3.3. Шляхи підвищення економічної ефективності виробництва

цукрових буряків

Підвищення економічної ефективності виробництва цукрових буряків передбачає збільшення виробництва і підви­щення якості продукції при одно­часному зменшенні затрат праці і матеріальних засобів на одиницю продукції. Розв'язання цієї проблеми не­розривно пов'язане з подальшою всебічною інтенсифіка­цією сільськогосподарського виробництва, в процесі якої забезпечується підвищення врожайності культури. В сучасних умовах сільське господарство розвивається переважно на основі інтенсифікації, що є основним дже­релом підвищення його економічної ефективності.

Шляхи підвищення ефективності буряківництва, які забезпечують дальше збільшен­ня обсягів виробництва продукції і зменшення витрат на її одиницю, передбачають комплекс таких основних за­ходів: поліпшення використання землі, підвищення її родючості; впровадження комплексної механізації і автоматизації виробництва; поглиблення спеціалізації і концентрації виробництва на основі міжгосподарської кооперації і агропромислової інтеграції; раціональне ви­користання виробничих фондів і трудових ресурсів; впровадження інтенсивних і ресурсозберігаючих техно­логій та індустріальних методів виробництва; підвищен­ня якості і збереження виробленої продукції; широке використання прогресивних форм організації виробни­цтва і оплати праці на основі колективного, сімейного і орендного підряду та оренди як прогресивної форми господарювання; розвиток сільськогосподарського ви­робництва на основі різноманітних форм власності і ви­дів господарювання і створення для них рівних еконо­мічних умов, необхідних для самостійної та ініціативної роботи.

У комплексі заходів підвищення економічної ефек­тивності виробництва найважли­вішим є поліпшення використання землі на основі під­вищення її родючості і зростання врожайності. Ці завдання успішно вирішуються шляхом вирощування цукрових буряків за технологією програмованих урожаїв з використанням досягнень науки, передової практики і забезпеченням високої якості праці.

Передовий досвід вітчизняного землеробства і світова практика свідчать, що науково-технічний прогрес має в своєму розпорядженні ефективні засоби захисту ґрунтів від руйнування та підвищення їх родючості.

Один із напрямів підвищення економічної ефективності буряківництва — впровадження комплексної механізації і автоматизації виробництва. Вирішення цієї проблеми сприяє насамперед підвищенню продуктивності праці у виробництві, що є основним якісним фактором його економічного і соціального розвитку.

Матеріальною основою підвищення економічної ефективності виробництва, зокрема зростання продуктивності праці, є впровадження досягнень науково-технічного прогресу, яке включає вдосконалення, раціональне поєднання і взаємодію всіх елементів праці — знарядь і предметів праці та робочої сили. З підвищенням технічної озброєності і рівня механізації виробничих процесів, з поліпшенням організації виробництва затрати живої праці на одиницю земельної площі скорочуються. Зростання продук­тивності праці, а отже, й ефективності виробництва на 70-75 % зумовлюється досягненнями технічного прогре­су, частка організаційних факторів становить 25-ЗО %. Підвищення економічної ефективності сільськогоспо­дарського виробництва відбувається в умовах поглиб­лення спеціалізації і посилення концентрації виробни­цтва на основі міжгосподарської кооперації і агропро­мислової інтеграції. У спеціалізованих підприємствах і агропромислових об'єднаннях порівняно з неспеціалізованими господарствами врожайність цукрових буряків вище на 35- 40%, продуктивність праці — в 4-5 разів, а собівар­тість продукції менша на 25-ЗО %.

Важливим напрямом зростання ефективності сіль­ськогосподарського виробництва є підвищення рівня за­безпеченості господарств основними і оборотними фон­дами та поліпшення їх використання. Із зростанням фондооснащеності сільськогосподарського виробництва відбувається підвищення його ефективності, проте спо­стерігається деяке зниження фондовіддачі. Тому очевид­не значення раціонального використання машинно-тракторного парку, автомобілів, виробничих приміщень і їх обладнання, кормів, насіння, мінеральних добрив та інших засобів виробництва. На рівень ефективності виробництва в господарствах істотно впливають склад виробничих фондів, співвідношення основних виробничих фондів і оборотних засобів, частка технічних засобів в основних виробничих фондах. Підвищення віддачі основ­них фондів є одним з головних факторів інтенсивного розвитку сільськогосподарського виробництва і зростан­ня його ефективності.

