48, 55, 62, 68 та «так»=0, «ні»=1: 0-9 твердження та 7.
Дотикова агресія:
«так»=1, «ні»=0:2, 10, 18, 34, 42, 56, 63 та «так»=0, «ні»=1: 26, 49.
Роздратування:
«так»=1, «ні»=0: 3, 19, 27, 43, 50, 57, 64, 72 та «так»=0, «ні»=1: 11, 35, 69.
Негативізм :
«так»=1, «ні»=0:4, 12, 20, 28 та «так»=0, «ні»=1:36.
Образа:
«так»=1, «ні»=0: 5, 13, 21, 29, 37, 44, 51, 58.
Підозріливість:
«так»=1, «ні»=0: 6, 14, 22, 30, 38, 45, 52, 59 33, 66, 74, 75.
Вербальна агресія:
«так»=1, «ні»=0: 7,15, 23, 32, 40, 47, 54, 61, 67 та «так»=0, «ні»=1: 33, 66, 74, 75.
Почуття провини:
«так»=1, «ні»=0: 8, 16, 24, 32,40, 47, 54, 61, 67.
Індекс ворожості включає в себе 5 і 6 шкалу, а індекс агресивності (прямої чи мотиваційної) включає шкали 1, 3, 7.
Нормою агресивності є величина її індексу, що дорівнює 21+4, а ворожості – 6, 5- 7+3. При цьому варто звернути увагу на можливість досягнення певної величини, що виражає ступінь агресивності (48;с.126,167).
3. Методика діагностики реальної структури ціннісних орієнтацій особистості (С. С. Бубнова)
Методика спрямована на вивчення реалізації ціннісних орієнтацій особистості в реальних умовах життєдіяльності.
Інструкції обстежуваному: Даний опитувальник спрямований на дослідження Вашої особистості і Ваших ставлень до життєвих ситуацій. Відповідайте по можливості швидко, не замислюючись над відповідями. Пам’ятайте, що хорошиш чи поганих відповідей немає, є тільки ваша особиста думка. Відповідати треба «так», або «ні». В бланку відповідей це відповідно «+» або «-», які слід поставити поряд із номером запитання.
Обробка та інтерпретація результатів
Ступінь вираженості кожної з полі структурних ціннісних орієнтацій особистості визначалась за допомогою ключа, представленого у бланку відповідей. Відповідно до цього підраховується кількість позитивних відповідей у всіх 11 стовпчиках, а результат записується у графі «сума». За результатами обробки даних будується графічний профіль, що відображає вираженість кожної цінності. Для цього по вертикалі фіксується кількісна вираженість цінностей (за 6 – бальною шкалою), а по горизонталі – види цінностей.
Види цінностей в узагальненому вигляді:
приємне проведення часу, відпочинок;
матеріальне забезпечення;
пошук і насолода прекрасним;
допомога і милосердя до інших людей;
любов;
пізнання нового у світі, природі, людині;
високий соціальний статус і керування людьми;
визнання та повага людей, вплив на оточуючих;
соціальна активність для досягнення позитивних змін у суспільстві;
спілкування;
здоров’я.
Методика діагностики ступеня задоволення основних потреб
Інструкція: Перед вами 5 тверджень, які вам пропонується оцінити попарно порівнюючи їх між собою. Спочатку порівняйте перше з другим, третім і так далі і результат запишіть до першої колонки. Так, якщо при порівнянні першого твердження з другим, ви виберете друге, то до першої клітинки запишіть цифру 2. Якщо ж ви оберете для себе твердження під номером 1, то в першу клітинку записується цифра 1. За описаним прикладом треба порівнювати друге твердження: порівняйте спочатку з третім, потім з четвертим і т. д. і записуйте результат у другу колонку. Подібним чином працюйте з іншими твердженнями, заповнюючи весь бланк.
Під час роботи до кожного твердження корисно в умі додавати фразу «Я хочу…». Стимульний матеріал до методики див. додаток №
Обробка та інтерпретація результатів.
Ключ
а) По завершенню роботи, підрахуйте кількість балів (виборів), припавши на кожне твердження.
Виберіть 5 тверджень, що отримали найбільшу кількість виборів та розташуйте їх за ієрархією.
Це головні потреби.
б) Для визначення ступеня задоволеності 5 основних потреб, треба підрахувати суму балів за п’ятьма секціями за наступними питаннями:
1. Матеріальні потреби: 4, 8, 13;
2. Потреби у безпеці: 3, 6, 10;
3. Соціальні (міжособистісні) потреби: 2, 5, 15;
4. Потреби у визнанні: 1, 9, 12.
5. Потреби у самовираженні: 7, 11, 14.
Результат:
Отримані результати треба оформити у вигляді графіка, вертикальна вісь якого являтиме собою 5 основних потреб, а вертикальна вісь відображатиме бали, отримані після підрахунку. 0-14 балів – межа зони повного задоволення тієї чи іншої потреби; 14-28 балів – межа зони часткового задоволення потреб; 28-42 бали – зона повного незадоволення потреб. Стимульний матеріал див. додаток 5.
Робота за усіма описаними методиками проводилась у груповій формі з дітьми віком 14 – 15 років, за кількістю 50 чоловік. Варто зазначити, що 50% дітей – це учні 9 класу загальноосвітньої школи, а інші 50% вихованці притулку для дітей ССД Рівненської обласної державної адміністрації. Список обстежуваних див. додаток 1(47;с.624).
2.2. Аналіз результатів дослідження впливу потребнісно - мотиваційної сфери підлітків на їх психічі стани.
Результати отримані на основі методики діагностики реальної структури ціннісних орієнтацій особистості С.С. Бубнова було виявлено певні розбіжності у структурі ціннісних орієнтацій підлітків, що належать до різних соціальних груп. Заради детального аналізу таких відмінностей групу обстежуваних кількістю 50 чоловік було розділено на 2 підгрупи. Першу підгрупу складають учні загальноосвітньої школи, що виховуються в сім’ях, до іншої підгрупи віднесено дітей підліткового віку, що виховуються у притулку для неповнолітніх.
Розглянемо результати, отримані у першій підгрупі на основі вищезгаданої методики. Так, підлітки, учні загальноосвітньої школи надають перевагу цінностям, що стосуються спілкування,високого рівня матеріального благополуччя, приємного проводження часу та відпочинку,а також соціальної активності за для досягнення позитивних змін у суспільстві. Аналізуючи данні, наведені у таблиці 2, зокрема середні значення надання переваги певному виду цінностей по групі можна спостерігати також виділення дітьми здоров’я як однієї з основних життєвих цінностей, а також не залишили без уваги такі життєві позиції, що сприяють визнанню та повазі до інших людей і водночас впливу на своє оточення. Розподіл цінностей чітко можна прослідкувати на малюнку 1.
Таблиця 2
Показники цінностей підлітків (учнів ЗОШ) за методикою діагностики реальної структури ціннісних орієнтацій особистості (С. С. Бубнова)
№ |
Ім'я обстежуваного |
Види цінностей |
сума |
||||||||||
I |
II |
III |
IV |
V |
VI |
VII |
VIII |
XIX |
X |
XI |
|||
1 |
Анастасія У. |
1 |
3 |
4 |
3 |
3 |
2 |
3 |
2 |
2 |
6 |
2 |
40 |
2 |
Вадим Г. |
4 |
5 |
4 |
1 |
4 |
3 |
3 |
3 |
4 |
6 |
4 |
45 |
3 |
Віктор К. |
5 |
6 |
5 |
3 |
3 |
5 |
1 |
3 |
4 |
4 |
4 |
46 |
4 |
Владислав Ц. |
6 |
4 |
6 |
3 |
5 |
3 |
3 |
4 |
3 |
3 |
1 |
35 |
5 |
Вова В. |
3 |
1 |
2 |
2 |
3 |
2 |
6 |
3 |
3 |
6 |
6 |
41 |
6 |
Дмитро К |
2 |
0 |
0 |
4 |
2 |
2 |
2 |
2 |
2 |
6 |
6 |
39 |
7 |
Євгеній В. |
3 |
2 |
4 |
3 |
2 |
5 |
6 |
3 |
4 |
2 |
3 |
33 |
8 |
Ігор К. |
3 |
5 |
3 |
1 |
4 |
1 |
3 |
3 |
4 |
2 |
4 |
39 |
9 |
Ірина Н. |
2 |
6 |
6 |
2 |
3 |
3 |
4 |
4 |
4 |
4 |
3 |
38 |
10 |
Ірина Х. |
2 |
3 |
5 |
3 |
3 |
3 |
3 |
3 |
2 |
6 |
2 |
36 |
11 |
Катерина Г. |
2 |
1 |
2 |
2 |
3 |
2 |
2 |
2 |
1 |
3 |
2 |
22 |
12 |
Катя С. |
3 |
4 |
6 |
4 |
3 |
3 |
2 |
1 |
6 |
0 |
3 |
35 |
13 |
Марина Т. |
4 |
3 |
4 |
3 |
2 |
6 |
4 |
6 |
5 |
4 |
3 |
44 |
14 |
Михайло Н. |
6 |
3 |
1 |
3 |
6 |
2 |
4 |
6 |
4 |
6 |
3 |
44 |
15 |
Настя Р. |
5 |
4 |
3 |
5 |
3 |
5 |
4 |
5 |
5 |
2 |
4 |
45 |
16 |
Наталія В. |
5 |
6 |
3 |
3 |
4 |
1 |
6 |
6 |
6 |
6 |
3 |
49 |
17 |
Наталія Н. |
6 |
5 |
2 |
6 |
2 |
2 |
4 |
4 |
1 |
5 |
3 |
40 |
18 |
Оксана К. |
4 |
6 |
2 |
3 |
5 |
1 |
6 |
2 |
3 |
4 |
4 |
40 |
19 |
Олександра Н. |
4 |
3 |
5 |
1 |
4 |
4 |
2 |
2 |
2 |
3 |
4 |
40 |
20 |
Олена Д. |
4 |
4 |
3 |
6 |
3 |
5 |
2 |
2 |
4 |
2 |
3 |
40 |
21 |
Світлана С. |
4 |
5 |
2 |
6 |
3 |
2 |
2 |
2 |
4 |
3 |
1 |
40 |
22 |
Сергій М. |
1 |
5 |
6 |
6 |
4 |
4 |
3 |
2 |
3 |
5 |
0 |
40 |
23 |
Сергій Н. |
3 |
6 |
3 |
4 |
4 |
3 |
4 |
6 |
5 |
5 |
6 |
40 |
24 |
Софія М. |
5 |
3 |
3 |
2 |
4 |
3 |
5 |
3 |
4 |
6 |
5 |
40 |
25 |
Юлія В. |
6 |
3 |
4 |
5 |
4 |
3 |
3 |
3 |
5 |
3 |
3 |
40 |
Сер. Знач. |
3,7 |
3,8 |
3,5 |
3,4 |
3,4 |
3 |
3,5 |
3,3 |
3,6 |
4 |
3,3 |
39,64 |
|
Мал. 1
Серед підлітків, що виховуються у притулку спостерігаємо наступну ієрархію особистісних цінностей: на першому місці у таких дітей, цінності, пов’язані з соціальною активністю за для досягнення позитивних змін у суспільстві та цінності повязвні з допомогою та милосердям до інших людей. Не позбавленими уваги залишились також і цінності,що стосуються любові та здоров’я. Див. мал. 2. Загальні результати обстеження другої підгрупи підлітків наведені у таблиці 3.
