2. Права та обовязки сторін

Права та обов'язки сторін договору страхування визначаються чинним законодавством (ст. 988, 989 ЦК України та ст. 20, 21 За­кону України "Про страхування") і договором, що укладається.

Обов'язки сторін за договором страхування умовно можна розділити на три групи:

1. обов'язки, які сторони повинні виконати в процесі укладення договору;

2. обов'язки, які сторони виконують протягом дії договору;

3. обов'язки, які виникають після настання страхового випадку.[7, c.241]

1. Обов'язки страховика:

Обов'язок страховика при укладанні договору — ознайомити страхувальника з правилами і умовами страхування. Страховик повинен довести до відома страхувальника необхідний обсяг інформації про умови та правила страхування, оскільки вони відрізняються залежно від виду страхування. Законодавством передбачені, наприклад, такі: "Порядок та правила проведення обов'язкового страхування цивільної відповідальності громадян України, що мають у власності чи іншому законному володінні зброю, за шкоду, яка може бути заподіяна третій особі або її майну внаслідок володіння, зберігання чи використання цієї зброї", "Правила страхування вантажів", "Правила добровільного страхування транспортних засобів", "Порядок та умови державного обов'язкового страхування життя і здоров'я суддів" та ін.; [3, ст. 988]

Обов'язки під час виконання договору:

• не розголошувати інформацію, яка йому стала відомою у зв'язку з укладенням договору, щодо страхувальника, застрахованого, вигодонабувача, яка пов'язана із станом їх здоров'я, майновим становищем, та інші відомості, пов'язані з комерційною таємницею, особистим чи сімейним життям.

Конфіденційна інформація щодо діяльності та фінансового становища страхувальника може бути надана лише на письмову вимогу суду, а також правоохоронним та податковим органам на їх письмову вимогу за конкретним договором страхування у разі порушення кримінальної справи щодо певної фізичної або юридичної особи;

• за заявою страхувальника переукласти з ним договір страхування у випадку здійснення страховиком заходів щодо зменшен­ня страхового ризику або збільшенні вартості майна.[7, c.242]

Обов'язки у разі настання страхового випадку:

• протягом двох робочих днів, як тільки стане відомо про настання страхового випадку, вжити заходів щодо оформлення всіх необхідних документів для своєчасного здійснення виплати страхувальникові. Необхідними документами для своєчасного здійснення страхової виплати є страховий акт, який складається після подання заяви страхувальника. Страховик фіксує факт настання страхового випадку в складеному ним страховому акті. Страховик має право самостійно з'ясовувати причини та обставини страхового випадку. З цією метою він може запитувати відомості, пов'язані зі страховим випадком, у правоохоронних органів, банків, медичних закладів та інших підприємств, закладів і організацій, що володіють інформацією про обставини страхового випадку. Для складання страхового акта залежно від предмета страхування можуть знадобитися довідки органів внутрішніх справ, акт про нещасний випадок, довідки медичних закладів про строк тимчасової непрацездатності, довідки спеціалізованих закладів про встановлення інвалідності у випадку її виникнення, копії свідоцтва про смерть та ін. Страховик може прийняти рішення про відмову в страховій виплаті, яке оформлюється письмово та повідомляється страхувальнику. Це рішення має містити мотивоване обґрунтування підстав відмови в страховій виплаті; [3, ст. 988]

• відшкодувати витрати, яких зазнав страхувальник при настанні страхового випадку з метою запобігання або зменшення збитків, якщо це передбачено умовами договору. У вчиненні дій, які запобігають настанню страхового випадку, заінтересований насамперед страховик, оскільки за умовами договору він зобов'язаний відшкодовувати шкоду, яка буде заподіяна. Тому, звичайно, він повинен сприяти тому, щоб страхувальник вчиняв розумні і доступні дії, спрямовані на зменшення можливих збитків. Витрати повинні бути відшкодовані навіть тоді, коли страхувальник, який їх зазнав, не досяг позитивного результату;

• здійснити страхову виплату у строк, встановлений дого­вором. Страхова виплата здійснюється на підставі заяви страху­вальника (його правонаступника) або іншої визначеної в дого­ворі особи і страхового акта, який складається безпосередньо страховиком або уповноваженою ним особою. Строк виплати за конкретним страховим випадком передбачається укладеним сторонами договором.

Страховик також має право відмовитися від здійснення страхової виплати у разі:

• навмисних дій страхувальника, якщо вони були спря­мовані на настання страхового випадку, крім дій, пов'язаних із виконанням ними громадянського чи службового обов'язку, вчинених у стані необхідної оборони (без переви­щення її меж), або щодо захисту майна, життя, здоров'я, честі, гідності та ділової репутації.[7,c.243]

Страхувальник, вигодонабувач несуть відповідальність за свої дії, що спричинили настання страхового випадку, якщо вони були вчинені ними навмисне. У страхуванні ця відповідальність настає у формі відмовлення у сплаті страхової виплати і покладання понесених зазначеними особами збитків на них самих.

Груба необережність страхувальника, вигодонабувача чи застрахованої особи є підставою для відмови страховика від обов'язку виплатити страхове відшкодування або зменшити його розмір лише у випадках, прямо зазначених у законі Так, наприклад, Законом України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійного захворювання, що спричинили втрату працездатності" передбачено, якщо комісією з розслідування нещасного випадку встановлено, що ушкодження здоров'я настало не тільки з вини роботодавця, а й внаслідок порушення потерпілим нормативних актів про охорону праці, розмір одноразової допомоги зменшується на підставі висновку цієї комісії, але не більш як на 50 відсотків.

При страхуванні цивільної відповідальності за заподіяння шкоди життю чи здоров'ю громадян страховик зобов'язаний здійснити страхову виплату навіть тоді, коли шкода заподіяна самим страхувальником чи застрахованою особою навмисне або з грубої необережності. Якщо ж договором страхування цивільної відповідальності не охоплюються збитки від заподіяння шкоди життю чи здоров'ю громадян, то страховик звільняється від виплати страхового відшкодування при настанні страхового випадку внаслідок наміру страхувальника або застрахованої особи; [3, ст. 988]

• вчинення страхувальником або особою, на користь якої укладено договір страхування, умисного злочину, що при­звів до страхового випадку;

• подання страхувальником завідомо неправдивих відо­мостей про об'єкт страхування або про факт настання стра­хового випадку;

• одержання страхувальником повного відшкодування збитків за договором майнового страхування від особи, яка їх завдала;

• несвоєчасне повідомлення страхувальника без поваж­них на те причин про настання страхового випадку або ство­рення страховикові перешкод у визначенні обставин, харак­теру та розміру збитків.

Договором страхування можуть бути передбачені також інші підстави для відмови здійснити страхову виплату, якщо це не суперечить закону. Наприклад, це може бути за таких обставин, якщо страховий випадок настав внаслідок ядерного вибуху, радіації, радіоактивного зараження, воєнний дій, громадянської війни, страйків, або збитки настали внаслідок конфіскації, реквізиції, арешту чи знешкодження застрахованого майна за розпорядженням державних органів та ін.

Рішення страховика про відмову в страховій виплаті оформлюється письмово та повідомляється страхувальнику. Це рішення повинне містити вмотивоване обґрунтування підстав відмови в страховій виплаті. Рішення страховика може бути оскаржено в суді. Якщо відмова є безпідставною, страховик несе відповідальність у вигляді сплати неустойки за прострочення страхової виплати (ст. 922 ЦК).