3. Витрати на довготривалих інтервалах

В довгостроковому періоді фірма може змінювати всі свої ресурси й розміри, а галузь – кількість підприємств в галузі. Додаткова гнучкість за рахунок зміни всіх факторів виробництва дозволяє або знизити витрати, або збільшити обсяг випуску при тих самих ресурсах.

Для довгого періоду L розрізняють три види витрат: довгострокові загальні, середні та граничні витрати.

Довгострокові загальні витрати LTC спочатку, як і у короткостроковому періоді, зростають у спадному темпі, а потім у збільшуваному, так проявляє себе віддача від масштабу: зростаюча змінюється на спадну. Графік має відповідну конфігурацію (рис.7.2).

Рис. .7.2 Взаємозв'язок кривих сукупних витрат у

довго- та короткостроковому періодах

Довгострокові середні витрати LATC (або просто LAC) з розширенням виробництва спочатку скорочуються, а потім зростають, що також відбиває динаміку віддачі від масштабу.

Довгостроковий період можна уявити як ряд короткострокових періодів, в кожному з яких фірма фіксує капітальні ресурси, але від періоду до періоду вони змінюються.

Крива середніх витрат в довгостроковому періоді отримується з короткострокових кривих середніх витрат SAТC.

LAC має ламаний вигляд, якщо зміни у капітальних ресурсах здійснюються нерівномірно.

L

Рис. 7.3. Крива довгострокових середніх

і граничних витрат

AC має плавний вигляд, коли фірма збільшує свої капітальні потужності невеликими порціями, поступово (рис.7.3).

LAC огинає короткострокові криві середніх витрат по точкам мінімальних значень.

Вище LAC - зона можливих варіантів, нижче - неможливих.

Довгострокові граничні витрати LMC, як і середні, спочатку скорочуються, а потім зростають.

Обидві криві перетинаються в точці мінімального значення середніх витрат.

4. Функція витрат і рівновага виробника

Економічні витрати залежать від кількості використаних ресурсів та їх ціни. Залежність між обсягами виробництва і витратами, необхідними для його забезпечення, показує функція витрат:

TC = C(K, L) = P_LL + P_KK, де TC – загальні витрати виробництва, P_L – ціна одиниці праці, P_K - ціна одиниці капіталу.

Витрати в довгостроковому періоді графічно характеризує ізокоста.

Ізокоста - лінія, що відображає різні комбінації факторів виробництва (L; К), при яких сукупні витрати на виробництво залишаються однаковими.

Я кщо бюджет фірми буде змінюватись, то ізокоста переміститься паралельно: у разі скорочення бюджету – вниз і вліво, у разі збільшення – вверх і вправо (рис. 7.4).

Зміна відносних цін ресурсів буде призводити до повороту ізокост (по аналогії з лінією бюджету).

Нахил будь-якої ізокости визначається співвідношенням кількості зміни ресурсів або співвідношенням їх цін:

або

Оптимальне поєднання ресурсів (L і К), яке дозволяє мінімізувати витрати, показує точка дотику ізокванти та ізокости. В цій точці нахил ізокванти та ізокости однаковий (рис 7.5).

Правило найменших витрат: фірма досягає мінімальних витрат при виробництві певної кількості товару, якщо неможливо шляхом заміни одного ресурсу (L) іншим (К) добитись подальшого зниження витрат випуску певного об’єму продукції.

Витрати є найменшими, коли відношення граничних продуктів факторів виробництва (K,L) на одиницю витрат (P_L Р_K) дорівнюють одне одному.

Розвиваючись за рахунок додаткового фінансування, фірма на кожному етапі орієнтується на таку комбінацію ресурсів, що забезпечує певний обсяг виробництва за найменших витрат.

Траєкторія розвитку (експансії) фірми є лінією, що поєднує варіанти рівноваги виробника за різних обсягів виробництва (рис 7.6.).