У системі заходів зростання економічної ефективності сільськогосподарського виробництва чільне місце займає підвищення якості продукції. Поліпшення якості сіль­ськогосподарської продукції має велике економічне і со­ціальне значення, воно рівнозначне збільшенню вироб­ництва продукції. Підвищення ефективності виробництва і досягнення більш високих кінцевих результатів нероз­ривно пов'язані з проблемою якості, розв'язання якої вимагає вдосконалення технології виробництва сільсько­господарської продукції і збільшення потужностей для її переробки і зберігання. За рахунок використання ре­зервів поліпшення якості та збереження виробленої про­дукції можна на 20-ЗО % підвищити рівень її спожи­вання, що сприятиме більш повному задоволенню потреб населення в продуктах харчування.

Вагомим джерелом підвищення ефективності сільсь­когосподарського виробництва є раціональне викори­стання трудових ресурсів і зростання продуктивності праці на основі застосування прогресивних форм її орга­нізації та відповідних методів матеріального і мораль­ного заохочення працівників у досягненні високих кін­цевих результатів. У зв'язку з цим очевидна необхідність переведення всіх господарств та їх виробничих підроз­ділів на господарський розрахунок, самофінансування і самоуправління. В сучасних умовах лише наукова орга­нізація виробництва і праці в змозі створити умови для високоефективного використання трудових ресурсів і всіх елементів сільськогосподарського виробництва.

Одним із напрямів підвищення ефективності сільсь­когосподарського виробництва є поєднання різноманіт­них форм власності та видів господарювання, форм організації праці. Впровадження принципів орендного підряду і оренди створює умови, які можуть повернути селянинові становище господаря на землі, заінтересова­ного в ефективному її використанні.

Сучасна аграрна політика спрямована на підвищення економічної ефективності сільськогосподарського вироб­ництва на основі вдосконалення економічних відносин між галузями в системі агропромислового комплексу. Це передбачає насамперед створення системи цін на про­дукцію агропромислового комплексу, яка б орієнтувала всі його ланки на високі кінцеві результати і створюва­ла умови для роботи сільськогосподарських та перероб­них підприємств на принципах господарського розрахун­ку і самофінансування.

Докорінне перетворення економічних відносин в агро­промисловому секторі має узгоджуватися з комплексом заходів щодо застосування досягнень науково-технічно­го прогресу, соціальної перебудови села, поліпшення умов праці та побуту сільських трудівників.[5]

ВИСНОВКИ І ПРОПОЗИЦІЇ

Отже цукрові буряки – важлива сільськогосподарська культура, що є єдиною сировиною в нашій країні для виробництва цукру. Крім того побічна продукція виробництва буряків широко використовується для годівлі тварин. Буряківництво забезпечує високі прибутки і є високорентабельною галуззю при раціональному використанні всіх наявних в підприємстві природних, трудових, матеріальних і інших ресурсів.

Можна зробити висновок, що протягом 2007 – 2009 років значних змін в структурі сільськогосподарських угідь не відбулось. У 2009 землезабеспеченність, порівняно з 2007, зросла майже на 20%. Це пояснюється збільшенням площ сільськогосподарських угідь, у тому числі ріллі, а також зменшенням середньорічної кількості працюючих (на 13,64% або на 24 працівника порівняно з 2007 роком).

В 2009 році, порівняно з 2007 р., середньорічна вартість основних виробничих фондів зменшилась на 13,17 %. Значно зменшилась вартість валової продукції (14,38%). Слід зауважити, що протягом досліджуваних років зменшилась фондозабезпеченість (14,43%).

Фондоозброєність зросла, у 2007 вона становила 110,8 тис. грн., а у 2009 році 111,39 тис. грн.

Зменшився показник фондовіддачі (2,25 %), що говорить про зменшення ефективності використання основних фондів.

Показник фондомісткості збільшився на 2,68%. Цей показник обернений до фондовіддачі і показує, яка вартість фондів приходиться на одиницю вартості продукції і чим він нижчий, тим ефективніше використовуються фонди.

