3. Модернізація існуючої системи соціального захисту та соціального

забезпечення (2000–2003 роки)

Точкою відліку для цього періоду є прийняття 2000 року вже згаданого Закону України “Про державні соціальні стандарти та соціальні гарантії”, який створив основу для послідовного вдосконалення діючої системи соціального захисту та соціального забезпечення згідно з європейською моделлю. Проте навіть після прийняття цього Закону в межах третього періоду в Україні було реалізовано ряд законодавчих ініціатив, частина яких ґрунтувалася на попередніх підходах до розвитку системи соціального захисту і соціального забезпечення, більше притаманних першому та другому періодам:

1) законодавство, яке стало вираженням піклування держави про найбідніші категорії населення (зокрема Закон України “Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім’ям” та Закон України “Про державну соціальну допомогу інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам”, які за своєю суттю були спрямовані на створення умов для подолання бідності та психологічну і матеріальну підтримку інвалідів, передбачаючи додаткові механізми соціального забезпечення відповідних соціально вразливих категорій з боку держави);

2) законодавство, спрямоване на соціальну адаптацію та соціальну підтримку осіб з особливими потребами (так, прийнятий 2000 року Закон України “Про психіатричну допомогу” врегулював деякі питання щодо соціального забезпечення та соціальної підтримки психічно хворих осіб та громадян, які здійснюють догляд за ними, а прийняті 2003 року новий Кримінально-виконавчий кодекс України та Закон України “Про соціальну адаптацію осіб, які відбували покарання у вигляді обмеження волі або позбавлення волі на певний строк” містять цілий комплекс положень, що мають на меті створити передумови для соціальної адаптації та соціальної інтеграції осібзвільнених з місць обмеження або позбавлення волі);

3) законодавство, яке врегулювало деякі питання матеріального та соціального забезпечення окремих категорій службовців, а також депутатів місцевих рад (зокрема Закон України “Про службу в органах місцевого самоврядування” та Закон України “Про дипломатичну службу”, а також Закон України “Про статус депутатів місцевих рад”, які встановили ряд гарантій щодо матеріального забезпечення діяльності, соціального захисту та соціального забезпечення відповідних категорій громадян);

4) законодавство, яке завершило процес формування власної системи загальнообов’язкового державного соціального страхування (так, у цей період були прийняті два спеціальні закони, які завершили процесс формування системи загальнообов’язкового державного соціального страхування, а саме: Закон України “Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття” та Закон України “Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням”, які передбачили створення відповідних державних фондів).

Окрім того, з прийняттям 2000 року Закону України “Про жертви нацистських переслідувань” законодавці у третьому періоді фактично завершили розпочату одразу після проголошення незалежності України роботу з формування блоку законодавства щодо соціального захисту громадян, які зазнали гонінь під час Великої Вітчизняної війни та в інші періоди існування комуністичного режиму.

Переважна більшість прийнятих у третьому періоді актів законодавства була орієнтована на реалізацію основних положень Закону України “Про державні соціальні стандарти та соціальні гарантії” і зокрема на встановлення нових видів соціальних виплат для найбільш соціально незахищених категорій громадян. Разом з тим, впродовж цього періоду держава зробила ще один важливий крок, розпочавши реформування кримінально-виконавчої системи саме в напрямі її гуманізації, у т. ч. в частині створення передумов для соціальної адаптації осіб, які відбували

покарання у місцях позбавлення чи обмеження волі.

Проте найважливішою подією третього періоду все ж стало прийняття 19 червня 2003 року Закону України “Про соціальні послуги”, який створив основу для розвитку системи соціальних послуг як одного з нових видів соціального захисту.