2.4. Поняття владних повноважень та їх класифікація

Владні повноваження - особлива форма організаційної діяльності; це забезпечена законом вимога уповноважених суб'єктів законодавчої або виконавчої влади щодо певної поведінки та дій у галузі фінансів, звернена до юридичних чи фізичних осіб, що є суб'єктами фінансових правовідносин. Не всі суб'єкти у фінансових правовідносинах мають владні повноваження.

Владні повноваження у галузі фінансового права можна класифікувати:

♦ за діями уповноважених органів:

- прийняття імперативних рішень (обов'язкових для виконання);

- збір інформації;

- здійснення функції фінансового контролю;

- вжиття заходів упливу при порушенні приписів фінансово-правових норм;

♦ за видом суб 'єкта:

- держава в цілому;

- органи держави;

- органи місцевого самоврядування;

- посадові особи;

♦ за режимом застосування владних повноважень:

-постійні;

-періодичні;

- ті, що застосовують за надзвичайних обставин.

2.5. Зв'язок фінансового права з іншими галузями права

Фінансове право як публічна галузь права тісно пов'язане з конституційним, адміністративним, цивільним, господарським правом.

Фінансове право та конституційне право. Конституційне право, як відомо, регулює основи суспільного ладу, політики, державного устрою, правове становище громадян, діяльність держави, її органів тощо, тобто відносини, що випливають з організації держави та її устрою. Безперечно, фінансове право базується та розвивається на цих основах тому, що конституційне право є провідною галуззю в системі права. Конституція України є Основний Закон, акт найвищої юридичної сили, що регулює найважливіші суспільні відносини, зокрема й у сфері фінансової діяльності. Норми Конституції України є визначальними для всіх інших нормативно-правових актів. Норми конституційного права встановлюють права й обов'язки багатьох органів державної влади та місцевого самоврядування в галузі фінансової діяльності. Норми фінансового права конкретизують і доповнюють положення конституційних норм.

Фінансове право та адміністративне право. Діяльність із формування, розподілу та витрачання коштів за характером є управлінською. Предметом адміністративного права є суспільні відносини, пов'язані з практичною реалізацією виконавчої влади, тобто відносини в галузі державного управління. А предметом фінансового права є відносини, що виникають у процесі фінансової діяльності виконавчої влади (наприклад, уряд розробляє та виконує держбюджет).

Спираючись на норми та принципи адміністративного права, фінансове право регулює ті відносини, котрі безпосередньо пов'язані з виконанням цими органами функцій щодо мобілізації, розподілу та використання фінансових ресурсів держави, контролю за їх цільовим витрачанням. Виходячи з положень адміністративного права, фінансово-правові норми встановлюють організаційні форми управління кредитною системою та регулюють відносини, що виникають унаслідок фінансової діяльності держави й органів місцевого самоврядування.

Тісний зв'язок цих двох галузей права полягає в тому, що витоки фінансового законодавства містяться в адміністративному праві, а фінансова діяльність за своїм змістом є управлінською. Наприкінці XIX ст. частина фінансового законодавства, що регулювала певне коло управлінських відносин, виокремилася в самостійну галузь законодавства, а потім - і права. Нова галузь права доповнювала інші галузі публічного права, зокрема конституційне право, звідки вона запозичила частину (бюджетне право), й адміністративне право, з яким також була тісно пов'язана (місцеві фінанси, фінансова юрисдикція, організація управління фінансами).

Фінансове право та цивільне право. Зв'язок між цими галузями права зумовлений тим, що більшість відносин, які виникають у сфері фінансової діяльності (тобто в тій сфері, що окреслює предмет фінансового права) є, по суті, майновими. Відомо, що предметом цивільного права є власне майнові та немайнові відносини. Тож бачимо перетинання предметів зазначених галузей права. Для відмежування зазначених галузей права слід використовувати метод правового регулювання. Якщо основним методом фінансово-правового регулювання є метод владних приписів, то цивільно-правове регулювання побудовано за методом юридичної рівності сторін цивільних правовідносин.

Фінансове право та господарське право. Господарське право має предметом свого правового регулювання відносини у сфері організації та здійснення господарської діяльності суб'єктами всіх форм власності (щодо форм власності спостерігається неузгодженість між нормами ЦК і ГК України), що пов'язана з виробництвом і реалізацією якихось товарів, наданням послуг та виконанням певних робіт. Ці відносини, як і цивільно та фінансово-правові мають майновий характер. Проте лише певна їхня частина регулюється нормами фінансового права, а саме та, в якій відсутня диспозитивність правового регулювання. Наприклад, банк може бути суб'єктом господарської діяльності та суб'єктом господарських правовідносин, а може бути уповноваженим державою фінансово-кредитним органом (наприклад, у відносинах щодо здійснення видатків держави).

Не менш важливим є зв'язок фінансового права із: кримінальним правом (відносини в галузі відповідальності за порушення бюджетної дисципліни, ухилення від сплати податків, відмивання «брудних» коштів), земельним правом (у зв'язку зі сплатою земельного податку), екологічним правом (плата за використання природних ресурсів, за забруднення навколишнього природного середовища), трудовим правом і правом соціального забезпечення (відносини з приводу сплати внесків до Пенсійного фонду й інших фондів соціального страхування, нарахування податковим агентом податку з доходів фізичних осіб, сплати обов'язкових платежів тощо).

Існує також тісний зв'язок фінансового права з економікою та загальною теорією фінансів, оскільки фінансове право значною мірою використовує їх понятійно-категорійний апарат.