Таблиця 3
Показники цінностей підлітків (вихованців притулку) за методикою діагностики реальної структури ціннісних орієнтацій особистості (С. С. Бубнова)
№ |
Ім'я обстежуваного |
Види цінностей |
сума |
||||||||||
Алла Ц. |
I |
II |
III |
IV |
V |
VI |
VII |
VIII |
XIX |
X |
XI |
||
1 |
Анастасія Т. |
2 |
0 |
6 |
3 |
6 |
2 |
2 |
3 |
3 |
2 |
2 |
21 |
2 |
Ваня Н. |
4 |
4 |
5 |
0 |
6 |
6 |
2 |
3 |
4 |
4 |
3 |
37 |
3 |
Вікторія П. |
5 |
5 |
3 |
5 |
6 |
4 |
4 |
6 |
3 |
6 |
4 |
39 |
4 |
Володимир К. |
5 |
6 |
3 |
3 |
6 |
3 |
1 |
2 |
4 |
2 |
2 |
48 |
5 |
Іван Р. |
4 |
2 |
4 |
6 |
5 |
3 |
1 |
4 |
1 |
2 |
4 |
34 |
6 |
Ілона Г. |
4 |
1 |
3 |
3 |
4 |
5 |
2 |
3 |
1 |
0 |
2 |
46 |
7 |
Іра Р. |
1 |
1 |
4 |
3 |
4 |
2 |
2 |
3 |
5 |
4 |
6 |
39 |
8 |
Катерина П. |
6 |
3 |
2 |
3 |
2 |
3 |
3 |
0 |
4 |
3 |
2 |
48 |
9 |
Костя К. |
4 |
4 |
6 |
2 |
2 |
1 |
6 |
2 |
5 |
2 |
5 |
39 |
10 |
Лариса Г. |
5 |
4 |
3 |
3 |
1 |
3 |
4 |
4 |
4 |
2 |
6 |
39 |
11 |
Микола К. |
5 |
2 |
4 |
4 |
3 |
2 |
3 |
4 |
4 |
3 |
6 |
40 |
12 |
Мирослав П. |
4 |
3 |
4 |
4 |
2 |
3 |
2 |
3 |
3 |
6 |
5 |
39 |
13 |
Наталія К |
5 |
1 |
4 |
3 |
3 |
3 |
4 |
1 |
4 |
3 |
5 |
40 |
14 |
Ніна В. |
6 |
2 |
5 |
3 |
5 |
3 |
5 |
4 |
3 |
4 |
4 |
44 |
15 |
Олексанрд Ш. |
4 |
3 |
3 |
5 |
6 |
4 |
4 |
4 |
1 |
2 |
4 |
40 |
16 |
Юрій Б. |
6 |
5 |
3 |
4 |
6 |
2 |
3 |
3 |
3 |
3 |
4 |
40 |
17 |
Олексій П. |
6 |
3 |
3 |
3 |
4 |
4 |
2 |
3 |
4 |
2 |
2 |
40 |
18 |
Ольга К. |
4 |
4 |
3 |
2 |
1 |
5 |
3 |
4 |
4 |
3 |
3 |
40 |
19 |
Саша П. |
1 |
5 |
6 |
30 |
1 |
4 |
6 |
5 |
4 |
2 |
2 |
40 |
20 |
Світлана К. |
4 |
6 |
3 |
6 |
2 |
5 |
4 |
6 |
2 |
2 |
1 |
40 |
21 |
Світлана Р. |
4 |
4 |
3 |
2 |
0 |
2 |
1 |
4 |
54 |
4 |
3 |
40 |
22 |
Сергій М. |
2 |
3 |
1 |
2 |
3 |
6 |
3 |
2 |
1 |
6 |
4 |
40 |
23 |
Сергій Р. |
3 |
6 |
3 |
4 |
4 |
3 |
4 |
6 |
5 |
5 |
6 |
40 |
24 |
Ярослав К. |
1 |
1 |
1 |
1 |
6 |
2 |
3 |
3 |
4 |
4 |
2 |
40 |
25 |
Юрій Б. |
5 |
4 |
3 |
4 |
3 |
3 |
5 |
3 |
5 |
5 |
3 |
40 |
Сер. Знач. |
4 |
3,3 |
3,5 |
4,3 |
3,6 |
3,3 |
3,2 |
3,4 |
5,4 |
3 |
3,6 |
39,72 |
|
Мал. 2
Аналізуючи малюнки 1 і 2, ми маємо змогу порівняти ціннісні орієнтації дітей підліткового віку, які отримали якісно різне виховання і на особистісному рівні формувалися під впливом різного оточення. Проте малюнок за 3 демонструє нам цілісну картину життєвих цінностей дітей підліткового віку, що уособлюють в собі наступне прогресивне покоління молоді.
Мал. 3
Таблиця 4
Показники цінностей підлітків за методикою діагностики реальної структури ціннісних орієнтацій особистості (С. С. Бубнова)
№ |
Ім'я обстежуваного |
Види цінностей |
сума |
||||||||||
I |
II |
III |
IV |
V |
VI |
VII |
VIII |
XIX |
X |
XI |
|||
1 |
Алла Ц. |
2 |
0 |
6 |
3 |
6 |
2 |
2 |
3 |
3 |
2 |
2 |
21 |
2 |
Анастасія У. |
4 |
5 |
4 |
1 |
4 |
3 |
3 |
3 |
4 |
6 |
4 |
45 |
3 |
Анастасія Т. |
4 |
4 |
5 |
0 |
6 |
6 |
2 |
3 |
4 |
4 |
3 |
37 |
4 |
Вадим Г. |
5 |
6 |
5 |
3 |
3 |
5 |
1 |
3 |
4 |
4 |
4 |
46 |
5 |
Ваня Н. |
5 |
5 |
3 |
5 |
6 |
4 |
4 |
6 |
3 |
6 |
4 |
39 |
6 |
Віктор К. |
6 |
4 |
6 |
3 |
5 |
3 |
3 |
4 |
3 |
3 |
1 |
35 |
7 |
Вікторія П. |
5 |
6 |
3 |
3 |
6 |
3 |
1 |
2 |
4 |
2 |
2 |
48 |
8 |
Владислав Ц. |
3 |
1 |
2 |
2 |
3 |
2 |
6 |
3 |
3 |
6 |
6 |
41 |
9 |
Вова В. |
2 |
0 |
0 |
4 |
2 |
2 |
2 |
2 |
2 |
6 |
6 |
39 |
10 |
Володимир К. |
4 |
2 |
4 |
6 |
5 |
3 |
1 |
4 |
1 |
2 |
4 |
34 |
11 |
Дмитро К |
3 |
2 |
4 |
3 |
2 |
5 |
6 |
3 |
4 |
2 |
3 |
33 |
12 |
Євгеній В. |
3 |
5 |
3 |
1 |
4 |
1 |
3 |
3 |
4 |
2 |
4 |
39 |
13 |
Іван Р. |
4 |
1 |
3 |
3 |
4 |
5 |
2 |
3 |
1 |
0 |
2 |
46 |
14 |
Ігор К. |
2 |
6 |
6 |
2 |
3 |
3 |
4 |
4 |
4 |
4 |
3 |
38 |
15 |
Ілона Г. |
1 |
1 |
4 |
3 |
4 |
2 |
2 |
3 |
5 |
4 |
6 |
39 |
16 |
Іра Р. |
6 |
3 |
2 |
3 |
2 |
3 |
3 |
0 |
4 |
3 |
2 |
48 |
17 |
Ірина Н. |
2 |
3 |
5 |
3 |
3 |
3 |
3 |
3 |
2 |
6 |
2 |
36 |
18 |
Ірина Х. |
2 |
1 |
2 |
2 |
3 |
2 |
2 |
2 |
1 |
3 |
2 |
22 |
19 |
Катерина Г. |
3 |
4 |
6 |
4 |
3 |
3 |
2 |
1 |
6 |
0 |
3 |
35 |
20 |
Катерина П. |
4 |
4 |
6 |
2 |
2 |
1 |
6 |
2 |
5 |
2 |
5 |
39 |
21 |
Катя С. |
4 |
3 |
4 |
3 |
2 |
6 |
4 |
6 |
5 |
4 |
3 |
44 |
22 |
Костя К. |
5 |
4 |
3 |
3 |
1 |
3 |
4 |
4 |
4 |
2 |
6 |
39 |
23 |
Лариса Г. |
5 |
2 |
4 |
4 |
3 |
2 |
3 |
4 |
4 |
3 |
6 |
40 |
24 |
Марина Т. |
6 |
3 |
1 |
3 |
6 |
2 |
4 |
6 |
4 |
6 |
3 |
44 |
25 |
Микола К. |
4 |
3 |
4 |
4 |
2 |
3 |
2 |
3 |
3 |
6 |
5 |
39 |
26 |
Михайло Н. |
5 |
4 |
3 |
5 |
3 |
5 |
4 |
5 |
5 |
2 |
4 |
45 |
27 |
Настя Р. |
5 |
6 |
3 |
3 |
4 |
1 |
6 |
6 |
6 |
6 |
3 |
49 |
28 |
Наталія В. |
6 |
5 |
2 |
6 |
2 |
2 |
4 |
4 |
1 |
5 |
3 |
40 |
29 |
Наталія К |
6 |
2 |
5 |
3 |
5 |
3 |
5 |
4 |
3 |
4 |
4 |
44 |
30 |
Наталія Н. |
4 |
6 |
2 |
3 |
5 |
1 |
6 |
2 |
3 |
4 |
4 |
40 |
31 |
Ніна В. |
4 |
3 |
3 |
5 |
6 |
4 |
4 |
4 |
1 |
2 |
4 |
40 |
32 |
Оксана К. |
4 |
3 |
5 |
1 |
4 |
4 |
2 |
2 |
2 |
3 |
4 |
40 |
33 |
Олександра Н. |
4 |
4 |
3 |
6 |
3 |
5 |
2 |
2 |
4 |
2 |
3 |
40 |
34 |
Олексанрд Ш. |
6 |
5 |
3 |
4 |
6 |
2 |
3 |
3 |
3 |
3 |
4 |
40 |
35 |
Олексій П. |
4 |
4 |
3 |
2 |
1 |
5 |
3 |
4 |
4 |
3 |
3 |
40 |
36 |
Олена Д. |
