Реферат Макро

Міністерство освіти і науки України

Державний вищий навчальний заклад

«Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана»

Кафедра макроекономіки та державного управління

Реферат

на тему: «Механізм функціонування грошового ринку та аналіз процентних ставок»

Виконала студентка

денної форми навчання

2-го курсу

спеціальність – “6504”

група № 2

Сіриченко М.Г.

Науковий керівник:

Ягодка А.Г.

Київ 2013

1.Механізм функціонування грошового ринку 1.1 Види та функції грошей Існування грошей таке ж давнє як існування самої людської цивілізації. Їх виникнення пов"язане з тим моментом, коли в древніх племен з"явилась необхідність і можливість обмінювати залишки якихось продуктів на інші такі ж продукти, в яких була потреба. Історично як засіб полегшення обміну використовувались каміння, худоба, шматки металів чи інші предмети, які отримали загальне визнання у продавців та покупців як засіб обміну. Тобто все, що визнавало суспільство в якості обігу, - це і були гроші. Згодом з"явились повноцінні гроші, виготовлені з паперу. Уперше паперові гроші винайшли китайці. Їх почали друкувати у 812 році н.е. У XV - XVIII ст. гроші, виготовлені з паперу, появились у Європі і так обширно розповсюдились і прижились, що стали основним замінником повноцінних грошей. Протягом століть гроші, як і погляди на них, змінювались, і навіть у наш час їх стан не можна вважати завершеним. Економічна сутність, закономірності виникнення та розвитку грошей взаємопов"язані і взаємозумовлені. В економічній науці традиційно виділяються дві основні концепції походження грошей: 1)раціоналістична;  2)еволюційна. Раціоналістична концепція пояснює походження грошей як результат раціональної угоди між людьми, через необхідність виділення спеціального інструмента для обслуговування сфери товарного обігу і підвищення ефективності її функціонування. Еволюційна - підкреслює об"єктивний характер виникнення грошей, які виділяються із загальної товарної маси, оскільки вони найбільш придатні для виконання функціональної ролі грошового товару. Види грошей "Майже гроші" - високоліквідні фінансові активи безчекові рахунки, строкові депозити і короткострокові державні цінні папери, які хоч і не функціонують безпосередньо як засіб обігу, але легко і без ризику фінансових втрат перетворюються в готівку або чекові депозити. Паперові гроші. Вони є лише номінальними знаками вартості, що мають примусовий курс. Їх вартість визначається тією кількістю товарів і послуг, які можна на них придбати. На сьогоднішній день товари ідеально прирівнюються не до золота, а до кредитно-паперових грошей, зв"язок яких із золотом практично розірваний, оскільки припинений їх вільний розмін на дорогоцінний метал. Вони тепер власне виконують роль золота, виступаючи всезагальним еквівалентом. У той же час використання знаків вартості як грошей додає їм деякі товарні риси: вони купуються і продаються, обмінюються на товар, але вони позбавлені головної властивості - власної вартості. Кредитні гроші. Кредитними називаються гроші, рух яких здійснюється шляхом перерахунків у кредитних установах. Історично першим видом кредитних грошей був вексель. Це боргове зобов"язання, яке дає право власнику по закінченню строку вимагати від боржника виплати вказаної грошової суми. Вексель може передаватися від однієї особи до іншої, тобто він має певні риси грошей, але не виконує роль загального еквівалента. У кінці XIV століття виникла банкнота. Банкноти (банківські білети) - це грошові знаки, що випускаються в обіг центральними емісійними банками держави. Це є загальновизнаний ліквідний платіжний засіб. З розвитком безготівкових розрахунків з"являється нова форма кредитних грошей - чек . Він являє собою письмове розпорядження власника рахунку (чекодавця) кредитній установі, що його обслуговує, сплатити певну суму грошей чекотримачеві. У наш час широкого розповсюдження набули кредитні картки, які є формою електронних грошей. Це нова форма розрахунків, яка застосовується завдяки впровадженню комп"ютерної техніки і сучасних систем зв"язку. На сьогодні це найбільш прогресивний і зручний платіжний засіб, який діє у рамках спеціального каналу зв"язку з банком (наприклад, між банком і торговельними підприємствами під час розрахунків). Тим самим вони значно прискорюють взаєморозрахунки, а отже, й обіг товарів і грошей. Вперше система банківських карток була створена у 1958 р. одним з найбільших банків Соедененные(ых) Штаты(ах) Америки Bank of America. У 1974 р. в результаті інтернаціоналізації діяльності Американської компанії банківських карток була утворена система VISA International. Грошові агрегати Емісія як паперових, так і кредитних грошей в сучасних умовах монополізована державою. Центральний банк, який знаходиться у власності держави, інколи намагається компенсувати нестачу грошових нагромаджень шляхом підвищення грошової маси, емісії надлишкових знаків вартості. Грошова маса - це сукупність готівкових та безготівкових купівельних і платіжних засобів, які забезпечують рух товарів і послуг в народному господарстві, якими володіють приватні особи та держава. У структурі грошової маси виділяють такі сукупні компоненти, або їх ще називають грошові агрегати: М0, М1, М2, М3, які групують різні платіжні і розрахункові засоби за ступенем їх ліквідності, причому кожен наступний агрегат включає в себе попередній. М0 - це гроші у вузькому розумінні, готівка, обіг якої здійснюється поза банками(металічні та паперові гроші, які мають економічні суб"єкти, окрім банківських структур), а також це гроші на поточних рахунках у банках. Потрібно зазначити, що депозити на поточних рахунках виконують всі функції грошей і в будь-який момент можуть бути перетворені в готівку. М1 - це гроші в більш широкому розумінні, цей агрегат включає в себе компоненти М0 + гроші на рахунках комерційних банків + депозити спеціалізованих фінансових інститутів. Власники строкових вкладів (депозитів) отримують більш високий процент порівняно з власниками поточних вкладів, хоча в той же час вони не можуть взяти гроші з рахунку раніше умовно визначеного терміну. Наступний агрегат М2 включає в себе М1 + крупні строкові депозити і суми контрактів з перепродажу цінних паперів. Агрегат М3 складається з М2 + комерційні, зокрема короткострокові, цінні папери. Таб. 1.1. Грошова маса 2012 рік

