- •1.1 Соціальні і політичні зміни в імперії
- •1.2 Розвиток сільського господарства і промислова революція у Франції
- •1.3 Війна наполеонівської армії з третьою коаліцією
- •1.4 Війна з четвертою коаліцією. Континентальна блокада і Тильдитський мир
- •1.5 Війна з Іспанією і створення п’ятої коаліції
- •1.6 Нові територіальні захоплення Наполеона
- •Висновки
- •2.Створення Великої армії
- •2.1Військова організація армії Наполеона
- •2.2Рекрутська система
- •2.3Управління Великою армією
- •2.4Дисципліна і честь
- •2.5Тилове забезпечення
- •2.6Озброєння наполеонівської армії
- •3. Війни Наполеона.
- •Початкова позиція
- •Підсумок бою
- •3.3 Ваграмська битва
- •3.4 Битва при Прейсиш-Эйлау
- •Статистика Наполеонівських воєн 1800-1815 рр.
- •Основні події періоду наполеонівських і революційних воєн
- •11.1. Битви
- •11.2. Договори
Вступ
У Франції після термідоріанського перевороту назріла криза Директорії, яка набирала вкрай гострої форми, державним переворотом 9 листопада 1799 р. (за революційним календарем 18 брюмера) Наполеон Бонапартперейшов до влади. Для юридичного оформлення своєї влади Наполеон прийняв нову Конституцію: Франціязалишалась республікою, але фактично вся влада перебувала в руках першого консула, тобто Бонапарта. Багатосучасників вважали його великим дипломатом і полководцем. В історії Франції Наполеон виступив як послідовник принципів великої буржуазної революції, хоча всі її демократичні завоювання зазнавали утисків з його сторони. Бонапарт намагався також відновити колоніальну експансію Франції. Мета роботи: проаналізувати політику періоду правління Бонапарта, дослідити проведення завойовницьких війн Наполеона, його військової тактики і героїчної боротьби народів, історію створення коаліцій проти поневолювачів. Із даної мети постають наступні завдання: охарактеризувати соціальні і політичні зміни в імперії; дати оцінку промисловій революції і розвитку сільського господарства у Франції; розкрити перебіг війни з п’ятьма коаліціями, їх боротьбу з наполеонівською армією. Вивченням даної теми займаються багато вчених, істориків як зарубіжних, так і вітчизняних. Серед них величезний внесок у вивчення цієї теми зробили Манфред, Скотт В. “Жизнь Наполеона Бонапарта”, Дедерфельд Р. “Закат империи", Собуль А. “Первая Республика 1792-1804", Тарле “Наолеон”.
Розділ І. Розвиток капіталізму у Франції і внутрішня політика наполеонівської імперії
1.1 Соціальні і політичні зміни в імперії
Після проголошення Наполеона Бонапарта спадкоємним імператором французів, відповідно змінились побут і звичаї двору, а також всієї військової чиновницької верхівки. З’явилося нове дворянство, яке мало не тільки титули, землі не лише у Франції, але й у завойованих країнах. Влада зосереджувалася в руках імператора Інтересам буржуазії і великим землевласникам слугувала проведена при імперії розробка норм буржуазного права і свідченням цього є ряд кодексів. Найважливішим був “Громадянський кодекс”, який отримав пізніше назву Наполеонівського. Головне місце в ньому займають статті, що закріплюють буржуазну приватну власність і капіталістичну експлуатацію. Кодекс закріпляв принцип свободи приватного підприємництва і розширював свободу розпорядження власністю після заповіту. Більше уваги було приділено буржуазній сім’ї. Власність жінкирозглядалась як повна власність чоловіка; дружина і діти не мали власних прав. Позашлюбні діти не мали ніяких прав і буди поставлені в становище паріїв. Пошуки батька “незаконно народжених” дозволялись. В 1807 р. Громадянський кодекс увійшов в силу. Були також введені Торговий і Кримінальний кодекс (1808). Останнійвстановив жорстоке покарання за найменше посягання на приватну власність Укріплення і кодифікація буржуазного права мали яскраво виражений характер анти робітничої спрямованості. Ще в 1803 р. були введені робочі книги, в яких господар робив відмітки про поведінку, прийом на роботу, причини звільнення працюючого. В Торговому кодексі були вміщені закони про найм працівників, він закріпляв їх безправне важке становище. Робочий день нерідко перевищував 14 годин. В 1806-1807 рр. В Парижі вибухнуло ряд страйків будівельників, каменярів, які вимагали заробітної плати. В 1806 р. серед робітників було проведено багато арештів. Побоюючись зростання безробіття, керівництво субсидувало великі підряди на різні суспільні будівництва. Правляча верхівка імперії була пов’язана з буржуазією і армією. Опираючись на армію, буржуазію і церкву,Наполеон поступово ліквідовував залишки республіканських установі порядків. Після коронації він з 1 січня 1806 р. відмінив революційний календар і встановив григоріанський. Слово “республіка" поступово зникало з використання. На монетах з’явився напис “Французька імперія". Всі справи здійснювались імператорськими декретами і сенатськими рішеннями. Наполеон оточив себе розкішним і рабовласницьким двором, у 1808 р. було створено імперське дворянство. До складу цієї буржуазної знаті увійшла і частина еміграції, яка повернулася до Франції. Наполеонівські генерали і громадські сановники почали отримувати титули герцогів, князів і графів. Багато з них нажили на спекуляції і награбували під час війни великі статки Залежні від Франції республіки були перетворені в королівства. Уже в 1805 р. Наполеон оголосив себе королем Італії. Режим імперії насаджував французький буржуазний націоналізм, грубе і високомірне зневажання інших народів, їх культури. Агресивні кола буржуазної бюрократії і воєнщини на чолі з імператором прагнули створити у Франції дещо схоже до нової Римської імперії, підкоривши собі Європу і захопивши значні колоніальні володіння. Всюди впроваджувались емблеми влади римських імператорів. В архітектурі споруджених будівель проглядались форми Древнього Риму. Буржуазний класицизм з широким використанням римських традицій в мистецтві наклали відбиток на суспільне життя, публічні церемонії, архітектуру. Впродовж багатьох років міцність наполеонівської імперії посилювалась в результаті переможних воєн і зросту внутрішніх ресурсів країни.