4 |
5 |
2 |
6 |
3 |
2 |
2 |
2 |
4 |
3 |
1 |
40 |
37 |
Ольга К. |
1 |
5 |
6 |
30 |
1 |
4 |
6 |
5 |
4 |
2 |
2 |
40 |
38 |
Саша П. |
4 |
6 |
3 |
6 |
2 |
5 |
4 |
6 |
2 |
2 |
1 |
40 |
39 |
Світлана К. |
4 |
4 |
3 |
2 |
0 |
2 |
1 |
4 |
54 |
4 |
3 |
40 |
40 |
Світлана Р. |
2 |
3 |
1 |
2 |
3 |
6 |
3 |
2 |
1 |
6 |
4 |
40 |
41 |
Світлана С. |
1 |
5 |
6 |
6 |
4 |
4 |
3 |
2 |
3 |
5 |
0 |
40 |
42 |
Сергій М. |
3 |
6 |
3 |
4 |
4 |
3 |
4 |
6 |
5 |
5 |
6 |
40 |
43 |
Сергій Н. |
5 |
3 |
3 |
2 |
4 |
3 |
5 |
3 |
4 |
6 |
5 |
40 |
44 |
Сергій Р. |
1 |
1 |
1 |
1 |
6 |
2 |
3 |
3 |
4 |
4 |
2 |
40 |
45 |
Софія М. |
6 |
3 |
4 |
5 |
4 |
3 |
3 |
3 |
5 |
3 |
3 |
40 |
46 |
Юлія В. |
1 |
3 |
4 |
3 |
3 |
2 |
3 |
2 |
2 |
6 |
2 |
40 |
47 |
Юрій Б. |
6 |
3 |
3 |
3 |
4 |
4 |
2 |
3 |
4 |
2 |
2 |
40 |
48 |
Ярослав К. |
5 |
4 |
3 |
4 |
3 |
3 |
5 |
3 |
5 |
5 |
3 |
40 |
49 |
Сергій К. |
3 |
4 |
3 |
4 |
3 |
4 |
4 |
2 |
5 |
1 |
5 |
40 |
50 |
Мирослав П. |
5 |
1 |
4 |
3 |
3 |
3 |
4 |
1 |
4 |
3 |
5 |
40 |
Сер. Знач. |
3,9 |
3,5 |
3,5 |
3,8 |
3,5 |
3,2 |
3,3 |
3,3 |
4,5 |
3,6 |
3,4 |
39,7 |
|
На наступному етапі нашого дослідження ми досліджували психічні стани підлітків, зокрема тривожність та агресивність. Результати дослідження тривожності наведено у таблиці 5.
Таблиця 5
Показники тривожності підлітків за методикою «Шкала тривожності»
№ |
Імя обстежуваного |
Вид тривожності |
|||
Шкільна |
Самооціночна |
Міжособистісна |
Загальна |
||
1 |
Алла Ц. |
18 |
24 |
17 |
59 |
2 |
Анастасія У. |
22 |
19 |
19 |
60 |
3 |
Анастасія Т. |
16 |
12 |
13 |
41 |
4 |
Вадим Г. |
19 |
18 |
20 |
57 |
5 |
Ваня Н. |
21 |
19 |
17 |
57 |
6 |
Віктор К. |
2 |
9 |
19 |
30 |
7 |
Вікторія П. |
23 |
18 |
2 |
43 |
8 |
Владислав Ц. |
15 |
18 |
14 |
47 |
9 |
Вова В. |
21 |
23 |
17 |
61 |
10 |
Володимир К. |
19 |
19 |
26 |
64 |
11 |
Дмитро К |
19 |
17 |
21 |
57 |
12 |
Євгеній В. |
14 |
17 |
21 |
52 |
13 |
Іван Р. |
12 |
18 |
22 |
52 |
14 |
Ігор К. |
3 |
16 |
21 |
40 |
15 |
Ілона Г. |
17 |
9 |
17 |
43 |
16 |
Іра Р. |
21 |
27 |
21 |
69 |
17 |
Ірина Н. |
21 |
26 |
17 |
64 |
18 |
Ірина Х. |
23 |
33 |
25 |
81 |
19 |
Катерина Г. |
18 |
20 |
24 |
62 |
20 |
Катерина П. |
12 |
18 |
11 |
41 |
21 |
Катя С. |
12 |
10 |
14 |
36 |
22 |
Костя К. |
23 |
21 |
20 |
64 |
23 |
Лариса Г. |
17 |
15 |
21 |
53 |
24 |
Марина Т. |
16 |
20 |
18 |
54 |
25 |
Микола К. |
17 |
15 |
20 |
52 |
26 |
Михайло Н. |
16 |
15 |
20 |
51 |
27 |
Настя Р. |
16 |
15 |
19 |
50 |
28 |
Наталія В. |
14 |
22 |
15 |
51 |
29 |
Наталія К |
18 |
18 |
26 |
62 |
30 |
Наталія Н. |
18 |
13 |
18 |
49 |
31 |
Ніна В. |
15 |
22 |
19 |
56 |
32 |
Оксана К. |
10 |
13 |
4 |
27 |
33 |
Олександра Н. |
11 |
3 |
4 |
18 |
34 |
Олексанрд Ш. |
14 |
23 |
20 |
57 |
35 |
Олексій П. |
23 |
34 |
14 |
71 |
36 |
Олена Д. |
10 |
3 |
14 |
27 |
37 |
Ольга К. |
18 |
19 |
17 |
54 |
38 |
Саша П. |
13 |
23 |
14 |
50 |
39 |
Світлана К. |
23 |
16 |
17 |
56 |
40 |
Світлана Р. |
17 |
18 |
10 |
45 |
41 |
Світлана С. |
23 |
10 |
7 |
40 |
42 |
Сергій М. |
17 |
23 |
15 |
55 |
43 |
Сергій Н. |
13 |
12 |
2 |
27 |
44 |
Сергій Р. |
12 |
12 |
13 |
37 |
45 |
Софія М. |
23 |
12 |
12 |
47 |
46 |
Юлія В. |
23 |
23 |
15 |
61 |
47 |
Юрій Б. |
16 |
18 |
23 |
57 |
48 |
Ярослав К. |
18 |
18 |
11 |
47 |
49 |
Сергій К. |
15 |
12 |
14 |
41 |
50 |
Мирослав П. |
12 |
14 |
22 |
48 |
Сер. Знач. |
16,6 |
17,4 |
16,4 |
50,5 |
|
|
норма |
|
завищені показники |
|
високий рівень тривожності |
Аналізуючи ці данні, ми отримали наступну статистику: у 20% дітей виявлено нормальні показники шкільної тривожності; у 54% дітей показники за тією ж шкалою виявились дещо вищими від норми; 26% обстежених підлітків продемонстрували високий рівень шкіьної тривожності.
За шкалою самооціночної тривожності 60% дітей мають показники, що відповідають нормі; 40% підлітків продемонстрували підвищений рівень тривожності, що стосується усвідомлення і прийняття особистістю підлітка самого себе.
Аналізуючи шкалу міжособистісної тривожності варто зазначити, що 64% обстежених підлітків продемонстрували нормальні показники тривожності у міжособистісній взаємодії; 36% дітей мають дещо завищені показники за тією ж шкалою.
За показниками загальної тривожності обстежуних підлітків, було виявлено, що 42% дітей мають нормальний рівень загальної тривожності;58 % дітей, мають дещо завищені показники за тією ж шкалою.
Одразу після дослідження ціннісних орієнтацій та тривожності дітей підліткового віку, ми розпочали дослідження ще одного психічного стану, притаманного підлітковому віку – агресивність. Загальні результати цього дослідження наведені у таблиці 6, проте цікаво проаналізувати відсоткове співвідношення отриманих результатів. За методикою нам необхідно було підрахувати індекс ворожості та індекс агресивності дитини підліткового віку. Отже, у 68% обстежених підлітків індекс ворожості відповідає нормі; у 32% дітей показники того ж індексу дещо перевищують норму.
Індекс агресивності у нормі продемонстрували 100% підлітків. Детальніше з цими показниками можна ознайомитись за допомогою таблиці 6.
