Тема: формування ринкової економіки україни

1. Стан економіки і напрями її реформування

У 1994 р. економіка України була на межі краху. Значна частина заводів і фабрик стояла, будівництво зупинилося, робітники не одержували заробітної плати. Виникла реальна загроза витіснення України на периферію світового господарства, перетворення на сировинний придаток і територію для розміщення екологічно шкідливих виробництв та збуту низькоякісної про­дукції. Попередні спроби Президента Л. Кравчука створити життєздатну економіку незалежної України не принесли позитивних результатів. Навпаки, безсистемні рішення, спроби зберегти основи соціалізму і ввести ринкове господарство розбалансували економіку й поглибили кризу. Одним з головних своїх завдань обраний у 1994 р. Президент України Л. Кучма назвав глибокі реформи економіки. Господарські підсумки 1994 р. показали, що затримка з реформами загрожує катастрофою. Так, націо­нальний доход за 1991-1994 pp. скоротився більш як наполовину. Індекс інфляції становив у 1994 р. 501,1 %.

За таких умов реформування економіки стало питанням існування Укра­їни як незалежної держави. У жовтні 1994 р. Л. Кучма виступив у Верховній Раді з програмою «Шляхом радикальних економічних реформ», у якій було проголошено головні напрями створення основ ринкової економіки.

Програма передбачала скасування державних замовлень і контрактів, демонополізацію, скорочення державних дотацій і запровадження бан­крутств збиткових підприємств, запровадження приватної власності на землю і засоби виробництва, цінову лібералізацію (за винятком цін на хліб, комунальні послуги та громадський транспорт: тут підвищення цін мало відбуватися поступово), обмеження зростання заробітної плати. Формулю­валися конкретні пропозиції щодо масштабної приватизації.

Великі надії покладалися на структурну перебудову громіздкої, зорієн­тованої на важку індустрію та воєнно-промисловий комплекс економіки. Запропонований курс базувався на пріоритетності наукомістких та високо-технологічних галузей економіки, конверсію (перехід на мирну продукцію) військових підприємств, реформування села шляхом здійснення радикальної земельної реформи, співіснування всіх форм власності - державної, колек­тивної і приватної.

Заплановані економічні зміни повинні були забезпечити покращення усієї соціальної сфери. З повною відвертістю було заявлено, що в умовах, які склалися, держава не має реальних ресурсів для підвищення життєво­го рівня людей. А тому пріоритет надавали соціальному захисту найбільш незахищених категорій населення - пенсіонерів, безробітних, інвалідів тощо.

Проголосивши головні напрями своєї економічної програми, Президент України закликав політичні сили до злагоди. Незважаючи на переважання в парламенті лівих, більшістю вона була схвалена: проблеми почалися тоді, коли прийшов час втілювати її в життя і приймати конкретні рішення. От тоді економічні плани Президента отримали діаметрально протилежні оцінки різних політичних сил.

Економічний розвиток України у 1994-2004 pp.

— Оприлюднення у жовтні 1994 р. антикризової соціально-економічної програми JI. Кучми (стабілізація фінансово-грошової си­стеми, зменшення податкового тиску, розширення приватного сектора економіки, децентралізація управління економікою, вирі­шення питань земельної власності, входження України у світовий економічний простір, реформування соціальної сфери тощо).

— Прийняття у лютому 2000 р. програми «Україна: постуй у ХХІст. . Стратегія економічного та соціального розвитку на 2000- 2004 pp.».

— Розробка урядом В. Ющенка у квітні 2000 р. програми «Реформи заради добробуту».

— Позитивні зрушення в економіці:

• стабілізація економіки;

• зниження інфляція;

• запровадження гривні;

• подолання кризи неплатежів (зменшення заборгованості по зарплатні, виплата пенсій, стипендій тощо);

• проведення приватизації, утвердження різних форм влас­ності;

• роздержавлення землі, отримання земельних паїв, завершен­ня приватизації присадибних ділянок;

• поліпшення умов зовнішньоекономічної діяльності («Закон про Державну програму заохочення іноземних інвестицій в Україні»);

• становлення фондового, товарного, грошового та валютного ринків тощо.

У результаті цих перетворень з 2000 р. розпочалося зростання майже всіх економічних показників (упродовж 2000-2003 pp. се­редньорічні темпи зростання складали 7,2 %).

— Негативні тенденції в економіці:

• корупція;

• тінізація економіки;

• несправедлива приватизація;

• вивезення капіталу за кордон;

• недостатній рівень іноземних інвестицій;

• збереження структурних деформацій;

• штучне заниження вартості робочої сили.

Економічний розвиток незалежної України

Соціально-економічна ситуація в перші роки незалежності:

— вплив негативних чинників (підпорядкування більшості україн­ських підприємств центру, монополізм, відсутність різних форм власності, неконкурентноспроможність на світових ринках, екс­тенсивний розвиток, диспропорційність, застарілість матеріаль­но-технічної бази, міцний зв'язок з економікою СРСР, високий рівень мілітаризації економіки, залежність від енергоносіїв).

— Економічна криза (гіперінфляція, зростання безробіття, ката­строфічне падіння виробництва, дефіцит державного бюджету та ін.).

— Прийняття низки законів (« Про власність», « Про селянське (фер­мерське) господарство», «Про приватизацію майна державних підприємств» тощо).

— Причини невдач економічної політики в перехідний період:

• відсутність чіткої економічної програми;

• нерішучість, повільність, непослідовність у проведенні на­гальних економічних реформ;

• політична нестабільність, часта зміна урядів;

• відсутність правової бази для розвитку ринкової економіки тощо.