Одержання в2 в промисловості
Промислове виробництво рибофлавіну здійснюється трьома способами: повним хімічним синтезом, повним мікробіологічним синтезом, змішаним синтезом.
Для отримання медичних препаратів В2 за допомогою мікробного синтезу, в промисловості використовують в основному гриби Ashbya gossypii. Вони потребують для росту біотин, інозин і тіамін. Для проростання спор потрібен лейцин та фенілаланін. Високий вихід рибофлавіну (7 г/л) отримують в результаті удосконалення штамма, оптимізації складу середовища і умов культивування і використання невеликої кількості інокулята.
Середовище для отримання В2 повинно містити кукурузний екстракт – 2,25%, пептон – 3,5%, соєву олію – 4,5%. Стимуляцію синтезу рибофлавіну здійснюють при додаванні різних пептонів, гліцину, залишків після перегонки спиртів або дріжджовий екстракт.
Для піногасіння вносять силікон або соєву олію, яка використовується грибом. У складному середовищі надпродукція починається після припинення росту. Під час росту рН знижується з 7,0 до 4,0-5,0, у зв’язку з виділенням кислот. Наприкінці ферментації кислоти утилізуються грибом, і значення рН підвищується, після чого починає утворюватися В2. Кристали рибофлавіну з’являються в гіфах гриба та поза міцелієм. На синтетичному середовищі рН залишається сталим, тому надсинтез починається до закінчення росту.
Застосування в2.
Вітамін В2 застосовують при лікуванні дерматитів, захворювань очей (наприклад надчутливість очей до світла, судинних порушень в рогівці), а також при м’язових судомах, мігренях, як засіб для покращення здоров’я. Кормові препарати В2 використовують у тваринництві. Використання рибофлавіну в тваринництві збільшує приріст тварин і птахів до 15%, до 30% знижує рівень смертності, на 3% збільшується яйценосність курей.
3. Одержання вітаміну в12 (ціанкобаламід).
Вітамін В12 відкритий у 1948 році одночасно в США і в Англії.
Вітамін В12, або ціанкобаламін, - важлива біологічна сполука, активний гематопоетичний фактор ссавців і фактор росту для багатьох видів мікроорганізмів і тварин. Вітамін В12 регулює вуглеводневий і ліпідний обмін, бере участь в метаболізмі незамінних амінокислот, пуринових і піримідинових основ, стимулює утворення попередників гемоглобіну в кістковому мозку. Застосовують в медицині для лікування злоякісної анемії, променевої хвороби, захворювань печінки, поліневриту, та ін.. Додавання вітаміну до кормів, спонукає до більш повноцінного засвоєння білків і підвищує продуктивність сільськогосподарських тварин на 10-15%.
Хімічний синтез вітаміну включає 37 складних етапів, тому не застосовується. У тканинах тварин концентрація вітаміну дуже низька, щоб використовувати це джерело для промислових цілей.
Спочатку вітамін В12 одержували переважно із природного матеріалу, але із 1 тони печінки можна було виділити всього – навсього 15 мг вітаміну. Єдиний спосіб його одержання в даний час – мікробіологічний синтез. Виявлення вітаміну В12 як побічного продукту при виробництві антибіотиків, стимулювало пошук організмів – продуцентів вітаміну, і вивчення шляхів його утворення. Але механізми регуляції біосинтезу вітаміну В12 до сьогоднішнього часу повністю не розшифровані. Відомо, що при високих концентраціях вітамін повністю репресує синтез ключових ферментів свого утворення.
Продуцентами вітаміну В12, при його промисловому одержанні, слугують: актиноміцети, метаноутворюючі та фотосинтезуючі бактерії, одноклітинні водорості.