Таблиця 6
Показники індексу ворожості та індексу агресивності підлітків за методикою діагностики агресивності Басса – Дарки
№ |
Імя обстежуваного |
Результати визначення індексу ворожості та індексу агресивності |
|||
Індекс воржості |
Індекс агресивності |
||||
1 |
Алла Ц. |
6 |
14 |
||
2 |
Анастасія У. |
9 |
11 |
||
3 |
Анастасія Т. |
11 |
21 |
||
4 |
Вадим Г. |
8 |
17 |
||
5 |
Ваня Н. |
7 |
16 |
||
6 |
Віктор К. |
9 |
15 |
||
7 |
Вікторія П. |
7 |
17 |
||
8 |
Владислав Ц. |
7 |
16 |
||
9 |
Вова В. |
5 |
11 |
||
10 |
Володимир К. |
9 |
12 |
||
11 |
Дмитро К |
6 |
15 |
||
12 |
Євгеній В. |
10 |
14 |
||
13 |
Іван Р. |
6 |
10 |
||
14 |
Ігор К. |
9 |
14 |
||
15 |
Ілона Г. |
13 |
13 |
||
16 |
Іра Р. |
9 |
20 |
||
17 |
Ірина Н. |
9 |
16 |
||
18 |
Ірина Х. |
12 |
16 |
||
19 |
Катерина Г. |
11 |
16 |
||
20 |
Катерина П. |
11 |
17 |
||
21 |
Катя С. |
8 |
17 |
||
22 |
Костя К. |
12 |
21 |
||
23 |
Лариса Г. |
12 |
16 |
||
24 |
Марина Т. |
8 |
23 |
||
25 |
Микола К. |
12 |
17 |
||
26 |
Михайло Н. |
9 |
12 |
||
27 |
Настя Р. |
9 |
11 |
||
28 |
Наталія В. |
9 |
16 |
||
29 |
Наталія К |
12 |
13 |
||
30 |
Наталія Н. |
14 |
20 |
||
31 |
Ніна В. |
14 |
16 |
||
32 |
Оксана К. |
5 |
10 |
||
33 |
Олександра Н. |
10 |
15 |
||
34 |
Олексанрд Ш. |
10 |
19 |
||
35 |
Олексій П. |
8 |
12 |
||
36 |
Олена Д. |
12 |
18 |
||
37 |
Ольга К. |
14 |
18 |
||
38 |
Саша П. |
10 |
8 |
||
39 |
Світлана К. |
9 |
13 |
||
40 |
Світлана Р. |
9 |
16 |
||
41 |
Світлана С. |
11 |
17 |
||
42 |
Сергій М. |
5 |
14 |
||
43 |
Сергій Н. |
3 |
15 |
||
44 |
Сергій Р. |
9 |
15 |
||
45 |
Софія М. |
11 |
14 |
||
46 |
Юлія В. |
13 |
18 |
||
47 |
Юрій Б. |
7 |
12 |
||
48 |
Ярослав К. |
8 |
15 |
||
49 |
Сергій К. |
5 |
13 |
||
50 |
Мирослав П. |
8 |
12 |
||
Сер. Знач. |
9,2 |
15,14 |
|||
|
норма |
|
|||
|
завищені показники |
|
|||
За результатами методики діагностики ступеня задоволення основних потреб, було визначено, що серед усіх обстежуваних підлітків матеріальні потреби повністю задоволеними вважають 10 чоловік ( 20%); частково задоволені матеріальні потреби у 35 чоловік (70%); 5 чоловік (10 %) вважають свої потреби матеріального характеру повністю не задоволеними.
Щодо потреб у безпеці, то 34 підлітки визначили як такі, що повністю задоволені; 15 чоловік (30%) вважають потреби у безпеці частково задоволеними; 2% дітей визначили потреби у безпеці як повністю не задоволені.
Задоволеність соціальних потреб обстежуваних підлітків виглядає наступними чином: 19 обстежуваних (38%) вважають такі потреби повністю задоволеними; 28 обстежуваних (56%) визначають потреби у безпеці як частково задоволені; 3 людини (6%) визначили такі потреби як незадоволені взагалі.
Потреби у визнанні повністю задоволеними виявились у 37 обстежуваних дітей підліткового віку (74%); частково задоволеними такі потреби виявились у 10 дітей (20%); незадоволені потреби у визнанні у 3 обстежуваних підлітків (6%).
34 обстежуваних (68%) за вищезгаданою методикою відзначили повну задоволеність потреб у самовираженні; 16 обстежуваних підлітків (32%) відмітили часткову задоволеність таких потреб. Кількісні показники ступеня задоволеності основних потреб пердставлено у таблиці 7.
Таблиця 7
Кількісні показники ступеня задоволеності основних потреб обстежуваних підлітків
№ |
Ім'я обстежуваного |
Показники ступеня задоволення основних потреб |
|||||
матеріальні |
потреби у безпеці |
соціальні |
потреби у визнанні |
потреби у самоствердженні |
сума |
||
1 |
Алла Ц. |
32 |
12 |
28 |
15 |
10 |
97,0 |
2 |
Анастасія Т. |
28 |
13 |
15 |
10 |
12 |
78,0 |
3 |
Анастасія У. |
30 |
13 |
15 |
4 |
10 |
72,0 |
4 |
Вадим Г. |
28 |
13 |
15 |
10 |
15 |
81,0 |
5 |
Ваня Н. |
10 |
12 |
24 |
10 |
15 |
71,0 |
6 |
Віктор К. |
15 |
12 |
26 |
12 |
15 |
80,0 |
7 |
Вікторія П. |
14 |
13 |
28 |
15 |
14 |
84,0 |
8 |
Владислав Ц. |
28 |
12 |
28 |
14 |
12 |
94,0 |
9 |
Вова В. |
22 |
24 |
28 |
16 |
10 |
100,0 |
10 |
Володимир К. |
28 |
15 |
28 |
14 |
11 |
96,0 |
11 |
Дмитро К |
28 |
14 |
28 |
16 |
12 |
98,0 |
12 |
Євгеній В. |
26 |
12 |
20 |
12 |
10 |
80,0 |
13 |
Іван Р. |
10 |
15 |
26 |
14 |
12 |
77,0 |
14 |
Ігор К. |
15 |
10 |
20 |
14 |
10 |
69,0 |
15 |
Ілона Г. |
12 |
10 |
22 |
10 |
12 |
66,0 |
16 |
Іра Р. |
24 |
20 |
24 |
12 |
15 |
95,0 |
17 |
Ірина Н. |
26 |
24 |
26 |
18 |
5 |
99,0 |
18 |
Ірина Х. |
28 |
18 |
12 |
20 |
20 |
98,0 |
19 |
Катерина Г. |
24 |
13 |
12 |
10 |
22 |
81,0 |
20 |
Катерина П. |
24 |
22 |
12 |
12 |
12 |
82,0 |
21 |
Катя С. |
25 |
14 |
10 |
14 |
15 |
78,0 |
22 |
Костя К. |
32 |
12 |
11 |
12 |
12 |
79,0 |
23 |
Лариса Г. |
34 |
11 |
10 |
14 |
10 |
79,0 |
24 |
Марина Т. |
34 |
11 |
12 |
32 |
14 |
103,0 |
25 |
Микола К. |
20 |
11 |
20 |
12 |
14 |
77,0 |
26 |
Мирослав П. |
9 |
12 |
20 |
12 |
11 |
64,0 |
27 |
Михайло Н. |
25 |
12 |
22 |
10 |
14 |
83,0 |
28 |
Настя Р. |
15 |
15 |
24 |
11 |
12 |
77,0 |
29 |
Наталія В. |
15 |
14 |
10 |
14 |
12 |
65,0 |
30 |
Наталія К |
16 |
14 |
10 |
12 |
20 |
72,0 |
31 |
Наталія Н. |
18 |
10 |
10 |
20 |
24 |
82,0 |
32 |
Ніна В. |
24 |
10 |
8 |
22 |
12 |
76,0 |
33 |
Оксана К. |
26 |
10 |
12 |
14 |
12 |
74,0 |
34 |
Олександра Н. |
16 |
22 |
32 |
11 |
14 |
95,0 |
35 |
Олексанрд Ш. |
15 |
24 |
28 |
10 |
16 |
93,0 |
36 |
Олексій П. |
16 |
10 |
30 |
14 |
15 |
85,0 |
37 |
Олена Д. |
16 |
16 |
32 |
12 |
12 |
88,0 |
38 |
Ольга К. |
14 |
14 |
28 |
13 |
10 |
79,0 |
39 |
Саша П. |
10 |
12 |
24 |
12 |
10 |
68,0 |
40 |
Світлана К. |
10 |
14 |
24 |
22 |
11 |
81,0 |
41 |
Світлана Р. |
24 |
10 |
14 |
20 |
12 |
80,0 |
42 |
Світлана С. |
20 |
32 |
12 |
14 |
10 |
88,0 |
43 |
Сергій К. |
15 |
10 |
14 |
10 |
12 |
61,0 |
44 |
Сергій М. |
24 |
26 |
10 |
12 |
14 |
86,0 |
45 |
Сергій Н. |
22 |
24 |
12 |
15 |
15 |
88,0 |
46 |
Сергій Р. |
24 |
12 |
12 |
22 |
16 |
86,0 |
47 |
Софія М. |
10 |
10 |
14 |
14 |
20 |
68,0 |
48 |
Юлія В. |
15 |
24 |
28 |
14 |
22 |
103,0 |
49 |
Юрій Б. |
14 |
22 |
26 |
11 |
20 |
93,0 |
50 |
Ярослав К. |
15 |
14 |
20 |
12 |
14 |
75,0 |
Сер. Знач. |
21 |
14 |
20 |
14 |
13 |
82,5 |
|
Повністю задоволені потреи |
|
Частково задоволені пореби |
|
Повністю незадоволені потреби |
|
Проаналізувати ступінь задоволеності дітьми підліткового віку таких основних потреб як, матеріальні, соціальні, потреби у безпеці, визнанні та самоствердженні можна також за допомогою графіка, зображеного на малюнку 4.
