8. Міжнародні економічні зв'язки

Ізольована за радянських часів від зовнішнього світу Україна після здо­буття незалежності почала налагоджувати зовнішньоекономічні зв'язки. Зовнішньоекономічна сфера виявилась одним з пріоритетних напрямів ді­яльності держави. Україна неодноразово заявляла про свою стратегію євро­пейської інтеграції, а також про намір підтримувати існуючі торговельні відносини з Росією та іншими колишніми радянськими республіками.

Правову базу участі України в міжнародному економічному співробітництві створюють прийняті Верховною Радою закони «Про зовнішньоекономічну діяльність», «Про іноземні інвестиції», «Про загальні засади створення і функціонування спеціальних (вільних) економічних зон» та ін. Вони перед­бачають урегулювання всіх видів зовнішньоекономічної діяльності в Україні. Проголошуються принципи рівності й недискримінації суб'єктів підприєм­ництва, вільного використання доходів, надання пільг тощо.

У 2000 р. Україна здійснювала зовнішньоторговельні операції зі 187 кра­їнами світу.

За січень-листопад 2000 р. обсяг зовнішньої торгівлі України склав 25,4 млрд дол. США. При цьому обсяги експорту в порівнянні з 1999 р. збільшились і склали 13 млрд дол., а імпорту - 12,4 млрд дол. Це свідчить про впевнений вихід України на арену світової економічної співпраці.

Торгівля йде як з країнами СНД, так і з іншими державами. При цьому частка країн «далекого зарубіжжя» у загальному обсязі експорту поступово зростає, досягши на 2000 р. майже 70 %. Решта - ЗО % припадає на колишні союзні республіки, головним чином - на Російську Федерацію.

Щоправда, структура українського експорту залишається традиційною: її основу становить сировина і напівфабрикати - продукція металургії і хімічної промисловості. В останні роки зростає експорт продукції сільського госпо­дарства, у першу чергу зерна. Як постачальник обладнання для важкої про­мисловості військової техніки Україна робить вдалі спроби прорватися на ринки країн, що розвиваються (Азія і Африка). Крім того, наша країна нама­гається стати учасницею міжнародних високотехнологічних проектів, які зо­рієнтовані на розробку і виготовлення продукції ракето- і літакобудування.

Що ж до імпорту, то його сума з країнами з СНД та іншими країнами майже рівна. В імпорті частка енергоносіїв (нафти і газу), які поставляються в Україну головним чином з Росії та Туркменистану.

Важливу роль у налагодженні ефективних зовнішньоекономічних зв'язків відіграє участь України в міжнародних економічних об'єднаннях.

З 16 травня 2008 р. Україна набула повноправного членства у Світовій організації торгівлі (СОТ). Участь у цій організації є практично обов'язко­вою для будь-якої країни, що прагне інтегруватися у світове господарство. На країни СОТ припадає 96 % світової торгівлі.

Сучасний етап розвитку України

Головні завдання

• Забезпечення подальшого зростання економіки • Сприяння зростанню життєвого рівня населення • Унеможливлення фінансових криз зразка 1998 р. • Реформування системи пенсійного і соціального забезпечення • Вирішення проблеми диверсифікації джерел постачання енергоносіїв • Реконструкція паливно-енергетичного комплексу, особливо вуглевидобувної галузі (за період вересня 1991 р. — липня 2002 р. загинуло 3700 гірників) Створення сприятливих умов для іноземних інвестицій • Остаточне розв'язання проблеми зовнішньої заборгованості Зміцнення банківської системи • Сприяння розв'язанню проблеми зайнятості населення, особливо в деяких регіонах. Зупинення нелегальної міграції робочої сили за кордон Створення умов для легалізації тіньового капіталу, який на сьогодні складає майже половину • Зменшення податкового тиску на всі категорії громадян і суб'єкти господарської діяльності Сприяння подальшій структурній перебудові економіки Завершення земельної реформи і загалом реформування аграрного сектору економіки Сприяння розвитку зовнішньої торгівлі. Забезпечення позитивного зовнішньоекономічного сальдо Вирішення проблеми фінансування освіти, науки і системи охорони здоров'я. Завершення освітньої реформи • Погашення заборгованостей перед населенням • Здійснення політичної і адміністративної реформ. Забезпечення подальшої демократизації суспільства

11