Норма прибутку показує скільки прибутку приносить кожна вкладена грошова одиниця. Порівняно з 2007 роком у 2009 вона збільшилась на 43,23%

Проаналізувавши структуру грошових надходжень, можна зробити висновок, що протягом 2007-2009 років підприємство мало зерново-скотарську спеціалізацію (частка зернових і зернобобових у 2007 і 2009 роках становила 21,06%, 34,52% відповідно, а скотарства – 24,5%, 32,63%). Серед продукції рослинництва у 2007-2009 роках найбільшу частку грошових надходжень займає кукурудза на зерно (9,04%, 15,44%, 9,56%), пшениця (3,39%, 15,74%, 10,31%).

Вартість валової продукції, в співставних цінах, в загальному по підприємстві, у 2009 році у порівнянні з 2007 знизилась на 14,38%, у тому числі на 1 га сільськогосподарських угідь знизилась на 15,49%, на 1 грн. вартості основних виробничих фондів – на 2,25%, на 1 працівника на 0,86%.

Порівняно з 2007 в 2009 році рівень рентабельності зріс на 89,53% , це свідчить , що підприємство є прибутковим (розмір прибутку становить (432 тис. грн.)

Аналізуючи річні звіти , ми дослідили, що в ВАТ «Синявське» у 2009 році в порівнянні з 2007 роком площа посіву цукрових буряків скоротилась на 44,44%, або на 200 га. В 2007 році вона становила 450 га, в 2008 – 370 га, а в 2009 році – 250 га.

Аналізуючи урожайність, бачимо, що цей показник знизився на 218,76 ц/га, або на 61,18% у 2009 році в порівнянні з 2007, що є негативним явищем.

Від площі посіву і урожайності залежить валовий збір, тому цей показник знизився на 167391, або на 33,99%.

Показник повної собівартості 1ц. цукрових буряків зростав з кожним роком. В 2009р. цей показник складав 46,15 грн.

Прибуток від реалізації цукрових буряків агрофірма отримувала лише в 2007р. Це помітно з величини показника прибутку на 1ц. продукції. В 2008 та 2009 роках виробництво цукрових буряків стало для підприємства збитковим: -9,87 та -28,56 грн. на 1ц. продукції.

Всі вище вказані показники зумовлюють рівень збитковості виробництва цукрових буряків в ВАТ «Синявське»у 2008-2009 роках, відповідно 54,35% і 38,14% збитковості виробництва. Постійні витрати в розрахунку на 1 ц продукції залишились не змінними. Ціна реалізації 1 ц продукції знизилась на 2,42 грн., відповідно собівартість 1 ц реалізованої продукції збільшилась на 29,98 грн. Змінні витрати у собівартості 1 ц реалізованої продукції збільшились на 30,04 грн.

Інтенсифікація — це форма розширеного відтворення, яка ґрунтується на оптимальному формуванні та раціональному використанні на основі науково-технічного прогресу сукупних затрат уречевленої та живої праці на одиницю земельної площі з метою збільшення обсягу продукції та підвищення ефективності її виробництва.

Проаналізувавши показники інтенсифікаціїі можна сказати, що відбулися такі позитивні зрушення, як збільшення урожайності зернових і зернобобових в 2009 році порівняно з 2007 роком на 8,67%, ріпаку на 4,33%, а урожайність цукрових буряків знизилась на 38,82%. Вартість валової продукції у 2009 році порівняно з 2007 роком зменшилась на 15,49%.

Підвищення економічної ефективності виробництва цукрових буряків передбачає збільшення виробництва і підви­щення якості продукції при одно­часному зменшенні затрат праці і матеріальних засобів на одиницю продукції. Розв'язання цієї проблеми не­розривно пов'язане з подальшою всебічною інтенсифіка­цією сільськогосподарського виробництва, в процесі якої забезпечується підвищення врожайності культури. В сучасних умовах сільське господарство розвивається переважно на основі інтенсифікації, що є основним дже­релом підвищення його економічної ефективності.

Шляхи підвищення ефективності буряківництва, які забезпечують дальше збільшен­ня обсягів виробництва продукції і зменшення витрат на її одиницю, передбачають комплекс таких основних за­ходів: поліпшення використання землі, підвищення її родючості; впровадження комплексної механізації і автоматизації виробництва; поглиблення спеціалізації і концентрації виробництва на основі міжгосподарської кооперації і агропромислової інтеграції; раціональне ви­користання виробничих фондів і трудових ресурсів; впровадження інтенсивних і ресурсозберігаючих техно­логій та індустріальних методів виробництва; підвищен­ня якості і збереження виробленої продукції; широке використання прогресивних форм організації виробни­цтва.