7. Фінансово-економічна криза 2008 p. І шляхи її подолання

Сучасна економіка України дедалі більше інтегрується у світове господар­ство. Як наслідок, усі важливі процеси, що відбуваються у фінансово-еконо­мічній сфері розвинених країн, впливають на становище у нашій державі. Особливо яскраво це виявилося в 2008 p., коли у світі спалахнула фінансова криза.

Розпочавшись з банкрутства великих фінансових установ у США, вона швидко розрослась у глобальну кризу, що призвела до краху великих банків та значного падіння вартості акцій та товарів по всьому світу. Досить швидко криза докотилася до України, охопивши спочатку банківську сферу. Почалася паніка. Населення почало масово знімати з рахунків свої вклади. Частина банків припинила надавати кредити. Це негайно позначилося на стані виробництва. За рік (січень 2008 - січень 2009 pp.) відбувся обвальний спад у промисловості, який становив 34,1 %.

Особливо постраждали експортноорієнтовані підприємства металур­гійної і хімічної промисловості. Практично зупинилося виробництво. Це

спричинило затримки з виплатами заробітної плати: станом на 1 січня 2008 р. сума невиплат по Україні становила 668,7 млн грн., а 1 січня 2009 р. - 1123,5 млн грн. Найбільшою була сума заборгованості в економічно розвине­них Донецькій і Харківській областях. За цей час кількість зареєстрованих безробітних в Україні виросла з 662, тис. до 844,9 тис. осіб.

Різко скоротилися податкові надходження в бюджет. Як наслідок, ви­плата пенсій, стипендій та інших платежів пільговим категоріям населення опинилися під загрозою. Одночасно почали зростати ціни, зокрема і на това­ри повсякденного попиту, що негайно відчули мільйони громадян України.

Уряд звернувся за невідкладною допомогою до Міжнародного валютного фонду (МВФ) і одержав її. Ця багатомільярдна допомога збільшила і до того величезний державний борг України. Його обсяг сягнув у 2010 році 29 % валового внутрішнього продукту. На ЗО вересня 2010 р. загальна сума дер­жавного та гарантованого державою боргу становила 51,9 млрд дол., або 404, 3 млрд гривень.

Криза охопила більшість країн світу, але Україна виявилася серед тих, які від неї постраждали найбільше. Для подолання кризи уряд, крім нових зовнішніх запозичень, регулювання банківської сфери та ін., змушений був вживати низку непопулярних заходів, спрямованих на внутрішню економію, у тому числі скорочувати кількість держслужбовців, зменшувати виплати пільговим категоріям населення, заморожувати зарплату в бюджетній сфері, підвищувати ціни на природний газ та інші житлово-комунальні послуги (при відповідних виплатах малозабезпеченим категоріям населення), під­вищувати пенсійний вік тощо.

Але ці нагальні зміни не усувають головної причини економічних нега­раздів, яка полягає в особливостях структури промисловості України, го­ловні галузі якої - вугільна, металургійна, хімічна традиційно зорієнтовані на переробку сировини і вироблення напівфабрикатів. Металургія та хімічні виробництва України після здобуття незалежності переорієнтувалися на закордонного споживача, і тому їхня стабільність залежить саме від нього. Ці «історичні перекоси» необхідно подолати. Стратегічне завдання полягає в тому, щоб, зберігши традиційні економічні переваги, пов'язані з наявністю в Україні потужної металургійної і хімічної промисловості, забезпечити структурну її перебудову: істотно збільшити частку в її складі сучасного машинобудування, виробництва будівельних матеріалів, побутової техні­ки, легкої і харчової промисловості.

Це диктує нагальну потребу в розгортанні науково-технічних та іннова­ційних досліджень, розвідуванні та розробці корисних копалин (зокрема, нафти й газу), енергозбереженні тощо.

Необхідно скористатися потенційними можливостями аграрно-промис- лового комплексу України: зберегти і розширити зарубіжні ринки сільсько­господарської продукції, попит на яку в найближчі десятиліття у світі збільшуватиметься. Слід зауважити, що саме українське село, одержавши в 2008 р. високий врожай, зуміло вийти з кризи з меншими втратами, ніж промисловість.

