Система сівозмін в господарстві та стан їх освоєння

Сівозміна та її площа, га	Схема чергування культур у сівозмінах	№ поля	Фактичне розміщення культур у полях за останні 3 роки
			200_ р.	200_ р.	200_ р.

Після таблиці провести коротке обговорення правильності чергування культур у сівозмінах та стану їх освоєння. Матеріали до виконання цього підрозділу слід шукати в книзі історії полів або інших агрономічних звітах про сівозміни в господарстві. Оцінюючи систему сівозмін, студент вносить у випускну роботу свої пропозиції щодо поліпшення сівозмінного господарства.

3.4. Екологічний стан господарства. Підрозділ присвячують нормативним заходам в господарстві, які спрямовані на недопущення забруднення навколишнього середовища та продукції пестицидами, зниження родючості ґрунтів, їх ерозії. При цьому необхідно показати вплив заходів, які вивчали, на вміст гумусу в ґрунті, властивості ґрунту, отримання екологічно-чистої продукції і т.п.

4. Ресурсозабезпечена врожайність культури в умовах господарства

У цьому розділі наводять величину врожайності, яку реально можна одержати в конкретних умовах господарства. Потенційна врожайність культури залежить від багатьох факторів: ґрунтових умов, наявності відповідного сорту, забезпечення добривами, засобами захисту посівів від шкідників, хвороб, бур’янів та іншими технологічними ресурсами. Якщо кожен із них і весь комплекс будуть відповідати потребам культури, тоді природні кліматичні умови використовуються повною мірою і реальна виробнича урожайність збігається з дійсно можливою урожайністю за кліматичними факторами. Такий рівень урожайності потрібно планувати для вирощування.

Потенційно можливий урожай для певної зони вирощування за надходженням фотосинтетично активної радіації (ФАР) визначають за формулою :

де

К_ФАР – коефіцієнт корисної дії ФАР, %;

К - коефіцієнт господарської ефективності, або частка зерна у загальній біомасі. Розраховується за формулою : К = Т:а, де Т – товарна продукція (умовно приймається за 1); а – сума основної та побічної продукції;

- сумарне надходження ФАР за вегетативний період, ккал/см²;

Q – калорійність біомаси, ккал/кг.

Обґрунтованим нижчий рівень урожайності можна визначити лише тоді, коли для цього в господарстві не вистачає ресурсів (обмежені ресурси органічних і мінеральних добрив, пестицидів тощо).

На фоні оптимального комплексу агротехнічних прийомів вирішальний вплив на повноту використання природних (кліматичних) факторів урожайності має режим живлення та вологозабезпечення. Тому реальна виробнича урожайність визначається з їх врахуванням.

Дійсно можливий урожай за вологозабезпеченістю визначається за формулою:

ДМУ = 100 * W / К_W, абсолютно сухої біомаси ц/га,

де W – продуктивна волога, мм;

К_W - коефіцієнт водоспоживання культури, м³/т;

в свою чергу W = ВН + М • А, мм, де

ВН – запас продуктивної вологи у метровому шарі ґрунту на початку вегетаційного періоду культури (для озимих культур на початок відновлення вегетації), мм;

А – атмосферні опади за вегетаційний період культури, мм;

М – коефіцієнт використання атмосферних опадів, який складає 0,5-0,8.

Для перерахунку абсолютно сухої біомаси в урожай основної продукції використовуємо формулу:

У = 100 • ДМУ / (100 – в) • а, ц/га, де

в – вологість зерна, %;

а – сума частин основної та побічної продукції в урожаї

Урожай по ефективній родючості ґрунту визначається за вмістом в ньому азоту, фосфору і калію за формулою:

, де

ДМУ_NPK - дійсно можливий урожай по ефективній родючості ґрунту за вмістом в ньому азоту, фосфору і калію, ц/га

C – вміст легкогідролізуємого азоту по Тюріну і Кононовой, рухомого фосфору і калію по Чірікову, мг/100 г ґрунту;

Км – коефіцієнт перерахунку мг/100 г, поживного елементу кг/га;

Кн – коефіцієнт використання поживної речовини з ґрунту, %;

Ві – виніс азоту, фосфору і калію на 1 центнер урожаю основної продукції з відповідною кількістю побічної, кг.

5. Технологія вирощування с.-г. культури. Цей розділ є основним і в ньому викладають результати власного вивчення об’єкта автором дипломної роботи, одержані внаслідок узагальнень наукової, навчальної літератури, спостережень, розрахунків або експерименту. Він складається з підрозділів, у яких висвітлено виконання основних завдань, пов’язаних з досягненням мети дипломної роботи. Перелік підрозділів залежить від об’єкта вивчення і визначається при складанні структури дипломної роботи. Примірна структура розділу наведена у змісті дипломної роботи. Результати власних наукових досліджень наводять у відповідному підрозділі

5.1. Розміщення культури в сівозміні. Необхідно порівняти сівозміну господарства, в якій розміщена культура, з науково – обґрунтованою і дати їй оцінку. Також наводяться приклади кращих і гірших попередників культури.

5.2. Система обробітку ґрунту. Основу цього розділу складає таблиця 3 в якій відмічають існуючу систему обробітку ґрунту у господарстві з подальшим її аналізом.

У цій таблиці за вказаним зразком наводять фактично здійснену систему обробітку ґрунту в усіх полях однієї з сівозмін у рік виконання студентом виробничої практики.

При обговоренні інформації даної таблиці студент оцінює відповідність виконаних заходів обробітку ґрунту, і системи в цілому, агрономічним вимогам, з врахуванням типу забур’яненості, родючості та властивостей ґрунту, погодних умов та інше.

Таблиця 3