Мал. 4
Оскільки, тема нашої роботи вимагає порівняльного психологічного аналізу, ми вирішили дослідити ступінь задоволеності основних потреб в окремо сформованих, з метою подальшого порівняння, групах.
Першу підгрупу обстежуваних складають діти підліткового віку, що виховуються у притулку для неповнолітніх ССД РОДА.
Отже, аналізуючи результати, за даною методикою 7 (28%) підлітків вважають свої потреби матеріального характеру повністю задоволеними; 12 дітей (48%) відность їх до зони часткового задоволення; 6 підлітків ( 24%) відчувають, що їх потреби матеріального характеру є повністю не задоволеними.
Задоволення потреб у безпеці таких дітей виглядає наступним чином: 17 підлтків (68%) продемонстрували показники,що характеризують такі потреби як повністю задоволені; у 8 дітей (32%) – частково задоволені потреби у безпеці.
Ступінь соціальних потреб вихованців притулку можна охарактеризувати так: 9 дітей (36%) визначають такі потреби як повністю задоволені; у 15 підлітків (60%) частково задоволені соціальні потреби; 1 дитина (4%) відчуває повну незадоволеність потребами соціального характеру.
19 підлітків (76%) відносять до зони повного задоволення ступіть задоволеності потреб у визнанні; 6 підлітків (24%) такі потреби відносить до зони часткового задоволення.
Щодо потреб у самоствердженні, то 16 підлітків (64%), що виховуються в притулку для неповнолітніх характеризують такі потреби як повністю задоволені; 9 обстежуваних (36%), визначають їх задоволення лише частково. Детальніше з кількісними показниками ступеня задоволеності основних потреб підлітків, що виховуються у притулку для неповнолітніх можна ознайомитись за допомогою таблиці 8. Відсоткове співвідношення тих же показників наведено у таблиці 9.
Таблиця 8
Кількісні показники ступеня задоволеності основних потреб підлітків (вихованців притулку для неповнолітніх)
№ |
Ім'я обстежуваного |
Показники ступеня задоволення основних потреб вихованців притулку |
|||||
матеріальні |
потреби у безпеці |
соціальні |
потреби у визнанні |
потреби у самоствердженні |
сума |
||
1 |
Алла Ц. |
32 |
12 |
28 |
15 |
10 |
97,0 |
2 |
Анастасія Т. |
28 |
13 |
15 |
10 |
12 |
78,0 |
3 |
Ваня Н. |
10 |
12 |
24 |
10 |
15 |
71,0 |
4 |
Вікторія П. |
28 |
15 |
28 |
14 |
11 |
96,0 |
5 |
Володимир К. |
28 |
15 |
28 |
14 |
11 |
96,0 |
6 |
Іван Р. |
10 |
15 |
26 |
14 |
12 |
77,0 |
7 |
Ілона Г. |
12 |
10 |
22 |
10 |
12 |
66,0 |
8 |
Іра Р. |
24 |
20 |
24 |
12 |
15 |
95,0 |
9 |
Катерина П. |
24 |
22 |
12 |
12 |
12 |
82,0 |
10 |
Костя К. |
32 |
12 |
11 |
12 |
12 |
79,0 |
11 |
Лариса Г. |
34 |
11 |
10 |
14 |
10 |
79,0 |
12 |
Микола К. |
20 |
11 |
20 |
12 |
14 |
77,0 |
13 |
Мирослав П. |
16 |
14 |
10 |
12 |
20 |
72,0 |
14 |
Наталія К |
16 |
14 |
10 |
12 |
20 |
72,0 |
15 |
Ніна В. |
24 |
10 |
8 |
22 |
12 |
76,0 |
16 |
Олексанрд Ш. |
15 |
24 |
28 |
10 |
16 |
93,0 |
17 |
Олексій П. |
16 |
10 |
30 |
14 |
15 |
85,0 |
18 |
Ольга К. |
14 |
14 |
28 |
13 |
10 |
79,0 |
19 |
Саша П. |
10 |
12 |
24 |
12 |
10 |
68,0 |
20 |
Світлана К. |
10 |
14 |
24 |
22 |
11 |
81,0 |
21 |
Світлана Р. |
24 |
10 |
14 |
20 |
12 |
80,0 |
22 |
Сергій М. |
24 |
26 |
10 |
12 |
14 |
86,0 |
23 |
Сергій Р. |
24 |
12 |
12 |
22 |
16 |
86,0 |
24 |
Юрій Б. |
14 |
22 |
26 |
11 |
20 |
93,0 |
25 |
Ярослав К. |
15 |
14 |
20 |
12 |
14 |
75,0 |
Сер.знач. |
20 |
15 |
20 |
14 |
13 |
81,4 |
|
Повністю задоволені потреи |
|
Частково задоволені пореби |
|
Повністю незадоволені потреби |
|
Таблиця 9
Відсоткове співвідношення ступенння основних потреб підлітків (вихованців притулку)
Види потреб |
Ступінь задоволення потреб у % співвідношенні |
||
Задоволені |
частково задоволенні |
не задоволені |
|
матеріальні потреби |
28 |
48 |
24 |
потреби у безпеці |
68 |
32 |
0 |
соціальні потреби |
36 |
60 |
4 |
потреби у визнанні |
76 |
24 |
0 |
потреби у самоствердженні |
64 |
36 |
0 |
На малюнку 5, ми можемо наочно спостерігати, які саме потреби є основними для обстежуваних та ступінь їх задоволеності.
Мал. 5
Наступним етапом роботи, для подальшого співставлення результатів, є визначення кількісних показників та їх відсоткового співвідношення, на основі результатів методики визначення ступеня задоволення основних потреб підлітків, що навчаються у загальноосвітній школі І – ІІІст. Навчання №5, м. Здолбунова.
Отже, результати, отримані за вищезгаданою методикою, засвідчують, що лише 2 дитини (8%) вважають повністю задоволеними свої матеріальні потреби; 21 дитина (84%) відносять потреби матеріального характеру до частково задоволених; 2 (8%) обстежуваних підлітки вважають такі потреби незадоволеними взагалі.
Потреби у безпеці повністю задоволені у 15 підлітків (60%); 8 обстежуваниж дітей (32%) визначають такі потреби задоволеними частково; 2 дитини (8%) відчувають повну незадоволеність потреб убезпеці.
Соціальні потреби учнів ЗОШ повністю задоволені у 11 підлітків (44%); частково задоволені у 10 обстежуваних (40%); повністю незадовлені у 4 учнів (16%).
Щодо потреб у визнанні, то опрацювавши результати вищезгаданої методики, ми отримали наступні результати: 19 підлітків (76%) відносять такі потреби до зони повного задоволення; 5 учнів (20%) визначають їх як частково задоволені; 1 підліток (4%) визначає повну незадоволеність таких потреб.
Після якісного аналізу результатів методики за шкалою задоволеності потреб у самовираженні, ми отримала наступні кількісні показники: 16 обстежуваних підлітків (64%) мають повну задоволеність вищезгаданої потреби; 9 дітей (36%) відносять цю потребу до частково задоволених.
Детальніше з результатами обстеження підлітків, що навчаються у загальноосвітній школі, за методикою дослідження ступеня задоволеності основних потреб можна ознайомитись з допомогою таблиці 10. Відсоткове співвідношення даних з кількісними показниками, отриманими у результаті обстеження дітей підліткового віку наведено у таблиці 11.
Таблиця 10
Кількісні показники ступеня задоволеності основних потреб підлітків (учнів ЗОШ))
№ |
Ім'я обстежуваного |
Показники ступеня задоволення основних потреб учнів ЗОШ |
|||||
матеріальні |
у безпеці потреби |
соціальні |
потреби у визнанні |
потреби у самоствердженні |
сума |
||
1 |
Анастасія У. |
30 |
13 |
15 |
4 |
10 |
72,0 |
2 |
Вадим Г. |
28 |
13 |
15 |
10 |
15 |
81,0 |
3 |
Віктор К. |
15 |
12 |
26 |
12 |
15 |
80,0 |
4 |
Владислав Ц. |
28 |
12 |
28 |
14 |
12 |
94,0 |
5 |
Вова В. |
22 |
24 |
28 |
16 |
10 |
100,0 |
6 |
Дмитро К |
28 |
14 |
28 |
16 |
12 |
98,0 |
7 |
Євгеній В. |
26 |
12 |
20 |
12 |
10 |
80,0 |
8 |
Ігор К. |
15 |
10 |
20 |
14 |
10 |
69,0 |
9 |
Ірина Н. |
26 |
24 |
26 |
18 |
5 |
99,0 |
10 |
Ірина Х. |
28 |
18 |
12 |
20 |
20 |
98,0 |
11 |
Катерина Г. |
24 |
13 |
12 |
10 |
22 |
81,0 |
12 |
Катя С. |
25 |
14 |
10 |
14 |
15 |
78,0 |
13 |
Марина Т. |
34 |
11 |
12 |
32 |
14 |
103,0 |
14 |
Михайло Н. |
25 |
12 |
22 |
10 |
14 |
83,0 |
15 |
Настя Р. |
15 |
15 |
24 |
11 |
12 |
77,0 |
16 |
Наталія В. |
15 |
14 |
10 |
14 |
12 |
65,0 |
17 |
Наталія Н. |
18 |
10 |
10 |
20 |
24 |
82,0 |
18 |
Оксана К. |
26 |
10 |
12 |
14 |
12 |
74,0 |
19 |
Олександра Н. |
16 |
22 |
32 |
11 |
14 |
95,0 |
20 |
Олена Д. |
16 |
16 |
32 |
12 |
12 |
88,0 |
21 |
Світлана С. |
20 |
32 |
12 |
14 |
10 |
88,0 |
22 |
Сергій М. |
24 |
26 |
10 |
12 |
14 |
86,0 |
23 |
Сергій Н. |
22 |
24 |
12 |
15 |
15 |
88,0 |
24 |
Софія М. |
10 |
10 |
14 |
14 |
20 |
68,0 |
25 |
Юлія В. |
15 |
24 |
28 |
14 |
22 |
103,0 |
Сер.знач. |
22 |
16 |
19 |
14 |
14 |
85,2 |
|
Повністю задоволені потреи |
|
Частково задоволені пореби |
|
Повністю незадоволені потреби |
|
Таблиця 11
Відсоткове співвідношення ступенння основних потреб підлітків
(учнів ЗОШ)
Види потреб |
Ступінь задоволення потреб у % співвідношенні |
||
Задоволені |
частково задоволенні |
не задоволені |
|
матеріальні потреби |
8 |
84 |
8 |
потреби у безпеці |
60 |
32 |
8 |
соціальні потреби |
44 |
40 |
16 |
потреби у визнанні |
76 |
20 |
4 |
потреби у самоствердженні |
64 |
36 |
0 |
На малюнку 6, представлено графічне зображення ступенязадволеності основних потреб учнів загальноосвітньої школи.
