4.Смешанная экономическая система

Сегодня нельзя говорить о наличии в том или ином государстве в чистом виде одной из трех моделей. В большинстве современных развитых стран существует смешанная экономика, сочетающая элементы всех трех видов.

Смешанная экономика предполагает использование регулирующей роли государства и экономической свободы производителей. Предприниматели и рабочие перемещаются из отрасли в отрасль по собственному решению, а не по правительственным директивам. Государство же в свою очередь осуществляет антимонопольную, социальную, фискальную (налоговую) и другие виды экономической политики, что в той или иной степени способствует экономическому росту страны и повышению жизненного уровня населения.

15. Особливості глобальних трансформацій та їх вплив на економічні системи.

У сучасному світі інтенсивно відбуваються п'ять масштаб­них трансформаційних процесів. Перший трансформаційний процес пов'язаний із значними перетвореннями у системі розви­нутої ринкової економіки (за класифікацією МВФ 29 країн), характеризується успішним переходом від індустріального до постіндустріального суспільства та подальшим його розвитком.

Другий трансформаційний процес відбувається у більш ніж 120 країнах Азії, Африки, Латинської Америки, де вже тривалий час існують ринкові відносини. Тут триває затяжний перехід до індустріального суспільства за моделлю "модерніза­ції навздогін".

Третій трансформаційний процес охоплює постсоціалістичні країни Центральної і Східної Європи (ЦСЄ) і пострадянські рес­публіки (за класифікацією МВФ 29 країн). У найзагальнішому ви­гляді він знаменує собою перехід від планової до ринкової економі­ки і пов'язаний з глибокими суперечностями та потрясіннями.

Четвертий трансформаційний процес також спрямований на створення й ефективне функціонування ринкової економіки, од­нак перехід здійснюється від капіталістичного ладу до соціаліс­тичного через соціалістичне ринкове господарство (ринковий соціалізм) (Китай, В'єтнам, Лаос, Камбоджа, Куба).

П'ятий трансформаційний процес охоплює нові зміни світо-господарських зв'язків у світовій системі господарства та пов'яза­ний зі становленням і функціонуванням глобальної економіки.

У межах виокремленого вище третього трансформаційного процесу відбуваються формування та функціонування сучасних транзитивних економічних систем.

Практика країн, що входили раніше до світової соціаліс­тичної системи, демонструє два основні варіанти (моделі) транс­формації адміністративно-командної системи в ринкову еконо­міку. Перший (історично більш ранній) — еволюційний шлях по­ступового створення ринкових інститутів (Китай і чималою мі­рою Угорщина). Другий — шокова терапія, що застосовувався з тією чи іншою мірою інтенсивності в Росії і більшості країн Східної Європи (у класичній формі — в Польщі). Відмінність між цими варіантами (моделями) зумовлена відмінністю у базо­вому типі економічної політики (монетаристська, немонетарист-ська) і полягає у термінах проведення системних перетворень та стабілізаційних змін, ступені охоплення ринковими механіз­мами народного господарства, обсягах регулюючих функцій держави та ін.

У вітчизняній та зарубіжнійекономічнійлітературінемаєоднозначнихвідповідей на питання про результатиринковогореформування в Україні та іншихпостсоціалістичнихкраїнах. Цезумовленоглибокимрозколом не лише у суспільстві, а й у са­мійекономічнійнауці. Відсутністьоднозначнихвідповідей у пред­ставниківекономічної науки Заходу зумовленанасампередплю-ралістичністю, різнорідністюїїнапрямів, шкіл, теорій, щоскла­ласяісторично.

Всуперечпервіснимоптимістичнимсподіванням про май­женегайнеприскоренняекономічногозростання, значнепідне­сенняжиттєвогорівнянаселення, істотніструктурнізмінитощовнаслідоксистемноїтрансформаціїздійсненняїї в постсоціаліс­тичнихкраїнахпризвело до різних і в основному негативнихна­слідків. Серед них насампередзначнийтрансформаційний спад (трансформаційна криза), ускладненнясоціально-економічно­го становища, різкепадіннярівняжиттянаселення. У середньо­мурівень ВВП постсоціалістичнихкраїн у 1990—1999 рр. впав приблизно на одну третину. Найбільший спад ВВП спостерігав­ся в Україні, Молдові, Грузії. За цейперіодобсяг ВВП в Україніскоротився на 59,2 % , промисловоїпродукції — на 48,9, сіль­ськогосподарської — на 51,5 % . Реальна заробітна плата змен­шилася в 3,82 раза.

