2.2 Склад та затвердження проектної документації

Проектна документація на будівництво має відповідати положенням законодавства, регіональним та місцевим правилам забудови, а також вимогам нормативів та нормативних документів [4]. До основних форм проектної документації відносяться: ескізний проект, робочий проект, робоча документація, техніко-економічне обгрунтування, техніко-економічний розрахунок, проект.

Ескізний проект розробляється для принципового визначення вимог до містобудівних, архітектурних, художніх, екологічних та функціональних рішень об’єкта, підтвердження можливості створення об’єкта цивільного призначення. У складі ескізного проекту, для обгрунтування прийнятих рішень, за завданням замовника можуть додатково виконуватись інженерно-технічні розробки, схеми інженерного забезпечення об’єкта, розрахунки кошторисної вартості та обгрунтування ефективності інвестицій. Ескізний проект розробляються на підставі завдання на проектування та вихідних даних.

Робочий проект розробляється для визначення конкретних містобудівних, архітектурних, художніх, екологічних, технічних, технологічних, інженерних рішень об’єкта, кошторисної вартості будівництва, техніко-економічних показників і виконання будівельно-монтажних робіт (робочі креслення). Робочий проект виконується для технічно нескладних об’єктів з використанням проектів масового застосування. Робочий проект розробляється на підставі завдання на проектування та вихідних даних.

Робоча документація розробляється для виконання будівельно-монтажних робіт. До складу робочої документації входять: робочі креслення; паспорт опоряджувальних робіт; кошторисна документація; спеціфікація обладнання, виробів і матеріалів; габаритні креслення на відповідні види обладнання та виробів; вихідні вимоги щодо розроблення конструкторської документації на обладнання індивідуального виготовлення (включаючи нетипове та нестандартне обладнання), за якими вихідні вимоги на попередніх стадіях не розроблялись. Робоча документація виконується на підставі затвердженої попередньої стадії.

Техніко-економічне обгрунтування (ТЕО) розробляється для об’єктів виробничого призначення, які потребують детального обгрунтування відповідних рішень та визначення варіантів і доцільності будівництва об’єктів. Техніко-економічний розрахунок (ТЕР) застосовується для технічно нескладних об’єктів виробничого призначення. ТЕО та ТЕР розробляються на підставі завдання на проектування та вихідних даних. ТЕО (ТЕР) обгрунтовує потужність виробництва, номенклатуру та якість продукції, якщо вони не задані директивно, кооперацію виробництва, забезпечення сировиною, матеріалами, напівфабрикатами, паливом, електро- та теплоенергією, водою і трудовими ресурсами, включаючи вибір конкретної ділянки для будівництва, розрахункову вартість будівництва та основні техніко-економічні показники.

Проект розробляється для визначення містобудівних, архітектурних, художніх, екологічних, технічних, технологічних, інженерних рішень об’єкта, кошторисної вартості будівництва, техніко-економічних показників. В розділах проекту чітко та лаконічно обгрунтовуються проектні рішення, визначаються обсяги основних будівельно-монтажних робіт, потреби в обладнанні, будівельних конструкціях, матеріальних, паливно-енергетичних, трудових та інших ресурсах, положення з організації будівництва, а також визначається кошторисна вартість будівництва. Проект розробляється на підставі завдання на проектування, вихідних даних та схваленої (при тристадійному проектуванні) попередньої стадії.

Ескізний проект, ТЕО, ТЕР, проект, робочий проект погоджується з місцевими органами містобудування та архітектури відповідно до місцевих правил забудови відносно архітектурно-планувальних рішень, раціонального використання наміченої для відведення території, відповідності передбачених рішень вимогам архітектурно-планувального завдання та містобудівній документації. На затверджувальній стадії погоджується напрямок мереж інженерних комунікацій. Проектна документація не підлягає погодженню з підрядником, якщо це не передбачено завданням на проектування.

Провідна роль у розробленні, погодженні та затвердженні проектної документації покладається на головного інженера проекту (ГІП) або головного архітектора проекту (ГАП). ГІП (ГАП) призначаються із числа найкваліфікованіших спеціалістів керівниками проектних організацій. ГІП (ГАП) призначаються на розробку всіх стадій проектування. ГАП призначають для об'єктів цивільного призначення, ГІП – для об'єктів виробничого призначення. При проектуванні технічно складних об'єктів можуть призначатись ГАП та ГІП. ГІП (ГАП) несе відповідальність за техніко-економічний рівень та архітектурне рішення об’єктів, що будуються, за якість, своєчасну розробку та комплектність проектно-кошторисної документації, правильне визначення кошторисної вартості та черговості будівництва. Обов’язки та права ГІП (ГАП) визначаються нормами [6].