Надзвичайно актуальною залишається проблема сприяння розвитку малого бізнесу, розширення внутрішнього ринку шляхом збільшення ре­альних доходів населення, яке є найголовнішим інвестором вітчизняної промисловості.

Подолання кризи і економічний прогрес України можливі лише шляхом подальшого ринкового реформування економіки.

Економічна крива в Україні

Передумови та причини кризи в Україні у 2008 р.

• Надмірне споживання та недостатні заощадження призвели до випереджаючого зростання імпорту.

• Використання населенням споживчих кредитів банків для при­дбання товарів імпортного асортименту та житла. Кошти на ці кредити банки брали зі зовнішніх позик.

• Перевага інвестицій у торгівлю над інвестиціями у виробни­цтво.

• Висока залежність економіки від зовнішніх ринків, частка екс­порту становить близько 50 % ВВП. Світове падіння попиту на металургійну продукцію мало наслідком значне падіння ціни та скорочення експорту і валютних надходжень.

• Використання економічної політики для здобуття прихильності виборців:

— високий рівень оподаткування;

— відсутність ефективного контролю за зовнішніми позиками вітчизняних підприємців;

— весна 2008 р. — офіційне подорожчання гривні.

• Накладання світової фінансової кризи в Україні на посилення внутрішньої політичної кризи вивело на поверхню недієздатність моделі економічного зростання, яка встановилася у попередні роки.

Поштовх до кризи — інформація про зниження надійності вкладів у Промінвестбанку, що потягнуло різкий відтік вкладів з банків (6 — 7 млрд дол. США за тиждень), після чого Нацбанк об­межив дострокові зняття депозитів і видачу кредитів.

Основні економічні показники України в період поширення кризи

• Сумарний дефіцит держбюджету (включаючи борги «Нафтога- зу») становить трохи більше 10 % від ВВП.

• ВВП України за 2009 рік скоротився на 35,6 % (179,6 млрд дол. У 2008 p. проти 115,7 млрд дол. у 2009 p.).

• Станом на початок 2004 р. зовнішній борг України становив 23 811 млн дол. У 2008-2009 pp. загальний зовнішній борг Украї­ни збільшувався щорічно на 45 % і досяг 100 млрд дол.

• За підсумками 2008 р. тіньова економіка зросла до 31 % від ВВП, 2009 p. — 36 % ВВП, що стало максимальним показником із 2001 р.

• «Рейдерські» атаки з використанням негативних інформацій­них повідомлень та недобросовісної поведінки на окремі банки (насамперед Промінвестбанк, банк «Надра»).

Словник!

Рейдерство — недружне захоплення та поглинення підприємств; його суть — створення умов, за яких власники підприємств змушені відмови­тися від своєї власності. Поширені методи — публікація наклепів у засо- ; бах масової інформації, подання судових позовів, проведення зборів ак­ціонерів, де обирається нове керівництво, без участі основних власників ! тощо.

Девальвація — зниження обмінного курсу національної валюти щодо іно­земних валют або міжнародних розрахункових одиниць. Її основою є за­вищення офіційного валютного курсу порівняно з реальною купівельною спроможністю національної грошової одиниці.

• Дефіцит долару спричинив панічне підвищення курсу.

• Банки згорнули довгострокові програми кредитування, зробили жорсткішими умови надання споживчих позик, підвищили від­соткові ставки з 14,4 % до 21,6 % річних.

• У порівнянні з серединою 2008 р. середня заробітна плата вліт­ку 2009 р. в доларовому еквівалентні зменшилась від 343 до менш ніж 240 доларів, хоча в гривнях вона зросла від 1735 грн до 1845 грн на місяць.

• Наростання затримок з виплатою заробітної плати, застосування адміністрацією підприємств вимушених відпусток та скорочення робочого дня, зростання безробіття.

• Обсяг робіт у будівництві скоротився на 16 %.

• Падіння цін на житло в усіх областях України на 40-60 %.

• Обсяги промислового виробництва скоротилися на 3,1 %, що є найгіршим показником після 1996 р., коли спад становив 5,1 %.

• Збільшення кількості збиткових підприємств від 33,4 % до 41,3 %.

