1.3 Передумови і механізми вирішення конфліктів

У вітчизняній літературі до успішних передумов вирішення конфліктів відносять: діагностику протиборства, включаючи з'ясування його причин, мотивів поведінки сторін і т.д.; здійснення ситуаційного та позиційного аналізу (тобто прояснення ситуації, що склалася і позицій сторін); прогнозування перебігу і наслідків конфлікту (у тому числі визначення вигод і збитків для кожної сторони в разі того чи іншого завершення конфлікту). Корисно, щоб всі ці дії відбувалися не лише третьою стороною (посередником, органом влади), а й самими суб'єктами, які після проведеного аналізу підійдуть ближче до розуміння необхідності виробити спільне рішення.

Прояснення суті конфліктної ситуації, її об'єктивне розуміння, адекватне усвідомлення учасниками конфлікту може послужити основою для вироблення компромісів, а також у деяких випадках може взагалі ліквідувати конфлікт, якщо виявиться, що сприйняття ситуації сторонами було спотворене. Чим точніше і жорсткіше окреслений предмет розбіжностей, тим більше шансів, що конфлікт буде ефективно вирішено.

Розглядаючи ці форми і засоби вирішення конфліктів, І.А. Ільяєва наводить наступний приклад. Назріла страйк на транспортному підприємстві. При з'ясуванні причин конфлікту з'ясувалося, що працівників підприємства ніколи не питали про їхні потреби та інтереси, їх невдоволення умовами праці заганяється вглиб.

Досить було поговорити з людьми, уважно їх вислухати, і спокій було відновлено. По суті справи мова йде про раціоналізації інтересів учасників конфлікту і зняття емоційного збудження. Зрозуміло, в даному випадку усунення безпосередніх причин конфлікту не повинно обмежуватися розмовами, необхідні практичні вчинки, спрямовані на повне задоволення потреб працівників.

Використання згаданих передумов вирішення конфлікту призводить до механізмів його дозволу. Вони загалом зводяться до двох видів: а) дозвіл конфлікту самими учасниками; б) втручання третьої сторони. Крім того, конфлікт може бути вирішений на різних стадіях. У деяких випадках його розвиток можна призупинити на ранніх стадіях, коли сторони тільки вступили в протиборство і відчули перші незручності і втрати. В інших випадках конфлікт вирішується вже тоді, коли їм завдано непоправної шкоди (загибель людей, руйнування житла, знищення майна тощо).

Поширений шлях вирішення конфліктів - втручання тих чи інших миротворчих сил. Ці сили можуть впливати як на саму конфліктну ситуацію, так і на обставини, які підтримують конфлікт, а також на самих його учасників.

Одне з найважливіших правил успішного вирішення конфлікту - не протиставлення «правою» і «неправий» сторін, навіть якщо вони насправді можуть бути таким чином позначені, а пошуки такого дозволу, що по можливості повністю або хоча б частково задовольняло інтереси обох.

Якщо підсумувати основні способи усунення суперечностей, що лежать в основі конфлікту, то ними можуть бути наступні:

- Усунення об'єкта конфлікту;

- Розподіл об'єкта конфлікту між сторонами;

- Встановлення черговості або інших правил обопільного використання об'єкта;

- Компенсація однієї зі сторін за передачу об'єкта іншій стороні;

- Розведення сторін конфлікту;

- Перенесення відносин сторін в іншу площину, яка передбачає виявлення в них спільного інтересу та ін

Вирішення конфлікту - це, по суті справи, досягнення угоди щодо спірного питання між учасниками. У принципі, і цю думку поділяють багато авторів, існує три головних види такої угоди: 1) угода в результаті збігу думок сторін; 2) угода відповідно до законодавчої або моральної волею зовнішньої сили, 3) угода, нав'язане однієї з протиборчих сторін 4.

Неважко бачити, що в першому і третьому випадках дозвіл конфлікту передбачає обопільну активність суперників. Міжнародна і внутрішньополітична практика показує, що в більшості випадків процес розв'язання конфлікту не можна трактувати як одностороннє нав'язування волі сильнішого партнера слабшому. І це зрозуміло, тому що, якщо рішення нав'язане, воно довго не проіснує, конфлікт в тій чи іншій формі відновиться. Досить нагадати про штучність існували кордонів у ряді регіонів нашої країни Після розпаду СРСР і виникнення в зв'язку з цим міжнаціональних суперечок проблема територіального розмежування народів відразу ж дала про себе знати досить несподіваним чином.

Фахівцями-конфликтологами розроблено ряд прийомів мирного вирішення конфлікту, в тому числі з'ясовані необхідні для цього фактори. До них відносяться, зокрема, наступні:

- Інституціональний: існування в суспільстві механізмів для проведення консультацій, переговорів і пошуку взаємовигідних рішень, в тому числі і механізмів у межах законодавчої, судової та виконавчої влади (конституційний суд, арбітраж та ін);

- Консенсусний: наявність згоди між конфліктуючими сторонами з приводу того, що має собою представляти прийнятне рішення. У зв'язку з цим слід навести зауваження В.А. Ядова про те, що «конфлікти більш-менш регульовані, коли у їх учасників є загальна система цінностей. При цьому і пошуки взаємоприйнятного рішення стають більш реалістичними;

- Фактор кумулятивності: чим він менший, тим вища ймовірність мирного врегулювання. Іншими словами, добре, коли конфлікт не обростає новими проблемами та учасниками;

- Чинник історичного досвіду, в тому числі прикладів вирішення подібних конфліктів. Тут важливу роль можуть зіграти старші та інші поважні особи;

- Фактор рівноваги сил: якщо конфліктуючі сторони приблизно рівні за можливостями примусу, то вони будуть змушені шукати шляхи до мирного вирішення конфлікту;

- Психологічний: багато що залежить від особистісних особливостей тих, хто приймає рішення під час конфлікту.

Як писав Л. Козер, суб'єкти конфлікту, якщо вони розуміють. його безперспективність або недоречність, перебудовують свою поведінку таким чином, щоб вже не стільки досягти первісної мети, через яку виник конфлікт, скільки знизити соціальну напругу, породжену ситуацією, що склалася 5.