Період	М0	М1	М2	М3
січень	70650	118421	254475	256226
лютий	71768	118474	259495	261348
березень	74028	122930	269524	272464
квітень	78125	127387	279122	282359
травень	78522	132476	285315	288185
червень	83962	140693	299910	303016
липень	87691	148610	313605	316969
серпень	91928	153061	325351	328967
вересень	96838	164527	344894	348226
жовтень	98967	164753	350424	354179
листопад	101534	168553	361604	365591
грудень	111119	181665	391273	396156

Варто зазначити, що в Радянському Союзі грошові агрегати взагалі не розраховувались і не використовувались, оскільки марксистською економічною наукою вважалось недопустимим об"єднання зовсім різних категорій - грошей, цінних паперів та кредиту. Проте зрозуміло, що між грошовим риком, ринком інвестицій і ринком цінних паперів існує тісний зв"язок. Потенційно залишки на строкових депозитах і цінні папери можуть бути використані для розрахунків. Крім того, власники строкових рахунків мають можливість переоформити їх в рахунки "до запитання". Прибутки від цінних паперів можна зберігати на поточних рахунках, так само, як і виручку від їх продажу. Безперечно, грошові агрегати на практиці відіграють позитивну роль як орієнтири грошової політики держави. При нинішньому стиранні кордонів між готівковим і безготівковим обігом нашій країні варто було б перейти до їх активного використання. Функції грошей Гроші - це сукупність тих функцій, що вони виконують, тому найкраще економічна суть грошей проявляється в їх функціях. Традиційно в економічній науці виділяють п"ять основних функцій грошей: 1. міра вартості;  2. засіб обігу;  3. засіб платежу;  4. засіб нагромадження;  5. світові гроші. Цих п"ять функцій грошей у їх системній єдності становлять реальне функціонування грошової маси. Функція грошей як міри вартості проявляється через вимір грошової вартості (ціни) товарів. Без кількісної визначеності вартості в ціні товару неможливе ринкове господарство й еквівалентний товарний зв"язок між товаровиробниками. Для забезпечення виконання грошима функції міри вартості держава у законодавчому порядку впроваджує масштаб цін, встановлюючи певну грошову одиницю розрахунків - національну валюту. Масштаб цін відіграє важливу технічну роль при виконанні грішми функції міри вартості. Гроші як засіб обігу. У цій функції гроші відіграють роль тимчасового посередника при обміні товарів. У сфері товарного обігу при купівлі-продажу товарів гроші (готівкою або на банківському рахунку) обов"язково повинні бути в наявності. Функцію засобу обігу виконують реальні гроші. Акт реалізації товару на ринку або акт перетворення товару в гроші - центральний, найважливіший у ринковому господарстві. Процес товарно-грошового обміну здійснюється за формулою: Т₁ - Г - Т₂; де Т₁ - Г - продаж товару; Г - Т₂ - купівля іншого товару на гроші. Ця формула відображає ту реальність товарного обміну, що в умовах ринкових відносин гроші важливіші, ніж товар. У краще становище потрапляє той господарський суб"єкт, хто має гроші (покупець), а не той, хто має товар (продавець). Ці дві основні функції найбільше зумовлюють сутність грошей. Функція грошей як засобу обігу доповнює функцію грошей як міри вартості, а ідеальна міра вартості перетворюється у господарському обороті в реальний засіб обігу. Функція грошей як засобу платежу відображає особливості кредитного господарства, тобто реалії купівлі-продажу товарів у кредит з