Мал. 6
Порівнюючи результати, отримані за методикою дослідження ступеня задоволеності основних потреб, у двох підгрупах, ми отримали змогу узагальнити показники,отримані в процесі роботи з вищезгаданою методикою ми можемо зробити висновок, що ступінь задоволеності основних потреб, за винятком матеріальних, демонструють підлітки, що виховуються у притулку для неповнолітніх. Саме тут ватрто згадати про ієрархію цінностей обстежуваних підлітків див мал. 1 та мал. 2.
Мал. 7
Оскільки метою нашої роботи є дослідження впливу потребнісно-мотиваційної сфери підлітків на їх тривожність та агресивність, то основною методикою ми обрали визначення стуктури ціннісних орієнтацій особистості дитини-підлітка,оскільки структура життєвих цінностей підлітка дає поштовх до визначння життєвих цілей та мотивів їх досягнення. Саме з цією методикою,як основною(дані дослідження структури цінностей фігуруватимутьу здійсненні комплексного кореляційного аналізу) ми будемо корелювати дані за іншими використаними методиками.. Для того аби від слідкувати наявність чи відсутність зв’язку між вищезгаданими явищами, ми вирішили скористатися кореляційним аналізом.
Корелюючи загальні значення цінностей обстежених підлітків та показники тривожності дітей, ми отримали коефіцієнт кореляції (1), що засвідчує прямий і до того ж міцний зв'язок між життєвими цінностями підлітків та формуванням у них тривожності. Данні проведення кореляційного аналізу за показниками ціннісних орієнтацій та показниками індексу тривожності підлітків наведено у таблиці 12.
Таблиця 12
Визначення коефіцієнту кореляціі між загальними цінностями та тривожністю
і |
Цінності |
тривожність |
хі |
уі |
|
1 |
21 |
59 |
2 |
45 |
60 |
3 |
37 |
41 |
4 |
46 |
57 |
5 |
39 |
57 |
6 |
35 |
30 |
7 |
48 |
43 |
8 |
41 |
47 |
9 |
39 |
61 |
10 |
34 |
64 |
11 |
33 |
57 |
12 |
39 |
52 |
13 |
46 |
52 |
14 |
38 |
40 |
15 |
39 |
43 |
16 |
48 |
69 |
17 |
36 |
64 |
18 |
22 |
81 |
19 |
35 |
62 |
20 |
39 |
41 |
21 |
44 |
36 |
22 |
39 |
64 |
23 |
40 |
53 |
24 |
44 |
54 |
25 |
39 |
52 |
26 |
45 |
51 |
27 |
49 |
50 |
28 |
40 |
62 |
29 |
44 |
49 |
30 |
40 |
56 |
31 |
40 |
27 |
32 |
40 |
18 |
33 |
40 |
57 |
34 |
40 |
71 |
35 |
40 |
27 |
36 |
40 |
54 |
37 |
40 |
50 |
38 |
40 |
55 |
39 |
40 |
27 |
40 |
40 |
37 |
41 |
40 |
47 |
42 |
40 |
61 |
43 |
40 |
57 |
44 |
40 |
47 |
45 |
40 |
41 |
46 |
40 |
48 |
47 |
40 |
57 |
48 |
40 |
47 |
49 |
40 |
41 |
50 |
40 |
48 |
сер.знач |
39,68 |
50,48 |
коеф.кореляції |
1 |
|
З огляду на дані таблиці можна зробити висновок про те, що чим ширшою являється структура ціннісних орієнтацій підлітка і чим більших значень дитина їм надає, тим вищий рівень тривожності можна спостерігати у такої дитини. Можливо, цей факт пояснюється тим, що формуючи власну ієрархічну цінностей дитина відчуває велику відповідальність за виконання та дотримання певних життєвих принципів. Таке внутрішнє напруження знаходить відображення у підвищеному рівні загальної тривожності підлітка.
Корелюючи значення цінностей обстежуваних підлітків та показників індексу агресивності дітей, ми отримали коефіцієнт кореляції (0, 29), що засвідчує наявність прямого, проте достатньо слабкого зв’язку між структурою ціннісних орієнтацій підлітків та прояву у них агресивності. Данні проведення кореляційного аналізу за вищезгаданими показниками наведені у таблиці 13.
Таблиця 13
Визначення коефіцієнту кореляціі між загальними цінностями та індексом агресивності обстежуваних підлітків
і |
Цінності |
Індекс агресивності |
хі |
уі |
|
1 |
21 |
14 |
2 |
45 |
11 |
3 |
37 |
21 |
4 |
46 |
17 |
5 |
39 |
16 |
6 |
35 |
15 |
7 |
48 |
17 |
8 |
41 |
16 |
9 |
39 |
11 |
10 |
34 |
12 |
11 |
33 |
15 |
12 |
39 |
14 |
13 |
46 |
10 |
14 |
38 |
14 |
15 |
39 |
13 |
16 |
48 |
20 |
17 |
36 |
16 |
18 |
22 |
16 |
19 |
35 |
16 |
20 |
39 |
17 |
21 |
44 |
17 |
22 |
39 |
21 |
23 |
40 |
16 |
24 |
44 |
23 |
25 |
39 |
17 |
26 |
45 |
12 |
27 |
49 |
11 |
28 |
40 |
16 |
29 |
44 |
13 |
30 |
40 |
20 |
31 |
40 |
16 |
32 |
40 |
10 |
33 |
40 |
15 |
34 |
40 |
19 |
35 |
40 |
12 |
36 |
40 |
18 |
37 |
40 |
18 |
38 |
40 |
8 |
39 |
40 |
13 |
40 |
40 |
16 |
41 |
40 |
17 |
42 |
40 |
14 |
43 |
40 |
15 |
44 |
40 |
15 |
45 |
40 |
14 |
46 |
40 |
18 |
47 |
40 |
12 |
48 |
40 |
15 |
49 |
40 |
13 |
50 |
40 |
12 |
сер.знач |
39,68 |
15,14 |
коеф.кореляції |
0,29 |
|
На наступному етапі нашого дослідження, ми намагались дослідити зв'язок між структурою ціннісних орієнтацій та ступенем задоволеності основних потреб обстежуваних. Визначати такого роду зв'язок ми вирішили за допомогою коефіцієнта кореляції Пірсона (r), який оцінює силу зв'язку за лінійної кореляції (тобто в припущенні, що значення однієї ознаки пов'язані з відповідними середніми другої ознаки лінійною залежністю).
Данні проведення кореляційного аналізу за вищезгаданими показниками наведені у таблиці 14.
Таблиця 14
Визначення коефіцієнту кореляціі між загальними цінностями та ступенем задоволеності основних потреб обстежуваних підлітків
і |
Цінності |
середні значення ступеня задоволення основних потреб |
хі |
уі |
|
1 |
21 |
19 |
2 |
45 |
16 |
3 |
37 |
14 |
4 |
46 |
16 |
5 |
39 |
14 |
6 |
35 |
16 |
7 |
48 |
17 |
8 |
41 |
19 |
9 |
39 |
20 |
10 |
34 |
19 |
11 |
33 |
20 |
12 |
39 |
16 |
13 |
46 |
15 |
14 |
38 |
14 |
15 |
39 |
13 |
16 |
48 |
19 |
17 |
36 |
20 |
18 |
22 |
20 |
19 |
35 |
16 |
20 |
39 |
16 |
21 |
44 |
16 |
22 |
39 |
16 |
23 |
40 |
16 |
24 |
44 |
21 |
25 |
39 |
15 |
26 |
45 |
13 |
27 |
49 |
13 |
28 |
40 |
17 |
29 |
44 |
15 |
30 |
40 |
13 |
31 |
40 |
14 |
32 |
40 |
16 |
33 |
40 |
15 |
34 |
40 |
15 |
35 |
40 |
19 |
36 |
40 |
17 |
37 |
40 |
18 |
38 |
40 |
16 |
39 |
40 |
14 |
40 |
40 |
16 |
41 |
40 |
16 |
42 |
40 |
18 |
43 |
40 |
17 |
44 |
40 |
14 |
45 |
40 |
21 |
46 |
40 |
19 |
47 |
40 |
15 |
48 |
40 |
21 |
49 |
40 |
19 |
50 |
40 |
15 |
сер.знач |
39,68 |
50,48 |
коеф.корел. |
0,7 |
|
Встановлення кореляції між двома ознаками ще не означає встановлення причинного зв'язку між ними. Це лише свідчення того, що одна з ознак частково спричинила іншу або обидві ознаки і є наслідком деяких спільних для них причин. Зауважимо, що кількісна оцінка кореляційних зв'язків не може замінити спеціальних знань, але може допомогти нам відкинути несуттєві зв'язки, чіткіше окреслити напрям пошуків, порівняти вплив різних чинників тощо. Крім того, коефіцієнти часткової кореляції дають змогу оцінити зв'язок між двома ознаками, усуваючи вплив однієї або кількох інших ознак. Корелюючи значення, що характеризують структуру ціннісних орієнтацій та середні показники ступеня задоволеності основних потреб дітей підліткового віку ми отримали коефіцієнт кореляції (0,7), що завідчує прямий суттєвий зв'язок між заданим діапазоном даних. Це говорить про те, ціннісні орієнтації обстежуваних можуть формуватися на фоні задоволення чи не задоволення основних потреб, змінюючи при цьому варіанти ієрархії цінностей.
