Правила виконання схем базування

1. На схемах базування всі опорні точки нумерують порядковими номерами починаючи з бази, на якій розташовується найбільша кількість опорних точок.

2. Якщо проекції опорних точок співпадають, то показується одна опорна точка, а біля неї проставляються номери опорних точок, проекції яких співпали.

3. Кількість проекцій деталі на схемі базування має бути достатньою для чіткого уявлення про розміщення опорних точок.

На рис. 13 показаний приклад схеми базування призматичної деталі на три площини.

У таблиці 1 показані схеми базування, які відповідають найпоширенішим схемам установлення заготовок у верстатні пристрої.

Таблиця 1

Розповсюджені в машинобудуванні схеми базування заготовок [17]

Продовження таблиці 1

Продовження таблиці 1

Закінчення таблиці 1

Примітка: на теоретичних схемах базування арабськими цифрами 1 ― 6 позначені опорні точки.

2.4. Методи забезпечення точності ланок замикання розмірних ланцюгів в процесах складання машин

Основні поняття та означення теорії розмірних ланцюгів. Сутність методів: повної взаємозамінності, неповної взаємозамінності, групової взаємозамінності, припасовування, регулювання. Технологічні особливості використання цих методів під час складання машини.

Під час виготовлення машини мають бути забезпечені всі показники точності щодо відносного розташування виконавчих та деяких інших поверхонь виробу у відповідності з технічними вимогами, заданими в конструкторській документації. Ефективним засобом розв’язання цієї задачі є розрахунок і аналіз розмірних ланцюгів.

Основні поняття та означення теорії розмірних ланцюгів

Розмірний ланцюг – це сукупність взаємозв’язаних розмірів, які утворюють замкнутий контур і визначають відносне розташування певних поверхонь (чи осей) деталі, заготовки або виробу.

Кожний розмір, що входить у розмірний ланцюг, називають ланкою. Будь-який розмірний ланцюг має одну вихідну (замикальну) ланку і дві або більше складових ланок.

Ланкою замикання називають розмір, до якого висувають вимоги точності, що безпосередньо впливають на якість виробу у відповідності з технічними умовами.

Складовими ланками називають решту розмірів, зі зміною яких змінюється і вихідна ланка.

Ланками розмірних ланцюгів можуть бути будь-які лінійні або кутові параметри: діаметральні розміри, лінійні розміри між поверхнями або осями, кути нахилу однієї поверхні або осі відносно іншої поверхні або осі, зазори, натяги, перекриття тощо.

За виглядом ланок розмірні ланцюги поділяють на лінійні та кутові. Ланками лінійних розмірних ланцюгів є лінійні розміри, а ланками кутових розмірних ланцюгів – кутові розміри.

Метою розрахунку розмірних ланцюгів є розв’язання однієї з двох задач ― прямої і зворотної.

1. Пряма задача (проектна). Виходячи із заданих параметрів ланки замикання визначають параметри складових ланок. Тобто, на основі відомих значень номінального розміру і граничних відхилень ланки замикання, яку називають у такому випадку вихідною ланкою, розраховують допуски і граничні відхилення складових ланок.

2. Зворотна задача (перевірна). Виходячи із заданих параметрів складових ланок визначають параметри ланки замикання. Тобто, на основі відомих значень номінальних розмірів, граничних відхилень, допусків і характеристик розсіювання розмірів складових ланок розраховують: номінальний розмір ланки замикання, її поле розсіювання і граничні відхилення.

Під час розв’язання зворотної задачі можуть визначатися також номінальний розмір, допуск і граничні відхилення однієї із складових ланок на основі відомих характеристик інших складових ланок і ланки замикання.

В залежності від особливостей конструкції виробу і конкретних технологічних умов під час його складання для забезпечення точності ланки замикання використовують один з таких методів:

- повної взаємозамінності;

- неповної взаємозамінності;

- групової взаємозамінності (селективного складання);

- припасовування;

- регулювання.