2.2. Поняття точності деталі і машини. Показники точності деталі машини

Поняття точності деталі і машини. Групи показників точності деталі і зв’язки між ними. Групи показників точності машини.

Точність більшості виробів машинобудування є однією з характеристик, яка безпосередньо впливає на якість цих виробів.

Сучасні потужні і високошвидкісні машини (автомобілі, літаки, металорізальні і деревообробні верстати, газові і парові турбіни та багато інших машин) не можуть функціонувати за недостатньої точності їх виготовлення у зв’язку із виникненням вібрацій, які спричиняють швидкий знос і руйнування деталей цих машин. Тому забезпечення необхідної точності деталей і машини в цілому є однією з найважливіших задач, які розв’язуються під час механічної обробки і складання машин.

Під точністю деталі або машини розуміють ступінь їх наближення до геометрично правильного прототипу.

Виготовити будь-яку деталь абсолютно точно, тобто у повній відповідності з її бажаною геометричною формою і бажаними розмірами неможливо. Тому, за міру точності беруть, з одного боку, допустимі відхилення від бажаних значень, а з другого боку – виміряні дійсні відхилення форми і розмірів.

Таким чином, для усіх показників точності деталі і машини, необхідно встановлювати допустимі відхилення, або допуски. Сукупність цих показників точності та їх допуски визначаються службовим призначенням машини.

Показники точності деталі

Показники точності деталі згідно з [1] поділяють на чотири групи.

До першої групи відносять показники точності розмірів поверхонь (наприклад, циліндричних) і точність лінійних відстаней між поверхнями або їх осями.

До другої групи відносять показники точності, які визначають точність поворотів однієї поверхні чи осі відносно іншої поверхні чи осі. Це показники, які визначають допустимі відхилення від паралельності, перпендикулярності, співвісності довгих циліндричних поверхонь.

До третьої групи належать показники, які визначають допустимі відхилення реальних поверхонь від правильної геометричної форми (відхилення від площинності, прямолінійності, циліндричності, круглості тощо), тобто – допуски макрогеометрії.

Четверту групу складають показники, які визначають вимоги до мікрогеометрії поверхонь (показники шорсткості).

На рис. 6 показаний приклад елемента конструкції деталі з показниками точності і віднесенням кожного з них до відповідної групи.

Між показниками точності взаємопов’язаних поверхонь деталі існують якісні і кількісні зв’язки. Поки що можна говорити лише про якісні зв’язки, оскільки функціональних залежностей між показниками точності таких поверхонь на сьогодні не встановлено.

Рис. 6. Приклад елемента конструкції деталі з показниками точності

У підручнику [1, С.41, 42] показано, що між групами показників точності взаємопов’язаних поверхонь деталі є такі якісні зв’язки:

1) допуски на відстані між поверхнями і розміри поверхонь (1 група) мають бути більшими за допуски відхилень від необхідних поворотів поверхонь (2 група), які, в свою чергу, мають бути більшими за допуски макрогеометричних відхилень (3 група), а останні – більшими за допуски мікрогеометричних відхилень (4 група);

2) визначення точності має починатися з вимірювання мікрогеометричних відхилень (4 група); потім слід визначатися показники макрогеометрії (3 група), потім – відхилення від необхідних поворотів(2 група) і, нарешті, точність відстаней і розмірів (1 група).