відстрочкою оплати (платежу). Тобто, покупці сплачують гроші за придбані товари лише тоді, коли настає строк платежу. Функція грошей як засобу нагромадження. У цій функції гроші вилучаються з товарного обігу і нагромаджуються на банківських рахунках. Такі заощадження є об"єктивною потребою розвитку ринкового господарства. Банки акумулюють гроші як засіб нагромадження і через позику знаходять їм прибуткове застосування в інших структурних ланках народного господарства. Якщо після продажу будь-якого товару відповідно не слідує купівля іншого, то гроші починають осідати у вигляді скарбів. Накопичення будемо розуміти як зберігання вартості. Розрізняють 2 форми накопичення у вигляді скарбу: § накопичення золотих злитків та монет § накопичення предметів розкоші з благородних металів та каміння. Цю функцію може виконувати золото. Його накопичення і зберігання називають тезаврацією. Світові гроші у функціональному плані відображають вихід товарно-грошового обміну за межі національних кордонів. Порівняння купівельної спроможності грошових одиниць різних країн відбувається на міжнародних валютних ринках. При цьому виникає специфічний інструмент міжнародного порівняння національних грошей - валютний курс. Говорячи про світові гроші потрібно розглянути поняття "конвертованість валют. Здатність національної валюти вільно обмінюватись на іноземні валюти у всіх видах грошових операцій по дійсному валютному курсу називається конвертованістю (conversion (англ.) - перетворення). На данний час повністю конвертованими вважаються лише не більше десяти валют світу, з них п"ять - вільно використовувані: долар Соедененные(ых) Штаты(ах) Америки, німецька марка, японська йена, англійський фунт стерлінгів і французький франк. Саме ці валюти виконують функцію світових грошей в повному обсязі, виступаючи в якості міжнародного розрахункового і платіжного засобу в усіх видах операцій. Також цю функцію відіграють наднаціональні грошові одиниці - СДР(special drawing rights), ЕКЮ, зараз євро, які використовуються міжнародними валютно-фінансовими організаціями. Українська гривня поки що не є конвертованою валютою, це пов"язано з недосконалістю ринкових відносин, недостатнім товарним покриттям гривні та загальною нестабільністю фінансової ситуації в Україні. Детальний розгляд кожної із виконуваних грошима функції допоміг визначити грошову суть. Отже, суть грошей випливає з їх функцій (насамперед - як засобу обміну і засобу платежу). Такий характерний для сучасної економічної науки підхід - виводити суть грошей з їх функцій був визначений англійським економістом Дж. Хіксом, який сказав: "Гроші - це те, що використовується як гроші. Зі сказаного ним можна виділити три основні властивості грошей, що розкривають їх суть: гроші забезпечують всезагальну безпосередню обмінюваність. На них можна придбати будь-який товар;  гроші виражають мінливу вартість товарів. Мінова вартість - це пропорція, в якій один товар обмінюється на інший. Через них визначається ціна товару, а це дає кількісне порівняння різних за споживчою вартістю товарів;  гроші виступають матеріалізацією всезагального робочого часу закладеного в товарі. Кожна з вищевказаних функцій має свою специфіку, але при цьому діє у взаємозв"язку з іншими функціями, і будь-яке непорозуміння в системі функціонування грошей руйнує їх стійкість та протидіє виконанню законів грошового обігу.

