Ринок євровалют Поняття ринку євровалют

Євровалютний ринок — це ринок банківських вкладів найважливіших конвертованих валют світу.

На ринку євровалют банки відіграють класичну посередницьку роль, здійснюючи перетворювальні операції, чому сприяє бурхливий розвиток інструментів світового валютного ринку. Депозитні сертифікати, ф'юмерси, свопи, опціони, чекові накази та інші інструменти валютного ринку створюють можливості для отримання доходів навіть із тих грошових ресурсів, які виявляються вільними на найкоротший термін.

На домонополістичній стадії світовий ринок капіталів являв собою лише сукупність національних ринків. Потім з них почали виокремлюватися найбільші національні ринки, що відігравали роль міжнародних центрів. На сучасному етапі виник відносно самостійний ринок євровалют.

Виникнення ринку євровалют і його швидке зростання аж ніяк не виключають паралельного існування і подальшого розвитку національних ринків позичкових капіталів. У 70-х — на початку 80-х років спостерігався процес диверсифікації джерел кредиту: одночасно розширювались обсяги як євровалютних операцій на міжнародному ринку, так і внутрішнього і зовнішнього кредитування на національних ринках.

Ринок євровалют утворюють взаємопов'язані переміщеннями коштів ринки євродепозитів, єврокредитів та єврооблігацій. На практиці поширене також дещо вужче трактування ринку євровалют як механізму, що охоплює лише короткострокові операції на ринку євродепозитів (які становили більшу частину угод у сфері міжнародного банківського кредитування в 60-ті роки).

Назва "ринок євровалют" через складову "євро" справляє враження, що кошти розміщені лише в Європі. Тим часом, виникнувши у цьому регіоні, ринок євровалют охоплює на сьогоднішній день географічні регіони далеко за його межами. Ринок євровалют поширюється на весь світ. Потужні операції на цьому ринку відбуваються в Азії (Сянган і Сінгапур), Карибському басейні — так званих офшорних фінансових центрах — Багамських і Кайманових островах, у Канаді, Японії, а також у Лондоні та інших європейських центрах. Ключовим центром ринку євровалют є саме Лондон, де у 2000 р. було проведено майже 65 % загального обсягу операцій з євровалютами. Брюссель і Париж — центри вкладів у єврофунтах.

Загалом термін "євровалюта" є дещо невдалою назвою, оскільки євровалюта може створюватися в будь-якій країні світу. Так, долари, що використовуються для операцій на валютних ринках в Азії, часто називають азійськими доларами (азіадоларами), а в арабських країнах — арабодоларами. З введенням в обіг моновалюти євро додалася ще одна незручність, оскільки євро у США слід уважати "євроєвровалютою".

Чинники привабливості ринку евровалют

Головним чинником привабливості ринку евровалют для вкладників і позичальників є відсутність державного регулювання.

Діяльність ринку евровалют не піддається державному контролю. Зокрема, на євровалютні операції банків не поширюються правила та обмеження, що регламентують їхню діяльність на національних ринках позичкових капіталів (ринок евровалют вільний від національних податків і резервних вимог). Саме це робить євровалютні операції більш прибутковими порівняно з кредитними операціями в національних валютах.

До пільг, що надаються при здійсненні операцій на ринку евровалют, належать:

• звільнення банків від необхідності резервувати частину кредитних ресурсів у центральному банку, якщо вони залучені з євроринку;

• звільнення процентів за євровалютними вкладами від податків.

Цих пільг комерційні банки не мають на ринках національних валют.

Отже, для банків операції на ринку евровалют значно вигідніші, ніж на національному, тому вони можуть собі дозволити меншу маржу* з кредитів у евровалютах. Усе це стимулює високі темпи розвитку ринку евровалют, однак утруднює вплив урядів на національні грошово-кредитні системи своїх країн, дещо дезорганізує ці системи. Це викликає необхідність вводити контроль за операціями національних банків на євроринку.

Окрім того, в банках більшості західних країн іноземні рахунки відокремлені від національних, і переміщення евровалют через державні кордони не супроводжується обов'язковою їх конвертацією у національні грошові одиниці, внаслідок чого вони не підпадають під традиційні правила валютного контролю. Євровалютні операції проводяться на особливих (спеціальних) банківських рахунках, ізольованих від рахунків у національних валютах.

Ще одною привабливою рисою ринку евровалют є різниця у процентних ставках порівняно з національними ринками. Через значний розмір угод і відсутність обмежувального регулювання та додаткові витрати ставки з депозитів у евровалютах вищі, а з єврокредитів нижчі, оскільки на євродепозити не поширюється система обов'язкових резервів, які комерційні банки зобов'язані мати на безпроцентному рахунку в центральному банку, а також прибутковий податок на проценти. Процентна ставка з позик у евровалютах, як правило, нижча за процентну ставку з позик усередині країни через менш високі витрати/видатки і більш потужні (великі) операції в першому випадку. Рисунок 8.3 ілюструє

* Маржа — різниця між ставками залучених і наданих кредитів; ставками кредитів різних категорій позикоодержувачів; сумою забезпечення, під яку надано кредит, і сумою виданого кредиту.

відповідну різницю процентних ставок. За традицією ці позики надаються за ставкою на декілька процентів вище ставки пропозиції на Лондонському міжбанківському ринку депозитів — ЛІ БОР (London Interbank Offered Rate, LIBOR), тобто за ставкою, яку вимагають банки один від одного щодо позик у евровалютах.

Рис. 8.3

Різниця між процентними ставками