Водночасокремісхідноєвропейськікраїнидосяглипоміт­нихпозитивнихрезультатів і з 1 травня 2004 р. увійшли до Євро­пейського Союзу як йогоповноправні члени. Такасуттєваріз­ниця у соціально-економічнихнаслідках і перспективах транс­формаційнихперетворень (всуперечприблизнооднаковимстартовимумовам) потребуєспеціальногоаналізу. У всіх сферах соціально-економічногожиттянаселення у країнах ЦСЄ та ЄСспостерігаються як конвергентні, так і дивергентніпроцеси. Зокрема, рівеньдоходів на душу населення у країнах ЦСЄ та ЄС значновідрізняєтьсяпісля початку перехідногоперіоду, щосвідчить про наявністьконвергентнихпроцесів. Водночасусе­рединікожної з постсоціалістичнихкраїнрізкозросладифе­ренціація в доходах різнихгрупнаселення, щоперевершуєнаявну в межах ЄС, та не відбулосяформуваннязначногопро­шарку так званого середньогокласу.

Загальноекономічною закономірністю перехідних про­цесів є наявність трансформаційної кризи. Проте її масштаби і тривалість суттєво відрізняються для різних постсоціалістич­них країн. Залежно від характеристик кризи та ступеня виходу з неї (темпів економічного зростання) постсоціалістичні перехід­ні економічні системи можна об'єднати у три групи: 1) країни ЦСЄ (Польща, Хорватія, Словаччина та ін.), в яких темпи зрос­тання (4—6 %) відповідають середньому темпу зближення з ЄС (2—2,5 %); 2) країни ЦСЄ (Чехія, Угорщина, Латвія та ін.), У яких розрив у доходах порівняно з країнами ЄС був майже не­змінним після завершення трансформаційного спаду; 3) пост­радянські країни (Україна, Росія, Грузія, Молдова та ін.), в яких трансформаційний спад все ще не подоланий, хоч і розпочалося певне економічне зростання.

Порівняльний аналіз рівнів і темпів економічного зростан­ня та доходів на душу населення в країнах ЦСЄ і ЄС-15 свідчить про труднощі у досягненні реальної конвергенції і необхідність тривалого періоду для її можливого досягнення. За умови дов­гострокового щорічного зростання доходів у середньому на 5 % у країнах ЦСЄ, а аналогічного показника для ЄС — 2 % потрібно від 13 років (для Словенії) до 50 років (для Болгарії), щоб здій­снити конвергенцію із середнім для ЄС рівнем. Отже, не підтвер­джується оптимістична гіпотеза про те, що показники доходу на душу населення в країнах ЦСЄ швидко наблизяться до рівня західних показників після системної трансформації. Проте з часом розширення ЄС приведе до змін в економічному житті но­вих країн — членів ЄС і сприятиме їх наближенню до західно­європейських стандартів.

Негативні зрушення в структурі виробництва та інших сферах економіки також не лише погіршили якість економіки країн СНД, а й поглибили розрив, по-перше, між національними показниками ВВП на душу населення, а по-друге, між ними і аналогічними показниками для ЄС. У 1990 р. коефіцієнт варіа­ції ВВП на душу населення для 12 країн Співдружності становив 0,223, у 1995 р. він збільшився до 0,433, ау 1999 р. — до 0,530, тобто дивергенція між країнами у цій сфері економіки зросла у 2,4 раза. Для порівняння: у первісній "шістці" ЄС коефіцієнт варіації ВВП у середньому на душу населення становив 0,225, у 1973 р. для ЄС-9 — 0,215, у 1986 р. для ЄС-12 зріс до 0,265, але вже у 1995 р. для ЄС-15 не перевищував 0,233.

На нашу думку, причини трансформаційного спаду та ін-шихнегараздівкриються не лише у нестачіінвестицій. Безпосе-реднійобмежувачзростання — недостатністьсукупногопопиту,дефіцит грошей у основноїмасинаселення та держави. Лишеузгодженезростаннясукупногопопиту та інвестиційможе при­вести до економічногозростання та розвитку і, таким чином, до конвергенціїкраїн ЦСЄ з ЄС у межах західноєвропейськоїмо­деліринковоїекономіки.