1.2 Попит та пропозиція на грошовому ринку Механізм функціонування будь-якого ринку - це пошук рівноваги. Спочатку будемо відштовхуватись від припущення, що пропозиція грошей контролюється ЦБ і зафіксована на рівні M". Рівень цін також приймемо за стабільний, що є припустимим для короткострокової моделі. Тоді реальна пропозиція грошей буде зафіксованою на рівні М^//P^/ і на графіку (рис.1.1) представлено вертикальною прямою М⁵. Попит на гроші (крива D на рис.1.1) розглядається як спадаюча функція процентної ставки для заданого рівня прибутку (при незмінному рівні цін номінальні та реальні процентні ставки рівні). В точці рівноваги попит на гроші дорівнює їх пропозиції. Гнучка процентна ставка утримує в рівновазі даний ринок. Економічні агенти змінюють структуру своїх активів в залежності від зміни процентної ставки. Таким чином, якщо і буде вище рівноважної, то пропозиція грошей перевищить попит на них. Домашні господарства і фірми, у яких накопичилась готівка, намагатимуться позбавитись від неї , перетворивши їх на інші види фінансових активів: акції, облігації, термінові депозити та ін. Висока процентна ставка, як уже зазначалось, відповідає низькому курсу облігацій, тому буде вигідно купувати дешеві облігації з розрахунком на прибуток від підвищення їх курсу в майбутньому в результаті зниження процентної ставки. Банки та ін. фінансові установи при перевищенні пропозиції грошей над їх попитом почнуть зменшувати процентні ставки. Поступово через змінення економічними агентами структури активів і зменшення банками процентних ставок рівновага на ринку відновиться. За низької процентної ставки процеси підуть в зворотному напрямку. Коливання цін рівноважних значень процентної ставки і грошової маси можуть бути пов"язані зі змінами екзогенних змінних грошового ринку: рівня доходу, пропозиції грошей. Так, наприклад, збільшення рівня доходу (рис.1.2) підвищує попит на гроші (переміщення направо кривої попиту на гроші D₁) і процентну ставку від і₁ до і₂. Скорочення пропозиції грошей також призводить до підвищення процентної ставки і навпаки. Розглянемо більш детально ситуацію, зображену на рис.1.2. У випадку збільшення сукупного доходу попит на гроші зростає і грошовий ринок переміщується в новий стан, який характеризує більш висока процентна ставка і₂. Таким чином, разом зі зростанням прибутку Y зростає і процентна ставка і. Якщо відобразити ці 2 фактори на графіку, то отримаємо криву ліквідності грошей LM, відому в світовій економічній науці як модель Хансена (рис.1.3) Ця модель ілюструє важливу залежність. Вона показує, що для досягнення рівноваги на грошовому ринку необхідно дотримання слідкуючої вимоги: при даній пропозиції грошей разом з ростом доходу повинна зростати процентна ставка. Лише в цьому випадку буде зростати альтернативна вартість зберігання грошей і зменшуватися курс облігацій, що зменшить спекулятивний попит на гроші, збільшить купівлю фірмами та домашніми господарствами фінансових активів і дозволить підтримувати грошовий ринок в рівноважному стані. Пропозиція грошей, за якою стоїть ЦБ, може змінювати процентну ставку. Скорочуючи пропозицію грошей, ЦБ здатен збільшити процентну ставку, а означать уповільнити інвестиційний процес, скоротити зайнятість та об"єм національного виробництва. У випадку збільшення пропозиції грошей в економіці виникнуть протилежні ефекти. Співставивши пропозицію грошей з попитом на них, ми можемо описати грошовий ринок і визначити рівноважну процентну ставку. Для цього ми побудували на рис.1.4 вертикальну пряму S_m, яка позначає пропозицію грошей. Зображення пропозиції грошей у вигляді прямої базується на припущенні, згідно якому керуючі грошово-кредитні органи та фінансові установи забезпечують економіку деяким визначеним запасом(масою) грошей. На грошовому ринку, як і на ринку товарів та ресурсів перехрещення кривих попиту та пропозиції визначає ціну рівноваги. В даному випадку "ціною" являється рівноважна процентна ставка, тобто це ціна, яка виплачується за використання грошей. Якщо на грошовому ринку відсутня рівновага, то яким чином її можна досягти? Існує дві альтернативні криві пропозиції грошей. 1.Дефіцит. Припустимо, що пропозиція грошей зменшилась з 200 млрд. (S_m) до 150 млрд. дол.