8.2 Основні правила проектування будівельного генерального плану
При розробці будівельних генеральних планів керуються будівельними нормами, що забезпечують безпечне виконання робіт, санітарними та екологічними нормами та нормами протипожежної безпеки.
Рішення, що прийняті на будівельному генеральному плані, повинні бути ув’язані з генпланом та усіма розділами проектної документації, з прийнятою організацією і технологією робіт та строками будівництва, встановленими в календарних планах. Рішення будівельного генерального плану повинні забезпечувати побутові потреби працюючих на будівництві.
Прийняті позначення повинні відповідати діючим нормативним документам.
Проектування будівельного генерального плану здійснюється в такому порядку:
на основі календарного плану будівництва визначаються потреби у трудових, матеріально-технічних і енергетичних ресурсах по періодах і етапах будівництва;
на основі виявленої потреби в ресурсах визначаються види і кількість тимчасових будівель, споруд, пристроїв, будівельних машин і механізованих установок;
на генеральному плані ділянки будівництва визначаються межі будівельного майданчика;
проводиться розміщення і прив’язка всіх елементів тимчасового будівельного господарства (в першу чергу прив’язуються до об’єктів монтажні механізми, майданчики для розміщення тимчасових будівель, приоб’єктні склади і шляхи, механізовані установки і майданчики укрупненого складання будівельних конструкцій, обладнання тощо).
На будівельному генеральному плані визначають необхідні запаси матеріалів, місця та способи їх збереження.
8.3 Будівельні машини та механізми
На будівельному генеральному плані виконують прив’язку (розміщення) будівельних машин і пристроїв.
Виконання загальнобудівельних та спеціальних робіт завжди пов’язано з переміщенням значної кількості матеріальних ресурсів (вантажів, ґрунту) в межах будівельного майданчика. Вибір машин, механізмів та пристроїв здійснюють на стадії ПОБ та остаточно приймають в ПВР.
На будівельному генеральному плані наносять позначення типів та марок будівельних машин і механізмів, прийнятих для виконання земельних та будівельно-монтажних робіт, показують: монтажну зону, зону роботи кранів, небезпечну зону шляхів, небезпечну зону монтажу конструкцій і конструктивних елементів, зону спільної роботи кранів, зону розробки ґрунту тощо.
Монтажні машини та механізми
При виконанні монтажних робіт, в тому числі і монтажу систем ТГПіВ, найширше використовуються: стрілові крани, автовантажники, самохідні підіймальники, телескопічні вишки, домкрати, лебідки тощо.
Монтажні машини та механізми обирають залежно від маси та габаритних розмірів монтажних конструкцій та висоти підйому, при цьому враховують характеристику об’єкта та умови будівництва.
Для монтажу систем ТГПіВ найчастіше використовують автомобільні, пневмоколісні й тракторні стрілові крани [11]. За допомогою автокранів виконують навантажувально-розвантажувальні роботи і укрупнювальне збирання конструкцій. Монтажний кран підбирають за два етапи.
На першому етапі визначають мінімально необхідні для даних умов і прийнятих схем монтажних робіт робочі параметри крана: вантажопідіймальність, виліт стріли і висоту підйому гака.
Вантажопідіймальність – максимальний вантаж, що дозволяється підіймати даним механізмом. Цей показник повинен бути рівний або трохи перевищувати сумарну масу найважчого елемента, що підлягає монтажу, та стропувального обладнання.
Висота підйому гака – відстань від рівня стоянки крана до нижньої точки вантажного гака. Вона мє бути такою, щоб забезпечити подачу елементів на найвищу точку будівлі. Ця величина складається із висоти будівлі hб, монтованого елемента hел, стропувального обладнання hстр та запасу відстані між змонтованими елементами та елементом, що монтується hз. Запас має бути не менше 0,5 м і потрібен для того, щоб вільно проводити елемент над закріпленими деталями.
Виліт стріли – це відстань від осі обертання крана до осі вантажного гака. Виліт стріли має забезпечувати подачу вантажа в найвіддаленіші від крану точки монтажу.
За робочими параметрами підбирають декілька марок (типів) кранів, що відповідають розрахунковим вимогам
На другому етапі визначають техніко-економічні показники кожного з кранів і за ними вибирають найекономічніший тип крана з оптимальними техніко-економічними параметрами.