Маючи на меті здійснити порівняння результатів, отриманих внаслідок обстеження підлітків 2 підгруп було виявлено такі відмінності: за показниками ступеня задоволення основних потреб можна говорити про те, що підлітки, які виховуються у притулку для неповнолітніх відчувають задоволеними свої потреби більше ніж діти, що виховуються в сім’ях на навчаються у звичайній загальноосвітній школі. Пояснити цей факт можно тим, що діти які мають усі необхідні умови для успішного особистісного росту та розвитку ставлять високі вимоги до життя, завжди прагнучи більшого, дещо знецінюючи те, що мають і те, чого вже змогли досягти. Відсоткове співставлення ступеня задоволеності основних потреб обстежуваних з різних підгруп див. малюнок 8.
Мал. 8
Підводячи підсумки експериментального дослідження впливу потребнісно-мотиваційної сфери дітей підліткового віку та динаміку розвитку у них тривожності та агресивності було встановлено, що рівень задоволення основних потреб дитини та структура ціннісних орієнтацій здійснює прямий вплив на формування тривожності у обстежуваних (коефіцієнт кореляції=1), та має не суттєвий зв'язок з рівнем агресивності(коефіцієнт кореляції=0,29). Таким чином ми підтвердили гіпотезу висунуту на початку нашої роботи.
Розділ ІІІ. КОРЕКЦІЙНА РОБОТА З МЕТОЮ ПОКРАЩЕННЯ ПСИХІЧНИХ СТАНІВ ПІДЛІТКІВ ТА ФОРМУВАННЯ ОСОБИСТІСНИХ ЗМІН ЗА РАХУНОК РОЗШИРЕННЯ ЦІННІСНОГО ПРОСТОРУ ОСОБИСТОСТІ
3.1.Загальна характеристика психокорекції, специфіка корекційної роботи з підлітками.
Сьогодні не можна уявити собі практичної діяльності психолога, психотерапевта, медика без різних видів групової роботи з дітьми і дорослими.
Психологічний тренінг — це особлива форма групової роботи зі своїми можливостями, обмеженнями, правилами і проблемами. Він навчає новим навичкам, допомагає освоїти інші психологічні можливості. Його особливість у тому, що учить займти активну позицію, а засвоєння навичок відбувається в процесі переживання, особистого досвіду поведінки, відчування, діяння(43;с.137).
Психологічний тренінг — це форма активного навчання, яка дозволяє людині самоформувати навички й уміння в побудові продуктивних психологічних та соціальних міжособистісних відносин, аналізувати соціально-психологічні ситуації зі своєї точки зору і позиції партнера, розвивати в собі здібності пізнання і розуміння себе й інших у процесі спілкування.
Ефективна робота ПТ припускає деякий рівень особистісного пропрацювання, готовність включатися в тренінгові ситуації, опановувати навичками, кооперуватися з іншими людьми. По суті справи, людина повинна бути здатна бачити світ вільно, як нову можливість, а не як відображення своєї проблеми.
Дуже важко вести роботу з оволодінню соціально-психологічними навичками, коли учасники починають «випадати» у клієнтську позицію і, по суті, запитувати психотерапевтичної допомоги ведучого і групи навіть на разминочних, «прохідних» вправах; коли вони не можуть дати гарний зворотний зв'язок іншим учасникам, тому що бачать не їхній, а відображення в їхньому поводженні своїх особистих, невідреагованих переживань.
Це важливо пам'ятати на етапах планування роботи і добору учасників. Найкраще — випереджати роботу ПТ спеціальною клієнтською групою, що дозволяє її учасникам у тій чи іншій формі проробити свої актуальні особистісні проблеми. Таку групу можна замінити серією індивідуальних зустрічей. Групова робота, безсумнівно, переважніше, тому що дає людині первинний досвід спілкування, побудови відносин, взаєморозуміння.
Групова робота випереджається організаційним повідомленням ведучого. Крім інформування про цілях, задачах і процедурі майбутньої роботи, вступне слово виконує важливу психологічну функцію. Учасники звикають друг до друга, до особливостей мови ведучого, набудовуються на роботу. Необхідно відразу задати внутрішній темп роботи, що буде підтримуватися ведучим весь день. Цей темп повинний бути обраний з урахуванням особливостей групи, але дуже важливо, щоб він був зручний, природний для самого ведучого, інакше йому його не удержати (24;с.201).
У багатьох посібниках пропонується вже на цьому етапі вводити правила (норми) роботи групи. Я можу погодитися з цим лише частково. Справа в тім, що на цьому етапі роботи правила можуть бути введені лише авторитарно, самим ведучої, тому що більшість учасників поки не готові до обговорення, висловленню своєї думки. При авторитарному введенні і поясненні правил суть багатьох з них вислизає від учасників, тому що вони можуть їх представити тільки умоглядно. Я вважаю, що доцільно відразу ввести як деяку «установку зверху» ті правила, що носять організаційний характер.
Закон «нуль-нуль», що передбачає своєчасний початок тренінгу, його закінчення і настільки ж своєчасне повернення в аудиторію після перерви.
Звертання друг до друга на «ти» (для роботи з дітьми ця норма може бути трохи змінена, але звертання до ведучого по імені, без по батькові дуже бажано).
Робота «від і до»: людина, що прийняла рішення про участь у тренінгу, вишукує можливість бути присутнім на всіх заняттях з початку до самого кінця.
Конфіденційність інформації, обговорюваної в групі, її закритість для обговорення за межами тренінгової ситуації.
Доцільно також відразу ввести норму «тут і зараз», пояснивши її глибокий психологічний зміст. Робота групи розвертається тільки в просторі актуальних переживань і потреб учасників. Предметом обговорення можуть стати минулі події і минулі відносини між учасниками, але тільки в контексті їхнього сьогоднішнього відношення до тих ситуаціям і відносинам. Найбільшу цінність мають стану, досвід переживань і відносин, що народжуються безпосередньо в груповій взаємодії. Минулого не змінити, але можна глибоко і яскраво прожити сьогодення, узявши краще в майбутнє.
Інші норми і правила, що стосуються безпосередньо поводження, взаємодії, потрібно вводити поступово протягом перших годин роботи, спираючи на той досвід, що учасники здобувають у вправах. Назвемо ці правила.
Усі висловлення повинні йти від свого імені: «я вважаю...», «я думаю...», а не «усі зараз думають...», «більшість з нас...» і т.д.
При звертанні до іншого чи учасника в розповіді про нього необхідно звертатися безпосередньо до нього: «ти сказав», а не «Маша зараз говорила». (Це правило викликає багато утруднень. Ведучий повинний бути наполегливий і постійно поправляти учасників, поки функцію виправляючого не візьме на себе хто-небудь із членів групи. Нерідко можна відчути агресію тих, кому ніяк не вдається позбутися від звички говорити про присутній «він» чи «вона». Відноситеся до цьому спокійно і будьте послідовні у своїх вимогах.)
Бізоцінюваність висловлень у відношенні інших учасників групи. Допускається і заохочується зворотний зв'язок у виді опису поводження, вираження власних почуттів із приводу цього поводження, але не оцінка особистості.
Активна участь у роботі: якщоє бажання сказати, це потрібно зробити, навіть якщо ніяково, страшнувато, не хочеться затягувати обговорення. Але одночасно в учасників є право помовчати, не приймати участі у вправі, якщо це продиктовано внутрішнім станом.
Право говорити й обов'язок слухати. Ніхто не має права монополізувати дискусію, позбавляти іншої можливості прийняти в ній участь. Кожний може висловитися і повинний дати можливість іншим бути почутими і понятими.
Погодитеся, що якщо ви вводите ці правила відразу, умоглядно, настільки громіздка і поки «чужа» інформація буде погано засвоюватися учасниками групи.
Психологічне консультування спрямоване на вирішення різного роду психологічних труднощів, насамперед ситуативних і міжособистісних проблем. У важкий, критичний момент життя людини, психолог-консультант може допомогти перебороти стрес, життєву кризу, утрату близької людини, а також краще зрозуміти життєву ситуацію і прийняти вірне рішення.
Психологічне консультування також може допомогти в розумінні і реорганізації відносин з іншими людьми. Основна задача психолога-консультанта в даній ситуації полягає в тому, щоб допомогти подивитися на характер взаємин з іншими людьми збоку, обговорити ті їх сторони, що будучи джерелами труднощів, звичайно не усвідомлюються і не контролюються. Основа такої роботи складається в дослідженні і зміні установок щодо інших людей, і форм взаємодії з ними. У ході консультативної бесіди з'являється можливість ширше глянути на ситуацію, інакше оцінити свою роль у ній і, відповідно до цього нового бачення, змінити своє відношення до того, що відбувається і власне до поводження.
Жодна з теоретичних орієнтацій або шкіл психологічного консультування не відображає всіх можливих ситуацій взаємодії консультанта і клієнта. Тому розглянемо саму загальну модель структури консультативного процесу, названу еклектичною (Б.Е. Гілланд і співробітники; 1989). Ця системна модель, яка охоплює шість тісно пов'язаних між собою стадій, відображає універсальні риси психологічного консультування або психотерапії будь-якої орієнтації.
1. Дослідження проблем. На цій стадії консультант установлює контакт із клієнтом і досягає взаємної довіри: необхідно уважно вислухати клієнта, який говорить про свої труднощі, і виявити максимальну щирість, емпатію, турботу, не прибігаючи до оцінок і маніпулювання. Варто заохочувати клієнта до поглибленого розгляду проблем, які у нього виникли і фіксувати його почуття, зміст висловлювань, невербальну поведінку.