(S_m1). Потім, що при незмінній рівноважній процентній ставці, яка становить 5%, попит на гроші перевищує їх пропозицію на 50 млрд. дол. Люди будуть намагатись пристосуватись до дефіциту грошей шляхом продажу деяких з наявних у них фінансових активів(будемо вважати, що ці активи представлені облігаціями). Продаж облігацій для одних це означає втрата грошей внаслідок купівлі цих облігацій іншими. Отже, загалом в наявності є 150 млрд. дол. Колективна спроба отримати більше грошей з продажу облігацій збільшить їх пропозицію по відношенню до попиту на ринку облігацій та знизить ціну на них. Загальне правило: зменшення цін на облігації супроводжується ростом процентної ставки. Розглянемо приклад, облігація по якій виплачується фіксований процентний дохід у розмірі 51 дол. за рік, продається за номінальною вартістю 1000 дол. Відповідно, прибутковість такої облігації становить 5%: А зараз припустимо, що ціна цієї облігації через збільшення пропозиції облігацій знизилася до 667дол. Для того, хто купує облігацію, фіксовані процентні платежі в розмірі 50 дол. На рік забезпечують прибутковість 7,5%: Оскільки всі позичальники під впливом конкуренції змушені пропонувати кредиторам процентні платежі з такою ж прибутковістю, яку забезпечує облігація, відбувається зростання загального рівня процентної ставки. На рис.1.4 ми бачимо, що процентна ставка збільшується з 5% при грошовій пропозиції 200 млрд. дол. до 7,5%, коли грошова пропозиція дорівнює 150 млрд. дол. Це збільшення процентної ставки призводить до збільшення альтернативних витрат зберігання грошей і до скорочення кількості грошей, які бажають мати в своєму розпорядженні фірми та домогосподарства. Таким чином попит на гроші зменшується з 200 млрд. дол. при процентній ставці 5% до 150 млрд. дол. при процентній ставці, яка становить 7,5%. Грошовий ринок повертається в стан рівноваги: при процентній ставці 7,5% і попит на гроші, і їх пропозиція дорівнюють одній і тій же величині - 150 млрд. дол. 2. Надлишок. Збільшення грошової пропозиції з 200 млрд. дол. (S_m) до 250 млрд. дол. (S_m2) призведе до надлишку грошей в розмірі 50 млрд. дол. При початковій процентній ставці - 5%. Люди намагатимуться позбутися грошей, купуючи більше облігацій. Але витрата грошей одними означає надходження грошей до інших. Тому колективна спроба купити більше облігацій збільшує попит на них і тим самим підштовхує ріст ціни на облігації. Наслідок: ріст цін на облігації призводить до зниження процентної ставки. В нашому випадку на прикладі, процентні платежі в розмірі 50 дол. На рік по облігаціям, яка зараз становить, наприклад, 2000 дол. , забезпечує покупцеві облігації прибутковість лише 2,5%: Тому в міру того люди будуть намагатися зменшити свої сукупні грошові запаси нижче відмітки 250 млрд. дол.. шляхом купівлі облігацій, загальний рівень процентних ставок буде знижуватися. В даному випадку процентна ставка впаде до нового рівноважного рівня 2,5%. Так як альтернативні витрати зберігання грошей тепер також знизились - ліквідність стала коштувати менше, - кількість грошей у вигляді готівки і на чекових депозитах, які споживачі та підприємці можуть тримати, збільшиться з 200 млрд. дол. До 250 млрд. дол. Тому рівновага на грошовому ринку знов відновлюється: при процентній ставці 2,5% і попит на гроші, і їх пропозиція становлять 250 млрд. дол. Держава впливає на рівновагу на грошовому ринку, змінюючи рівень процентних ставок. А політика систематичного порушення рівноваги грошового ринку для впливу на рівень процентної ставки, а через нього на інвестиції та інші макроекономічні змінні отримала назву кейнсіанська грошова політика. Кейнсіанська грошова політика - один з найбільш поширених способів державного регулювання економіки. До такого регулювання процентних ставок через змінення пропозиції грошей вдавались в останній період в багатьох західних країнах, але практично всюди в кінцевому результаті грошовий ринок потрапляв в так звану ліквідну пастку. Ліквідна пастка - це така ситуація в економіці, коли зростаюча пропозиція грошей вже не в змозі викликати подальше зниження процентних ставок (нижче і₀), як ми бачимо на рис. 1.5. Якщо процентні ставки не знижуються, то товарні ринки припиняють відчувати вплив грошового ринку, не отримують імпульсів від нього. Відбувається гальмування інвестиційного процесу, а означать, нема відходу грошей, нема нових кривих попиту на гроші, нема нових точок рівноваги грошового ринку. Таким чином відбувається інфляція, тобто розрив між реальним сектором економіки (товарними риками) і грошовим ринком. По суті, в ліквідну пастку потрапила держава, так як вона "відкрила шлюз" для нарощування грошової маси М⁵ для стимулювання інвестицій та виробництва і в результаті спровокувала перевагу ліквідності таку високу, що люди і фірми утримуються від купівлі цінних паперів (вони дуже дорогі, оскільки процентні ставки низькі) і товарів і надають перевагу тримати гроші в ліквідній формі для спекулятивних цілей. Опинившись в ліквідній пастці, економіка в ній і залишається, так як грошовий ринок не має власних механізмів виходу з неї. Більше того, пастка ще сильніше замикає "замок" інфляційних очікувань, які стимулює людей позбавлятись грошей, спричинене різким падінням їх купівле спроможності. Тому проблема полягає в тому, щоб проводити таку грошову політику, яка б не призводила до потрапляння в ліквідну пастку. Умовою такої політики є контроль за грошовою пропозицією: ріст грошової маси не повинен перевищувати критичної відмітки, коли процентні ставки падають до мінімально можливого рівня.