Велика група підіймальних механізмів (телескопічні автовишки, автогідропідіймачі, самохідні помости тощо) призначена для переміщення монтажників і дрібних деталей в зону монтажу.
Для піднімання конструкцій і обладнання на незначну висоту, переміщення в межах будівельного майданчика, навантажування на транспорт застосовують автонавантажувачі. У монтажних роботах широко застосовують:
поліспасти, в основному одинарні;
домкрати – рейкові, гвинтові, гідравлічні та розпірні;
лебідки – барабанні, важільні, ручні та електричні;
вантажозахоплювальні пристрої – канати (прядивні, гнучкі, сталеві, капронові, перлонові), траверси, захоплювачі (механічні та вакуумні);
стропи.
Розміщення підіймальних механізмів має гарантувати виконання усіх будівельно-монтажних робіт з урахуванням вимог техніки безпеки згідно з прийнятими технологіями та дотриманням графіків робіт.
Машини та механізми для розроблення грунту
При виконанні земельних робіт використовуються: екскаватори, екскаватори-драглайни, грейфери, багатоковшові екскаватори, бульдозери, скрепери, гідромонітори.
В будівництві грунт розробляють трьома способами [9]:
різання (використовують землекопальні екскаватори і землерізальні транспортні машини);
гідромеханічний (використовують гідромонітори і землевсмоктувальні снаряди);
вибуховий (використовують вибухові речовини).
Вибір комплексу механізмів і способу розроблення грунту залежить від обсягів і терміну виконання робіт, виду грунту та основних його фізичних властивостей (щільність, вологості, пластичності, липкості, зчеплення, розпушення, набухання, усадки, кута природного скосу), форми і габаритів земельної споруди, а також умов будівництва.
Для розроблення грунту під час будівництва трубопровідних мереж найчастіше застосовують екскаватори.
Механізація та комплексна механізація робіт
За рахунок ефективного використання будівельних машин, устаткування та засобів малої механізації, застосування яких веде до підвищення продуктивності праці, скорочення тривалості будівництва можливо підвищувати техніко-економічні показники будівельного виробництва. Вибір комплектів машин, ступінь і характер механізації робіт на об’єкті обирається виконавцем робіт або, за погодженням з ним, розробниками проекту організації будівництва та проекту виконання робіт, виходячи з технічної необхідності та техніко-економічної доцільності.
Ефективність механізації будівельно-монтажних і спеціальних робіт забезпечується їх комплектністю. Комплектність передбачає взаємозв’язок між комплектами машин і механізмів за основними параметрами.
Під складом комплектів машин розуміють їх види, характеристики, кількість провідних і допоміжних машин у комплекті, а також склад технологічних комплектів засобів малої механізації, устаткування, оснастки, інвентаря, пристроїв та інструменту. При виборі складу комплекту машин спочатку вибирають одну ведучу машину і відповідно до її параметрів вибирають решту машин, механізмів. При виборі складу комплекту машин і механізмів дотримуються правил:
виробнича потужність машин відповідно до технології виконання робіт та обсягів повинна бути максимальною;
кількість машин в комплекті має бути мінімальною;
виробнича потужність ведучої машини має повністю використовуватись.
Рівень механізації будівельно-монтажних робіт визначається за формулою
,
де Vmex – об’єм механізованих робіт;
V – загальний об’єм робіт.
Також прогресивним є спосіб виконання робіт, при якому всі процеси виконують механізованим способом. Такий спосіб називається комплексною механізацією. Рівень комплексної механізації визначається за формулою:
,
де Vк.mex – об’єм комплексно-механізованих робіт;
V – загальний об’єм робіт.
Правильно підібрані комплекти машин та механізмів значно підвищують якість робіт, скорочують строки виконання та зменшують вартість будівельних і монтажних робіт. Методи і порядок розрахунків потреби в засобах малої механізації і механізованому інструменті за видами будівельно-монтажних робіт на програму будівельної організації, методи підбору технологічних комплектів, раціональні системи концентрації і використання засобів механізації спеціалізованими підрозділами (управліннями, дільницями) визначаються нормами [18]. Цими нормами встановлюється система організації використання і оснащення бригад і будівельних організацій засобами малої механізації, механізованим і ручним інструментом на основі норм оснащення на 100 робітників відповідної спеціальності.