11. Вбудований похідний інструмент слід відокремлювати від основного контракту та обліковувати як похідний інструмент згідно з цим Стандартом, якщо і тільки якщо:

а) економічні характеристики та ризики вбудованого похідного інструмента не пов'язані тісно з економічними характеристиками та ризиками основного контракту (див. параграфи КЗ30 та КЗ33 Додатка А);

б) окремий інструмент із такими самими умовами, як і вбудований похідний інструмент, відповідатиме визначенню похідного інструмента;

в) гібридний (комбінований) інструмент не оцінюють за справедливою вартістю, причому зміни справедливої вартості відображають у прибутку чи збитку (тобто похідний інструмент, вбудований у фінансовий актив або фінансове зобов'язання за справедливою вартістю з відображенням переоцінки як прибутку або збитку, не відокремлюється).

Якщо вбудований похідний інструмент відокремлюється, то основний контракт слід обліковувати згідно з цим Стандартом (якщо він є фінансовим інструментом) або згідно з іншими відповідними стандартами (якщо він не є фінансовим інструментом). Цей Стандарт не розглядає, чи слід подавати вбудований похідний інструмент окремо у фінансових звітах.

[Також посилання:

параграфи КЗ27-КЗ29;

питання Б.1З, Б.14 та Б.1-Б.11 Керівництва із запровадження;

КТМФЗ 9]

11А Незважаючи на параграф 11, якщо контракт містить один або кілька вбудованих похідних інструментів, суб'єкт господарювання може призначати весь контракт на гібридний (комбінований) інструмент фінансовим активом або фінансовим зобов'язанням за справедливою вартістю з відображенням переоцінки як прибутку або збитку, якщо:

а) вбудований похідний інструмент (інструменти) значно не змінює грошові потоки, які інакше були би потрібними за контрактом,

або

б) під час першого розгляду подібного гібридного (комбінованого) інструмента шляхом незначного аналізу чи без застосування аналізу ясно, що відокремлення вбудованого похідного інструмента (інструментів) не забороняється, наприклад опціон на дострокове погашення, вбудований в позику, дозволяє утримувачеві достроково погасити позику приблизно за її амортизованою собівартістю.

[Посилання:

параграфи КЗ33А та КЗ33Б;

параграфи ОВ77-ОВ78 Основи для висновків]

12. Якщо цей Стандарт вимагає від суб'єкта господарювання відокремлювати вбудований похідний інструмент від основного контракту, але суб'єкт господарювання не може окремо оцінити вбудований похідний інструмент ні на дату придбання, ні на наступну дату фінансової звітності, йому слід призначати весь гібридний (комбінований) контракт за справедливою вартістю з відображенням переоцінки як прибутку або збитку.

[Посилання: питання В.11 Керівництва із запровадження]

13. Якщо суб'єкт господарювання не може достовірно визначити справедливу вартість вбудованого похідного інструмента на основі його строків та умов (наприклад, коли вбудований похідний інструмент базується на інструменті власного капіталу, який не котирується на ринку), то справедливою вартістю вбудованого похідного інструмента є різниця між справедливою вартістю гібридного (комбінованого) інструмента та справедливою вартістю основного контракту, якщо ці суми можна визначити згідно із цим Стандартом. Якщо суб'єкт господарювання, застосовуючи цей метод, не може визначити справедливу вартість вбудованого похідного інструмента, то застосовується параграф 12 і гібридний (комбінований) інструмент призначається за справедливою вартістю з відображенням переоцінки як прибутку або збитку.

Визнання та припинення визнання

Первісне визнання

14. Суб'єктові господарювання слід визнавати фінансовий актив або фінансове зобов'язання у балансі, коли і тільки коли суб'єкт господарювання стає стороною контрактних положень щодо інструмента (див. параграф 38 стосовно регулярного придбання фінансових активів).

