2. Банківської системи України її особливості

Одне з центральних місць в економіці будь-якої країни належить банківській системі. Ця система вже сформувалася і функціонує тривалий період часу але потребує стабільного розвитку. Поняття банківська система не є єдиним і сталим. У міжнародній практиці найбільш поширеною є думка про те, що банківська система - це сукупність банківських і небанківських фінансових установ, що виконують окремі банківські операції. Російський вчений Лаврушин О.І визначає банківську систему як «сукупність банків, банківської інфраструктури, банківського законодавства і банківського ринку, що знаходяться в тісній взаємодії один з одним і зовнішнім середовищем.»Метою функціонування банківської системи як сукупності всіх банків країни, які взаємодіють між собою, дотримуючись встановлених норм і правил ведення банківської справи є, перш за все, забезпечення ефективного грошово-кредитного регулювання економіки, кредитно-розрахункового обслуговування господарського обороту, а також стабільної діяльності банківських установ. Це, в свою чергу обумовлює необхідність розгляду законів функціонування кредитної системи в цілому, а банківської системи як її складової. Національний банк встановлює правила та проводить реєстрацію інших банків, видає ліцензії на ведення валютних операцій, здійснює нагляд за діяльністю інших банків в Україні. Як банк-банків тобто центральний банк, веде рахунки інших банків, здійснює їх розрахунково–касове обслуговування, надає кредити банкам, встановлює правила існування міжбанківського кредитного ринку в Україні. НБУ організовує касове виконання бюджету банківської системи України, надає кредити уряду. Головною метою Центрального банку є забезпечення стабільності грошової одиниці. Основою для зміцнення банківської системи України, підвищення її надійності та стійкості до криз є достатній рівень капіталізації.

14. Нерівність розподілу доходів та їх причини. Крива Лоренца.Варто розрізняти власне доходи, розподілені і власні доходи. Особисті д-це доходи на фактори виробництва і трансферти дійсно отримані сімями. Власне д- особисті доходи, зменшені на величину первісних податків. Розподілені – це та частина особистих д-в, яка поступає в розпорядження суспільства і підлягає подальшому перерозподілу.В ході промислов. Революції(16-17ст.) суспільство розкололось на 2 основні класи: -заможні(багаті);-незаможні(бідні).Ця тенденція була обгрунтована ще К.Марксом і Ф.Енгельсом, але не всі прогнози зроблені в ході аналізу цієї тенденції підтвердилися, і в Європі і в Америці відбув. постійне підвищення мінімального життєвого рівня, але диференціація доходів у розвинутих країнах не залишається незмінною.Щоб мати уяву про нерівність доходів треба накреслити діаграму нерівності доходів, так звану криву Лоренца. Якщо на цій діагр. провести бісектрису, то вона покаже стан абсолютної рівності в доходах.А плавна крива проведена через точки А,B,C,D стан фактичної нерівності в доходах.Причини нерівності в доходах:-нерівність у самих відносинах власності на багатство;- нерівність в здібностях;- професійна неоднорідність;- тривалість роботи протягом дня, тижня;-власність, багатство, які передаються в спадок або є результатом підриєм. успіху.

15. Зайнятість та безробіття. Види безробіттяЗайнятісь – система соціально – економічних відносин між людьми,що виникає в процесі їх діяльності, зорієнтованої на задоволення своїх потреб, а також при забезпеченні працездатного населення робочими місцями та здійсненні розширеного відтворення робочої сили. Розрізняють 3 основні види зайнятості : - Повна – надання суспільством усьому працездатному населенню можливістю займатися суспільно корисною працею, на основі якої здійснюється індивідуальне та колективне відтворення робочої сили і задоволення всієї сукупності потреб; Раціональна- з урахуванням доцільності перерозподілу та використання трудових ресурсів, їх статтево-вікової та освітньої структури. Ефективна- здійснюється відповідно до вимог іетенсивного типу відтворення та критеріїв екон. доцільності і соціальної результативності, зорієнтована на скорочення ручної, непрестижної, важкої праці. Виділяють також повну, неповну, часткову, первинну та інші.Одним з ключових завдань макроекономіч політики є досягнення високого рівня зайнятості.Безробіття - це незайнятість у виробництві працездатного населення, яке бажає мати роботу. Загально прийнято виділяти:Поточна (добровільна, фрикційна) форма безробіття - це форма трудового резерву, яка є нормою для процесу суспільного відтворення і не протирічить принципу повної зайнятості.Застійна (хронічна) - тривалість 12 міс. і більше, що переходить в застійну,характерна крайня нерегулярність зайнятості частини громадян, падіння їх життєвого рівня, супроводжується руйнуванням навиків до праці, а нерідко - розпадом соціально-психологічних основ особи.Структурна виникає переважно на базі науково-технічн. зрушень в результаті яких робоча сила за своїми професійно-кваліфікаційними харак-тиками перестає відповідати вимогам економіки і не може використовуватися. Скрита - існує тоді, коли кількість робітників на виробничих дільницях перевищує об’єктивно необхідну(сільське господарство).Сезонна - обумовлена сезонними коливаннями в обсязі виробництва певних галузей: деякі види будівельних, сільськогосподарських робіт і т.д. забезпечують зайнятість тільки протягом певних сезонів. Допомога по безробіттю - є засобом захисту і представляє собою грошову суму, яка періодично виплачується державою особам, які визнані безробітними в установленому законом порядку.Масштаби тривалого безробіття залежать: від ефективності функціонування служб зайнятості і системи перепідготовки робітників; від відносної величини допомоги по безробіттю.Основною метою ефективної політики на ринку праці формування гнучкої, розгалуженої системи перепідготовки і допомоги безробітним, створення стимулів для безробітних в пошуку нових робочих місць.