- •1.1 Соціальні і політичні зміни в імперії
- •1.2 Розвиток сільського господарства і промислова революція у Франції
- •1.3 Війна наполеонівської армії з третьою коаліцією
- •1.4 Війна з четвертою коаліцією. Континентальна блокада і Тильдитський мир
- •1.5 Війна з Іспанією і створення п’ятої коаліції
- •1.6 Нові територіальні захоплення Наполеона
- •Висновки
- •2.Створення Великої армії
- •2.1Військова організація армії Наполеона
- •2.2Рекрутська система
- •2.3Управління Великою армією
- •2.4Дисципліна і честь
- •2.5Тилове забезпечення
- •2.6Озброєння наполеонівської армії
- •3. Війни Наполеона.
- •Початкова позиція
- •Підсумок бою
- •3.3 Ваграмська битва
- •3.4 Битва при Прейсиш-Эйлау
- •Статистика Наполеонівських воєн 1800-1815 рр.
- •Основні події періоду наполеонівських і революційних воєн
- •11.1. Битви
- •11.2. Договори
1.6 Нові територіальні захоплення Наполеона
Під час війни з Австрією Наполеон видав декрет про приєднання до своєї імперії Папської області з м. Рим. В червні 1809 р. папа Тій VII, не бажаючи підкорюватися Наполеону, був ув’язнений у Франції і утримувався там як полонений під домашнім арештом до весни 1814 р. Мета Наполеона полягала в тому, щоб перетворити папську область в покірне знаряддя своєї політики і її закрити для англійських товарів. Недотримання континентальної блокади послужило Наполеону приводом до нових територіальних захоплень. В 1810 р. він розгнівався на голландського короля - свого брата Людовіка - через порушення континентальної блокади, що руйнувала цю країну. Людовікові Бонапарту довелося вткати в австрійські володіння, а Голландія була приєднана до Франції і розділена на департаменти. Та ж участь осягнула в 1810 р. Гамбург і деякі області Німеччини на узбережжі Північного моря Непростими були відносини з Росією. І з досвіду 1809 р. Наполеон зробив висновок, що Росія не є надійним союзником. Франко-російські відносини погіршувались, цьому також сприяв так званий “австрійський шлюб” Наполеона 1810 р. Жозефіна, дружина Наполеона, була бездітною. Родичі її ненавиділи і тому вимагали одруження вдруге. Після Тильзета у Наполеона виникла думка про закріплення франко-російського союзу шляхом одруження на російській княжній. Одна Олександр І відмовив і в 1809 р. Наполеон заявив, що готовий одружитись з дочкою австрійського імператора Марії-Луїзі, австрійська влада погодилася. Від політики франко-руського союзу Наполеон повернув до франко-російського. Це означало, що над Східною Європою знову нависла загроза дипломатичних і військових ускладнень.
Висновки
Франція за правління Наполеона Бонапарта, зокрема в економічній сфері, переживала стрімкий підйом. Промисловості поряд із мануфактурою з’явилося фабричне виробництво. Успішно розвивалось сільське господарство, особливо виноградарство, виробництво шовку і льону. Режим імперії насаджував французькій буржуазії грубе, зневажливе ставлення до інших народів, їх культури. Агресивні кола буржуазії, бюрократи і воїни на чолі з імператором намагалися створити із франції дещо схоже на римську імперію, підкоривши собі Європу і захопивши великі колоніальні володіння. Впродовж кількох років могутність наполеонівської імперії посилювалась в результаті переможних війн і зросту внутрішніх ресурсів країни. Однак війни і континентальна блокада пізніше викликали економічну кризу у Франції. Насідками політики Наполеона, в країнах Європи, було розорення країн Європи, зниження попиту на французькі товари, і посилення безробіття. Серед нової військової і чиновницької знаті зростало незадоволення політикоюНаполеона. Безперервні війни заважали знаті користуватися багатствами, які вони здобули в попередніх перемогах. Наполеонівські війни засвідчили агресивний і антинародний характер режиму Бонапарта. Ці війни були періодом великих випробувань для народів Європи. Авантюристські спроби досягти світового панування призвели імперію Наполеона до краху.