[Посилання: параграфи К334 та К335;

питання Г.1.1 Керівництва із запровадження;

параграфи ІПЗ, ІП5, ІП8, ІП1З, ІП18, ІП23 та ІП28 Ілюстративних прикладів

МСБО 32]

Припинення визнання фінансового активу

[Посилання:

параграфи КЗ51 та КЗ52;

параграфи В9-В15 Вступу;

параграфи ОВ41-ОВ70 Основи для висновків]

15. Щодо консолідованих фінансових звітів, то параграфи 16-23 та параграфи КЗ34-КЗ52 Додатка А застосовуються на консолідованому рівні. Отже, суб'єкт господарювання спочатку консолідує всі дочірні підприємства відповідно до МСБО 27 та ПКТ-12 «Консолідація: суб'єкти господарювання спеціального призначення», а потім застосовує параграфи 16-23 та параграфи КЗ34-КЗ52 Додатка А до кінцевої групи.

16. Перед оцінкою доцільності (і якою мірою) припинення визнання згідно з параграфами 17-23, суб'єкт господарювання визначає, чи слід застосовувати ці параграфи до частини фінансового активу (або частини групи подібних фінансових активів), чи до фінансового активу (або групи подібних фінансових активів) в їх сукупності, як наведено далі:

а) параграфи 17-23 застосовуються до частини фінансового активу (або до частини групи подібних фінансових активів), якщо і тільки якщо частина, яку розглядають з метою припинення визнання, відповідає одній з трьох наведених далі умов:

і) частина складається лише з конкретно ідентифікованих грошових потоків від фінансового активу (або групи подібних фінансових активів). Наприклад, якщо суб'єкт господарювання укладає відсотковий «стрип», за яким контрагент отримує право на грошові потоки від відсотка (але не на грошові потоки від основної суми за борговим інструментом), то параграфи 17-23 застосовують до грошових потоків від відсотка;

іі) частина складається лише з повністю пропорційної частки грошових потоків від фінансового активу (або групи подібних фінансових активів). Наприклад, якщо суб'єкт господарювання укладає угоду, за якою контрагент одержує права на 90% всіх грошових потоків боргового інструмента, то параграфи 17-23 застосовують до 90% цих грошових потоків. Якщо є кілька контрагентів, то кожен контрагент не повинен мати пропорційну частку грошових потоків, за умови, що суб'єкт господарювання, який передає, має повністю пропорційну частку;

ііі) частина складається лише з повністю пропорційної частки конкретно ідентифікованих грошових потоків від фінансового активу (або групи подібних фінансових активів). Наприклад, якщо суб'єкт господарювання укладає угоду, за якою контрагент отримує права на 90% грошових потоків від відсотка за фінансовим активом, то параграфи 17-23 застосовують до 90% цих грошових потоків від відсотка. Якщо є кілька контрагентів, кожен контрагент не повинен мати пропорційну частку конкретно ідентифікованих грошових потоків, за умови, що суб'єкт господарювання, який передає, має повністю пропорційну частку;

[Посилання: параграфи К345 та К346]

б) у всіх інших випадках параграфи 17-23 застосовують до фінансового активу в його сукупності (або до групи подібних фінансових активів у їх сукупності). Наприклад, якщо суб'єкт господарювання передає і) права на перші чи останні 90% надходжень грошових коштів від фінансового активу (або групи фінансових активів) або іі) права на 90% грошових потоків від групи дебіторської заборгованості, але надає гарантію компенсувати покупцеві будь-які збитки за кредитом до 8% основної суми дебіторської заборгованості, то параграфи 17-23 застосовують до фінансового активу (або групи подібних фінансових активів) у сукупності.

У параграфах 17-26 термін «фінансовий актив» означає або частину фінансового активу (або частину групи подібних фінансових активів), як зазначено в а) вище, або в інших випадках означає фінансовий актив (або групу подібних фінансових активів) у сукупності.

[Посилання:

параграф В10 Вступу;

параграф ОВ53 Основи для висновків]