• Масове виведення ресурсів з банківської системи — з жовтня 2008 р. по січень 2009 р. вилучено понад 60 млрд грн.

• Зменшення обсягів експорту посилилося через протекціоністські заходи країн-партнерів у рамках антикризової політики.

• Відновлення високої інфляції: у 2008 р. ціни зросли на 22,3 %, у 2009 р. — на 18,8 %.

• «Тінізація» економіки: біля 460 млрд грн ВВП створюється в ті­ньовому секторі.

Висновок

• Експортоорієнтована модель економічного зростання з перева­жанням низькотехнологічного експорту виявилась вразливою до кризи і зменшення попиту на світових ринках.

• Сектори промисловості, орієнтовані на внутрішній ринок, є більш стійкими до фінансово-економічної кризи.

Заходи уряду, спрямовані на подолання кризи Промисловість

• Заморожування тарифів на послуги природних монополій, пере­дусім тарифів на електричну та теплову енергію, залізничні пе­ревезення, портових зборів тощо.

• Пільги на імпорт енергозберігаючого обладнання, що не вироб­ляється в Україні.

• Великі інфраструктури проекти, що мають підвищити внутріш­ній попит на національну промислову продукцію, зокрема в рам­ках підготовки до Євро-2012.

• Обмеження імпорту.

• Девальвація національної валюти, завдяки якій вдалося підви­щити цінову конкурентоспроможність українських підприємств.

Фінансова сфера

• Для стабілізації фінансового ринку та допомоги комерційним банкам Національний банк України залучив 16,5 млрд дол. США кредиту від Міжнародного валютного фонду (МВФ) (2009), проте у 2010 р. фінансування є проблематичним через жорсткі вимоги МВФ (бюджетний дефіцит — 6 %, підвищення цін на енергоносії для населення, наведення порядку в банківській сфері).

• Заборона дострокового закриття депозитів фізичними та юри­дичними особами, що припинило швидке вилучення коштів із вітчизняної банківської системи.

• Заборона банкам змінювати умови укладених з клієнтами дого­ворів, зокрема, щодо збільшення розміру відсоткової ставки за кредитними договорами або зменшення її розміру за договорами банківського вкладу.

• Створення Стабілізаційного фонду за рахунок надпланових над­ходжень від приватизації державного майна.

• Націоналізація «проблемних» банків: «Укргазбанк», «Родовід Банк» та «Київ». Загалом було витрачено 9,57 млрд гривень.

• Проведення валютних аукціонів НБУ.

• Державна підтримка будівництва доступного житла через сплату державою ЗО % вартості будівництва чи придбання доступного житла.

Першочергові завдання Україно

• Перехід до соціально орієнтованої ринкової економіки, що доз­волить використовувати ресурси в інтересах усього населення.

• Політико-економічний курс має ґрунтуватися на свободі особи та інноваційному підприємництві.

• Підтримка експортерів промислової продукції окремих страте­гічних галузей (наприклад, автомобілебудування, машинобуду­вання, металургії, АПК тощо).

• Реформа податкової системи за прогресивною шкалою, яка б змен­шила тиск на громадян із низьким і середнім доходом, стимулю­вала організацію нового бізнесу та інновації, обкладала б високим податком багатство, розкіш, демонстративне споживання.

• Створення нових робочих місць завдяки реалізації державою мас­штабних інфраструктурних проектів.

• Ліквідація або суттєве обмеження податкових пільг.

• Скорочення державного боргу та дефіциту держбюджету.

• Переорієнтація державних програм підтримки аграрного секто­ру з великих сільгосппідприємств на господарства населення, що забезпечують продовольством місцеві ринки.

• Обмеження приватизації земель сільськогосподарського призна­чення тільки сільськими жителями.

• Боротьба з тіньовою економікою на основі договору між держа­вою і бізнесом.

• Тарифна реформа: підвищення цін на газ, теплопостачання та електроенергію.

• Підтримка програм професійної підготовки молоді та розширен­ня програм перепідготовки некваліфікованих і старших за віком працівників.

• Пенсійна реформа за рахунок пенсіонерів, які мають найвищі доходи.