2. Витрати в короткостроковому періоді

Визначальною ознакою короткострокового періоду є те, що фірма не може змінити усі ресурси, а лише деякі. Підприємства мають можливість змінювати обсяги виробництва в межах діючих виробничих потужностей за рахунок підвищення інтенсивності їх використання та залучення для цього більшої кількості змінних ресурсів. Цим пояснюється, що в короткостроковому періоді загальні витрати підприємства поділяються на постійні і змінні.

Постійні або фіксовані витрати (FC) - це витрати, які не залежать від обсягу виробництва фірми: відсоток за кредит, орендна плата, витрати на капітальний ремонт, страхові внески, адміністративні витрати. Вони мають місце навіть в разі припинення виробництва. В довгостроковому періоді їх можна регулювати.

Змінні витрати (VС) - це витрати, які залежать від випуску продукції і змінюються разом із змінною обсягу виробництва: витрати на сировину, паливно-мастильні матеріали, енергоресурси ,оплату праці, тощо.

Разом вони складають сукупні або загальні витрати (ТС), тобто:

ТС= FC+ VС

Для короткострокового періоду розрізняють такі види середніх витрат: середні фіксовані витрати (АFС) - це фіксовані витрати, поділені на обсяг продукції; середні змінні витрати (AVC) - це змінні витрати, поділені на обсяг продукції; середні загальні витрати (АТС) - це загальні витрати, поділені на обсяг продукції.

; ; ; АТС = АFС+ AVC, Q - обсяг виробництва.

Для дослідження динаміки витрат використовують граничні витрати (МС), їх можна обчислити двома шляхами:

або , адже фіксовані витрати ніяк не впливають.

У випадках , коли необхідно підкреслити про який саме період йдеться, до скорочених позначень короткострокових витрат додаються літери SR (short run) або тільки S: SТС= SFC+ SVС …

Кожен вид витрат і їх взаємозв’язок можна представити графічно. Витрати на різних підприємствах відповідають однаковій моделі. Для спрощення аналізу припускається, що фірми використовують лише два фактори: праця (L) – змінний і капітал (K) – постійний. Враховується дія закону спадної віддачі.

F С графічно відображаються прямою горизонтальною лінією, це пояснюється тим, що незалежно від змін обсягу виробництва, значення цих витрат є сталим.

Крива SVC має S - образну форму та дві гілки зростання: до певної точки вона є опуклою догори, а з подальшим залученням ресурсів (після цієї точки) – донизу. Зрозуміло, що збільшення обсягу виробництва впливає на збільшення змінних витрат, однак між цими величинами не прямо-пропорційна залежність. За низьких обсягів виробництва витрати зростають, з нарощуванням обсягів зростання витрат уповільнюється, а з подальшим нарощуванням витрати починають знову зростати. Так проявляє себе закон спадної віддачі.

Криву загальних витрат SТС можна побудувати, додавши до постійних витрат змінні.

Оскільки фіксовані витрати сталі, середні фіксовані витрати АFС при зростанні виробництва продукції зменшуються.

Криві SАТС, AVC, і SМС мають U – образну форму, адже з нарощуванням обсягів виробництва ці витрати спочатку будуть суттєво знижуватись, а потім зростати.

Короткострокові середні змінні витрати досягають свого мінімуму при технологічно оптимальному розмірі виробництва.

Короткострокові середні загальні витрати є сумою середніх постійних і середніх змінних витрат.

Крива граничних витрат SМС перетинає криві AVC і SАТС в точках їхніх мінімумів.

Зміна обсягу виробництва та самих витрат визначають характер динаміки витрат у короткостроковому періоді.

Обсяг випуску, при якому витрати на одиницю продукції є мінімальними називається виробничою потужністю фірми. Це не означає крайню межу збільшення випуску, збільшувати випуск можна, але витрати неодмінно будуть зростати.