2. Двовимірне визначення проблем. На цій стадії консультант прагне точно охарактеризувати проблеми клієнта, встановлюючи як емоційні, так і когнітивні їхні аспекти. Уточнення проблем ведеться доти, поки клієнт і консультант не досягнуть порозуміння; проблеми визначаються конкретними поняттями. Точне визначення проблем дозволяє зрозуміти їхні причини, а іноді вказує і способи вирішення. Якщо при визначенні проблем виникають труднощі, неясності, то треба повернутися до стадії дослідження.
3. Ідентифікація проблем. На цій стадії з'ясовуються і відкрито обговорюються можливі альтернативи вирішення проблем. Користуючись відкритими питаннями, консультант спонукує клієнта назвати всі можливі варіанти, які клієнт вважає підходящими і реальними, допомагає висунути додаткові альтернативи, однак не нав'язує своїх рішень. Під час бесіди можна скласти письмовий список варіантів, щоб їх було легше порівнювати. Варто знайти такі альтернативи вирішень проблем, які клієнт міг би безпосередньо використовувати.
4. Планування. На цій стадії здійснюється критична оцінка обраних альтернатив вирішень. Консультант допомагає клієнтові розібратися, які альтернативи підходять і є реалістичними з погляду попереднього досвіду і дійсної готовності змінитися. Складання плану реалістичного вирішення проблем повинне також допомогти клієнтові зрозуміти, що не всі проблеми розв'язні. Деякі проблеми вимагають занадто багато часу; інші можуть бути вирішені лише частково за допомогою зменшення їхнього деструктивного, дезорганізуючого впливу на поведінку. У плані вирішення проблем варто передбачити, якими засобами і способами клієнт перевірить реалістичність обраного рішення (рольові ігри, "репетиція" дій і ін.).
5. Діяльність. На цій стадії відбувається послідовна реалізація плану вирішення проблем. Консультант допомагає клієнтові побудувати діяльність з урахуванням обставин, часу, емоційних витрат, а також розумінням можливості невдачі в досягненні цілей. Клієнт повинен засвоїти, що часткова невдача -- ще не катастрофа і варто продовжувати реалізовувати план вирішення проблеми, зв'язуючи всі дії з кінцевою метою.
6. Оцінка і зворотний зв'язок. На цій стадії клієнт разом з консультантом оцінює рівень досягнення мети (ступінь вирішення проблеми) і узагальнює досягнуті результати. У випадку потреби можливе уточнення плану вирішення. При виникненні нових або глибоко прихованих проблем необхідне повернення до попередніх стадій.
Ця модель, що відбиває консультативний процес, допомагає лише краще зрозуміти, як відбувається конкретне консультування. Реальний процес консультування значно обширніший і нерідко не підкоряється даному алгоритму. Виділення стадій є умовним, оскільки в практичній роботі одні стадії поєднуються з іншими, і їх взаємозалежність складніша, ніж у представленій схемі.
Задачі й цілі психологічного консультування
Існує багато подібних визначень, і усі вони включають кілька основних положень:
1. Консультування допомагає людині вибирати і діяти за власним розсудом.
2. Консультування допомагає навчатися новій поведінці
3. Консультування сприяє розвиткові особистості.
4. У консультуванні акцентується відповідальність клієнта, тобто визнається, що незалежний, відповідальний індивід здатний у відповідних обставинах приймати самостійні рішення, а консультант створює умови, що заохочують вольову поведінку клієнта.
5. Серцевиною консультування є "консультативна взаємодія" між клієнтом і консультантом, заснована на філософії "клієнт-центрованої" терапії.
Питання визначення цілей консультування не є простим, оскільки залежить від потреб клієнтів, що звертаються за психологічною допомогою, і теоретичної орієнтації самого консультанта. Однак, перш ніж ознайомитися з різноманіттям цілей консультування, сформулюємо, слідуючи за Джордж і Крістіані (1990), кілька універсальних цілей, що у більшому або меншому ступені згадуються теоретиками різних шкіл:
1. Сприяти зміні поведінки, щоб клієнт міг жити продуктивніше, випробувати задоволеність життям, незважаючи на деякі неминучі соціальні обмеження.
2. Розвивати навички подолання труднощів при зіткненні з новими життєвими обставинами і вимогами.
3. Забезпечити ефективне прийняття життєво важливих рішень. Існує безліч справ, яким можна навчитися під час консультування: самостійні вчинки, розподіл часу й енергії, оцінка наслідків ризику, дослідження поля цінностей, у якому відбувається прийняття рішень, оцінка властивостей своєї особистості, подолання емоційних стресів, розуміння впливу установок на прийняття рішень і т.п.
4. Розвивати уміння зав'язувати і підтримувати міжособистісні відносини. Спілкування з людьми займає значну частину життя й у багатьох викликає труднощі через низький рівень їхньої самоповаги або недостатність соціальних навичок. Будь то сімейні конфлікти дорослих або проблеми взаємин дітей, варто поліпшувати якість життя клієнтів за допомогою навчання кращій побудові міжособистісних відносин.
5. Полегшити реалізацію і підвищення потенціалу особистості. На думку Блочер (1966), у консультуванні необхідно прагнути до максимальної волі клієнта (з огляду на природні соціальні обмеження), а також до розвитку здатності клієнта контролювати своє оточення і власні реакції, які провокуються оточенням.
Ще одним видом психологічної допомоги людині є психокорекція – це система заходів, спрямованих на виправлення
недоліків психологічного розвитку чи поведінки людини з допомогою
спеціальних заходів психологічного впливу. Саме цей вид психологічної допомоги ми обрали в якості корекційної роботи з дітьми підліткового віку.
- Психокорекція орієнтована на клінічно здорову особистість.
- Орієнтується на здорові сторони особистості незалежно від
ступеня їх порушень.
- В психокорекції орієнтуються на теперішнє і майбутнє клієнтів:
- Психокорекція орієнтується на середньо термінову допомогу
(короткотермінова 15 зустрічей при консультуванні. Довготермінова – до
кількох років при психотерапії)
- Психокорекцій ні впливи спрямовані на зміну поведінки і розвиток
особистості клієнта.
Психокорекція відрізняється від психологічного розвитку тим, що
психокорекція має справу з вже сформованими якостями особистості чи
видами поведінки і спрямована на їх переробку, в той час як основна
задача розвитку полягає в тому, щоб при недостатньому при недостатньому
розвитку сформувати в людини психологічні якості.
Сьогодні психологічна корекція широко використовується в системі
психологічної допомоги дітям і підліткам. Незважаючи на широкий спектр
застосування поняття психологічної корекції, існують розбіжності
відносно її використання. Наприклад, деякі автори розглядають
психологічну корекцію як спосіб профілактики нервово-психічних порушень
в дітей (А.С.Співаковська, 1988). Інші розуміють її як метод
психологічного впливу, спрямований на створення оптимальних можливостей
і умов розвитку особистісного та інтелектуального потенціалу дитини
(Г.В.Бурменска, О.А.Караванова, А.Г.Лидерс, 1990, чи як сукупність
прийомів, які використовує психолог для виправлення психіки чи поведінки
психічно здорової людини (Р.С.Немов, 1993).
Види психокорекції.
Психокорекційні заходи можна класифікувати
1. По характеру спрямованості
- симптоматичну;
- каузальну;
Симптоматична корекція передбачає короткотривалий вплив з метою
зняття гострих симтомів відхилень у розвитку, які заважають перейти до
корекції каузального типу.
Каузальна (причинна) корекція спрямована на джерела і причини
відхилень. Цей тип корекції більш тривалий у часі, вимагає значних
зусиль, але є більш ефективним.
2. По змісту розрізняють корекцію:
- пізнавальної сфери;
- особистості;
- афективно-вольової сфери;
- поведінкових аспектів;
- між особистісних відносин;
- внутрішньо групових взаємовідносин (сімейних, подружніх,
колективних);
- дитячо-батьківських відносин.
В практиці психологічної допомоги дітям і підліткам з проблемами у
розвитку розрізняють наступні блоки психологічної корекції:
- Корекція емоційного розвитку дитини.
- Корекція сенсорно-перцептивної та інтелектуальної діяльності.
- Психологічна корекція поведінки дітей і підлітків.
- Корекція розвитку особистості
3. За формою роботи з клієнтом розрізняють корекцію:
- індивідуальну;
- групову;
- у закритій природній групі (сім’я, клас)
- у відкритій групі клієнтів зі схожими проблемами;
- індивідуальногрупову ( змішана група)
4. За наявністю програм:
- програмовану;
- імпровізовану.
5. За характером керування коригуючими впливами:
- директивну;
- недирективну
6. за тривалостю:
- надкоротку (хвилини, часи, вирішення актуальних ізольованих
проблем, конфліктів);
- коротку, або швидку (декілька годин, днів – запускає процес
виміру, який продовжується після завершення зустрічі)
- тривалу (місяці, в центрі уваги – особистісний зміст проблеми);
- довготривалу (продовжується роки, зачіпає сфери свідомого і
несвідомого. Багато часу приділяється досягненню розуміння суті
переживань. Ефект розвивається поступово, носить тривалий характер.
7. За маштабом вирішуваних задач розрізняють корекцію:
- загальну,
- спеціальну.
Загальна передбачає заходи загальнокорекційного порядку, що
нормалізують спеціальне мікросередовище клієнта, які
регулюютьпсихофізичне, емоційне навантаження у відповідності з віковими
та індивідуальними можливостями.
Спеціальна – комплекс прийомів, методик і організаційних форм
роботи з клієнтом чи групою клієнтів, які є найбільш ефективними для
досягнення конкретних задач формування особистості, окремих її
властивостей чи психічних функцій, щопроявляються у девіантній поведінці
і ускладненій адаптації (невпевненість, агресивність, тривожність,
аутичність, схильність до стереотипів, конфліктність).
Спеціальна корекція справляє наслідки неправильного виховання, що
порушило гармонійний розвиток, соціалізацію особистості.