21. Нематеріальний актив слід визнавати, якщо і тільки якщо:

a) є ймовірність того, що майбутні економічні вигоди, які відносяться до активу, надходитимуть до суб’єкта господарювання;

б) собівартість активу можна достовірно оцінити.

22. Суб’єктові господарювання слід оцінювати ймовірність майбутніх економічних вигід, використовуючи припущення, які можна обґрунтувати і підтвердити. Ці припущення відображають найкращу оцінку управлінським персоналом сукупності економічних умов, які існуватимуть протягом строку корисної експлуатації активу.

23. Щоб оцінити ступінь упевненості, властивий надходженню та вибуттю майбутніх економічних вигід, що відносяться до використання активу, суб’єкт господарювання застосовує судження, зроблене на основі свідчень (переважно зовнішніх), наявних на час первісного визнання.

24. Нематеріальний актив слід первісно оцінювати за собівартістю.

Окреме придбання

25. Як правило, ціна яку сплачує суб’єкт господарювання для придбання нематеріального активу окремо, відображає очікування щодо ймовірності надходження до цього суб’єкта господарювання тих очікуваних майбутніх економічних вигід, що втілені в цьому активі. Іншими словами, собівартість цього активу відображає вплив зазначеної ймовірності. Таким чином, нематеріальні активи, що були придбані окремо, завжди відповідатимуть критерію імовірності визнання, наведеному в параграфі 21a).

26. Крім того, собівартість придбаного окремо нематеріального активу, як правило, достовірно оцінити доволі легко. Особливо це стосується випадків, коли компенсація за придбання надається у грошовій формі або у вигляді інших монетарних активів.

27. Собівартість придбаного окремо нематеріального активу охоплює:

a) вартість його придбання, яка включає імпортне мито та податок на придбання, який не підлягає відшкодуванню, після вирахування торгівельних та інших знижок;

б) будь-які витрати, які можна безпосередньо віднести на підготовку цього активу для його використання за призначенням.

28. Прикладами витрат, які можуть бути віднесеними безпосередньо, є:

a) витрати на виплати працівникам (згідно з визначенням у МСБО 19 "Виплати працівникам"), що виникають безпосередньо в результаті приведення активу до робочого стану;

б) професійні гонорари, виплачені безпосередньо в результаті приведення активу до робочого стану;

в) витрати на перевірку належного функціонування такого активу.

29. До витрат, які не є складовою собівартості нематеріального активу, зокрема, належать:

a) витрати на запровадження нового продукту або послуги (в тому числі витрати на рекламу і просування на ринку);

б) витрати на ведення бізнесу в новій місцевості або з новим класом клієнтів (у тому числі витрати на підготовку персоналу);

в) адміністративні та інші загальні накладні витрати.

30. Визнання витрат у балансовій вартості нематеріального активу припиняється, коли цей актив досягає стану, необхідного для його функціонування у спосіб, визначений управлінським персоналом. Таким чином, витрати, понесені під час використання або переміщення нематеріального активу, не включаються до балансової вартості цього активу. Наприклад, наведені далі витрати не включаються до балансової вартості нематеріального активу:

a) витрати, здійснені протягом часу, коли актив, здатний функціонувати у спосіб, визначений управлінським персоналом, ще має бути приведений до робочого стану;

б) первісні операційні збитки, наприклад, такі, що були понесені під час зростання попиту на продукцію активу.

31. Деякі операції відбуваються у зв’язку з розробкою нематеріального активу, але вони не обов’язково спрямовані на приведення активу до стану, необхідного для його функціонування у спосіб, визначений управлінським персоналом. Такі побічні операції можуть відбуватися до або під час діяльності з розробки. Оскільки побічні операції не є необхідними для приведення активу до стану, необхідного для його функціонування у спосіб, визначений управлінським персоналом, то дохід від побічних операцій і пов’язані з ними витрати негайно визнаються у прибутку чи збитках і включаються за їх відповідною класифікацією у доходи чи витрати.

32. Коли сплату за нематеріальний актив відкладають на строк, більший від звичайного строку кредиту, тоді собівартістю активу буде грошовий еквівалент ціни; різниця між цією сумою та загальними виплатами визнається як витрати на відсотки за період кредиту, якщо його не капіталізують згідно з дозволеним альтернативним підходом у МСБО 23 "Витрати на позики".

Придбання як частина об’єднання бізнесу

33. Згідно з МСФЗ 3 "Об’єднання бізнесу", якщо нематеріальний актив купують при об’єднанні бізнесу, яке є придбанням, собівартість нематеріального активу базується на його справедливій вартості на дату придбання.

Справедлива вартість нематеріального активу відображає ринкові очікування щодо ймовірності надходження до суб’єкта господарювання майбутніх економічних вигід, утілених у цьому активі. Іншими словами, вплив імовірності відображається в оцінці справедливої вартості нематеріального активу. Отже, нематеріальні активи, придбані в результаті об’єднання бізнесу, завжди відповідають критерію ймовірності визнання, наведеному в параграфі 21a).

