Міністерство освіти і науки України
ДВНЗ «Переяслав-Хмельницький державний педагогічний університет
імені Григорія Сковороди»
Реферат на тему:
Характер виховного ідеалу Ващенка
Підготувала
студентка ІІ курсу
групи ГБ-2
природничо-технологічного факультету
Декальчук Дарина
м.Переяслав-Хмельницький
2014р
План
Вступ
1.Виховний ідеал Г. Ващенка
2.Розвитку психологічних властивостей особистості
3.Розвиток розумових сил і волі в системі виховання
4.Духовність у педагогічному світогляді Г. Ващенка
Висновок
Список джерел
Вступ
Григорій Григорович Ващенко є творцем української національної педагогіки, яка відповідає духовності українського народу, його історичній місії і потребам державного будівництва України.
Глибоко вивчивши історію та педагогічний досвід українського народу, Ващенко вибрав звідти все найкраще і створив у творі "Виховний ідеал" яскравий образ виховного ідеалу української людини. Цей ідеал побудований на двох головних принципах: християнської моралі та української духовності, і спрямований на службу Богові і Україні.
Виховний ідеал г. Ващенка
Професор Г.Ващенко у своїх працях багато уваги приділяв проблемам виховного ідеалу як меті виховання. В основу виховного ідеалу він поклав загальнолюдські та національні цінності, моральні закони, що витримали іспит історії, найбільш відповідають психології народу та його призначенню, увійшли у психіку народних мас, відбиті в народній творчості і в творах кращих митців і письменників, що стали духовними провідниками свого народу. У цьому проявляється соціокультурний консерватизм його системи виховання: визнання необхідності збереження стабільності суспільства, людської культури, спрямування волі людини на вічні істини. Саме хиби волі, небажання використання своїх здібностей для блага Батьківщини Г.Ващенко вважав головною причиною "нашої неволі і недолі".
Традиційний європейський виховний ідеал Г.Ващенко будує на засадах гармонійного розвитку людини. Гармонійність він розуміє "...не як розвиток всіх властивостей людини до однакового рівня, а як певну цілість, при якій кожна здібність посідає в особі те чи інше місце в зв'язку з роллю її в нашому житті й діяльності. Людину можна визнати за гармонійно розвинену лише при тій умові, коли якась властивість її посідає центральне місце в її психічному житті і відіграє роль стрижня, навколо якого органічно об'єднуються особисті властивості людини". Визнаючи такою властивістю українця відданість Богу і Батьківщині, Г.Ващенко вважає головним у вихованні формування складових спрямованості особистості: переконання, світогляд, ідеали, прагнення, інтереси, бажання. Служба Батьківщині наказує підкоряти свої інтереси потребам українського народу.
Формування особистісного досвіду людини Г.Ващенко пов'язує з передачею від покоління до покоління національних та європейських традицій, культурної спадщини. Проте педагог застерігає, що не досить озброїти учнів знаннями, не досить виховання лише через лекції. Крім слова, потрібне ще й діло. Головне, щоб учні брали активну участь у навчально-виховному процесі під керівництвом педагогів. Автор сучасної концепції оновленої парадигми виховання, член-кореспондент АПН України, професор А. Бойко, яка прикладає багато зусиль для повернення українському народові штучно забутого ім'я Г.Ващенка, зазначає, що йому вдалося визначити головну проблему педагогіки майбутнього: поєднання вільного розвитку особистості з педагогічним керівництвом педагогів.
Будуючи систему виховання молоді, Г Ващенко застерігає від простого копіювання культурних західних традицій. Такі ідеї щодо виховання спрямованості особистості обумовлюють відповідність поглядів Г.Ващенка соціокультурній концепції виховання, яка обґрунтовує реалізацію під час виховання соціального замовлення суспільства, залучення молоді до загальнокультурних цінностей людства.