Тема 2. Поняття, джерела, предмет,метод і система фінансового права

2.1 Поняття фінансового права

2.2. Предмет фінансового права

2.3. Метод фінансово-правового регулювання

2.4. Поняття владних повноважень та їх класифікація

2.5. Зв'язок фінансового права з іншими галузями права

2.6. Система фінансового права

2.7. Джерела фінансового права

2.8. Конституція України як основне джерело фінансового права

2.9. Наука фінансового права: поняття, предмет і функції

2.1. Поняття фінансового права

Фінансове право - сукупність правових норм, що регулюють суспільні відносини, які виникають у процесі створення, розподілу та використання централізованих і децентралізованих фондів коштів держави й органів місцевого самоврядування, необхідних для реалізації їхніх завдань і функцій. Це публічна галузь права.

Уперше в сучасному розумінні термін «фінансове право» вжив декан юридичного факультету Казанського університету Є. Г. Осокін у своїй роботі «Декілька спірних питань з історії російського фінансового права» (1855 p.). Раніше здебільшого оперували словосполученням «фінансова наука», котре ототожнювали з фінансовим правом (так вважав, наприклад, В. О. Лебедев).

Фінансове право закріплює структуру фінансової системи, розподіл компетенції в цій галузі між державою та органами місцевого самоврядування, а на основі цих вихідних норм регулює відносини, що виникають у процесі фінансової діяльності держави та органів місцевого самоврядування. Такі відносини і становлять предмет фінансового права.

2.2. Предмет фінансового права

Фінансове право як галузь права має власний предмет правового регулювання.

Предмет фінансового права - суспільні відносини, що виникають, змінюються, припиняються у сфері фінансової діяльності держави та органів місцевого самоврядування. У цих відносинах завжди виявляється владно-організаційна роль держави в розподілі та перерозподілі ВВП і національного доходу, оскільки ці відносини мають владно-майновий (грошовий) характер.

Не всі грошові відносини, в яких беруть участь органи держави та органи місцевого самоврядування з владними повноваженнями, є фінансовими. Частина цих відносин регулюється нормами інших галузей права. Наприклад, відносини Ощадбанку (фінансово-кредитної установи, що бере участь в управлінні фінансово-кредитними відносинами) з населенням щодо зберігання коштів громадян регулюються також і цивільним правом. Установи банку, що прийняли кошти громадян на зберігання, використовують їх для формування фонду кредитних ресурсів. Одночасно із цивільно-правовими відносинами, що мають грошовий характер, виникають фінансові правовідносини.

2.3. Метод фінансово-правового регулювання

Метод фінансово-правового регулювання - органічна система прийомів і способів неперервного правового впливу на поведінку учасників фінансових відносин, на характер зв 'язків між ними.

Основним методом є метод владних (або державно-владних)

приписів - система впливу на учасників фінансово-правових відносин для реалізації ними своїх функцій. Цей метод характерний для публічних галузей права (конституційного, адміністративного, кримінального). Однак у кожній галузі він застосовується залежно від предмета правового регулювання. Оскільки фінансове право пов'язане з фінансовою діяльністю держави, метод владних приписів є органічною системою, що уособлює цілісність юридичних фактів, пов'язаних із виникненням, зміною чи припиненням фінансових правовідносин, юридичним статусом їхніх суб'єктів, розподілом прав та обов'язків між ними, встановленням санкцій за порушення приписів фінансово-правових норм і порядку їх застосування.

Метод владних приписів проявляється в конкретних фінансових правовідносинах та у складі їх учасників. Владні приписи стосуються, передовсім, забезпечення фінансової діяльності держави: визначення розміру та порядку справляння податків, інших обов'язкових платежів до бюджетів різних рівнів; визначення повноважень розпорядників бюджетних коштів; здійснення міжбюджетних трансфертів; здійснення грошово-кредитної діяльності тощо.

Особливості владних приписів у сфері фінансової діяльності полягають у тому, що їм властиві категоричність і відсутність оперативної самостійності. Це пояснюється значенням, яке держава надає фінансам для її стабільного функціонування та забезпечення суверенітету.

Категоричніший характер - наприклад, невчасна сплата (чи несплата) податків тягне за собою обов'язкове застосування санкцій з боку органів ДПС.

Відсутність оперативної самостійності - наприклад, податківець не має права обрати будь-який вид санкції за вчинене правопорушення у сфері податкових правовідносин - за кожне з них передбачено конкретну санкцію.

Принцип нерівності сторін фінансових правовідносин припускає можливість оскарження дій органу, наділеного владними повноваженнями.

Другорядні методи фінансово-правового регулювання: субординація, рекомендація, узгодження тощо. Ці методи стосуються, насамперед, сфери муніципальних фінансів, у якій органи місцевої влади та самоврядування діють більш самостійно при реалізації своїх повноважень, зокрема й у фінансовій сфері. Зазначені методи зазвичай застосовуються разом з основним методом фінансового права - методом владних приписів.