34. Таким чином, згідно з цим Стандартом та МСФЗ 3, покупець визнає (на дату придбання окремо від гудвілу) нематеріальний актив об’єкта, що придбавається, якщо справедливу вартість активу можна достовірно оцінити, незалежно від того, чи був цей актив визнаний об’єктом, що придбавається, до об’єднання бізнесу. Це означає, що суб’єкт господарювання визнає як актив окремо від гудвілу внутрішній проект з дослідження і розробки об’єкта, що придбавається, якщо цей проект відповідає визначенню нематеріального активу, а його справедливу вартість можна достовірно оцінити. Внутрішній проект з дослідження і розробки об’єкта, що придбавається, відповідає визначенню нематеріального активу, якщо він:

a) відповідає визначенню активу;

б) може бути ідентифікованим, тобто є відокремлюваним або виникає в результаті контрактних або інших юридичних прав.

Оцінка справедливої вартості нематеріального активу, придбаного в результаті об’єднання бізнесу

35. Справедливу вартість нематеріальних активів, придбаних у результаті об’єднання бізнесу, як правило, можна оцінити з достовірністю, достатньою для визнання окремо від гудвілу. Якщо для оцінок, які застосовуються для визначення справедливої вартості нематеріального активу, є певний діапазон можливих результатів з різним ступенем імовірності, то ця невизначеність включається в оцінку справедливої вартості нематеріального активу, а не використовується як свідчення неможливості достовірно оцінити справедливу вартість. Якщо нематеріальний актив, придбаний у результаті об’єднання бізнесу, має визначений строк корисної експлуатації, то є спростовне припущення щодо можливості достовірно оцінити його справедливу вартість.

36. Нематеріальний актив, придбаний у результаті об’єднання бізнесу, може бути відокремлюваним, але тільки разом з пов’язаним з ним матеріальним або нематеріальним активом. Наприклад, назва журналу, що видається, не може бути продана окремо від відповідної бази даних його передплатників, або торговий знак натуральної джерельної води може бути пов’язаний з певним джерелом і не може бути проданий окремо від цього джерела. В таких випадках покупець визнає таку групу активів як єдиний актив, окремо від гудвілу, якщо окремі визначення справедливої вартості цих активів у групі не можна достовірно оцінити.

37. Подібним чином, терміни „торгові знаки” та „торгові назви” часто використовуються як синоніми торгової марки та інших назв. Однак перші є загальними маркетинговими термінами, які здебільшого використовуються для посилання на групу додаткових активів, таких як торгові марки (або марки послуг) і пов’язані з відповідною назвою товару, формулами, рецептами та технологічною майстерністю. Якщо неможливо достовірно оцінити справедливу вартість додаткових активів окремо, покупець визнає групу додаткових активів, що складають торговий знак, як єдиний актив. Якщо ж справедливу вартість додаткових активів можна достовірно оцінити окремо, покупець може визнати їх як єдину групу за умови, що окремі активи мають подібні строки корисної експлуатації.

38. Єдиним обставинами, за яких достовірне оцінювання справедливої вартості нематеріального активу, придбаного в результаті об’єднання бізнесу, може виявитися неможливим, є обставини, за яких нематеріальний актив виникає завдяки юридичним або іншим контрактним правам і є:

a) таким, що його не можна відокремити,

або

б) може бути відокремленим, але немає історії або свідчення щодо операцій з обміну такими або подібними активами, а оцінка справедливої вартості за таких обставин залежатиме від величин, яку не можна виміряти.

39. Ціни котирувань на активному ринку забезпечують найдостовірнішу оцінку справедливої вартості (див. також параграф 78). Відповідна ринкова ціна є, як правило, поточною ціною покупця. Якщо поточних цін покупця немає, ціна останньої подібної операції може бути основою для оцінки справедливої вартості – за умови, що між датою операції та датою, на яку оцінюють справедливу вартість активу, в економічних умовах не відбулося суттєвих змін.

40. Якщо немає активного ринку для нематеріального активу, його справедлива вартість відображає суму, яку суб’єкт господарювання сплатив би на дату придбання за актив в операції між незалежними, обізнаними та зацікавленими сторонами на основі якнайточнішої наявної інформації. Визначаючи цю суму, суб’єкт господарювання розглядає результати останніх операцій щодо подібних активів.

41. Суб’єкти господарювання, які регулярно купують і продають унікальні нематеріальні активи, розробили методи непрямої оцінки справедливої вартості таких активів. Ці методи можна використовувати для первісної оцінки нематеріального активу, придбаного при об’єднанні бізнесу, якщо їх мета – оцінити справедливу вартість, і якщо вони відображають поточні операції і практику в галузі, до якої належить актив. Ці методи оцінювання охоплюють (якщо це доречно):

a) застосування аналітичних показників, які відображають поточні ринкові операції, до деяких величин, які впливають на прибутковість активу (таких як дохід, частки ринку, операційний прибуток тощо), або надходження роялті від видачі ліцензії на нематеріальний актив іншій стороні в операції між незалежними сторонами (як при підході „звільнення від роялті”),

або

б) дисконтування оціненого майбутнього чистого грошового потоку від цього активу.

Подальші видатки на придбаний незавершений проект з дослідження і розробки