Словник

(Парадигматика — опрощення)

ПАРАДИГМАТИКА — один із двох системних аспектів у вивченні мови, що розглядає мовні одиниці як сукупності структурних елементів, обʼєднуваних у памʼяті мовців і повʼязаних відношеннями протиставлення.

СИНТАГМАТИКА - один із двох системних аспектів у вивченні мови, який розглядає відношення між послідовно розташованими одиницями за їхнього безпосереднього поєднання в реальному потоці мовлення або в тексті, тобто сполучуваність мовних одиниць.

ЕПІДИГМАТИКА — один із трьох аспектів системного вивчення лексики, який визначається асоціативно-деревативними звʼязками між словами своєрідним психологічним тяжінням між ними.

ІЄРАРХІЧНІ ВІДНОШЕННЯ — підлеглість, послідовність підпорядкування різнокореневих одиниць від найнижчого, до найвищого мовного рівня.

МОВНІ РІВНІ — це деякі ділянки мови, підсистеми мовної системи кожну з яких характеризують сукупність відносно однорідних одиниць і набір правил, які регулюють їхнє використання і групування в різні класи і підкласи.

ФОНЕМА - найменша, лінійнонеподільна одиниця мови, що слугує для розрізнення і розпізнавання значущих одиниці — морфим до складу яких вона належить як мінімальний сигментний компонент, а через них і для ідентифікації та розрізнення слів.

АЛОФОН — конкретний звук, в якому реалізується фонема.

ПРОТЕЗА — це поява перед голосним, що стоїть на початку слова, приставного приголосного звука.

РЕДУКЦІЯ — це ослаблення артикуляції ненаголошених звуків, наближення їх у вимові один до одного.

ПРИГЛУШЕННЯ — вимова в кінці слова та в кінці складу глухого на місці парних їм дзвінких.

АСИМІЛЯЦІЯ — артикуляційне уподібнення одного звука до іншого.

АКОМОДАЦІЯ — пристосування звуків у вимові.

ДИСИМІЛЯЦІЯ — розподібнення артикуляції двох схожих звуків, втрата ними спільних фонетичних ознак.

ДІЄРЕЗА — це випадання звука для зручності вимови (спрощення в групах приголосних).

ЕПЕНТЕЗА — це поява вставного звука.

ГАПЛОЛОГІЯ — випадання одного з двох сусідніх складів чи звукосполучень.

ГРАМЕМА -

МОРФЕМА — це віртуальна, елементарна, двобічна одиниця мови, що має як звучання так і значення.

АЛОМОРФ — варіант морфеми, її конкретна реалізація, зумовлена її позицією у слові.

ВАРІАНТИ МОРФЕМИ — це морфи здатні до взаємозаміщення у складі тієї самої словоформи, незумовлені позицією і перебувають у відношенні вільного варіювання.

РАДИКСОЇД - зв'язаний корінь, корінь, що, на відміну від вільного кореня, не може вживатися без словотворчих афіксів.

УНІФІКС — унікальний афікс вживання якого обмежено, в одному-двох словах.

ОСНОВА - частина слова, що є носієм його основного значення.

ОПРОЩЕННЯ — зменшення кількості морфем у слові внаслідок їх злиття.