2. Аналіз процентних ставок.

Зобов'язання банків України за коштами, залученими на рахунки суб'єктів господарювання та фізичних осіб, залишалися основною скла­довою ресурсної бази банків. їх обсяг на 01.06.2008 р. становив 306.0 млрд. грн., а частка в зобов'язаннях банків - 52.1%.

Із початку 2008 року загальний обсяг зобов'язань банків за коштами, залученими на рахунки суб'єктів господарювання та фізичних осіб, збільшився на 9.4% (на 26.2 млрд. грн.). Населенням було забезпечено 89.4% від загального приросту депозитів за січень - травень. Зростан­ню коштів на рахунках фізичних осіб сприяло збільшення доходів на­селення, зокрема, соціальних виплат. Крім того, в зв'язку з подорож­чанням ресурсів на міжбанківському ринку банки активізували свою роботу із залучення коштів у клієнтів. Найбільшу частку коштів насе­лення (68.5%), як і раніше, було сконцентровано у банках І групи за розміром активів.

Найбільше з початку року зросли довгострокові кошти фізичних осіб у національній валюті (на 9.9 млрд. грн., або на 18.4%). Відповідно їх частка підвищилася з 19.3 до 20.9% від загального обсягу депозитних зобов'язань банків та була найбільшою серед інших категорій депозитів. Також за цей період спостерігалося значне зростання (на 4.1 млрд. грн., або на 14.1%) на рахунках до запитання фізичних осіб у національній валюті, що було відображенням існуючої соціальної політики. Проте другою за обсягами складовою депозитних зобов'язань банків залишалися довгострокові кош­ти фізичних осіб в іноземній валюті, частка яких у загальному обсязі депо­зитів становила 14.5%, а приріст з початку року - 3.9 млрд. грн., або 9.8%.