19. Взаємозв’язок розглянутого мв, його цдс з іншими цдс, цвмі і іншими глобальними світовими процесами.

Безперервно у світі виникають військові конфлікти і локальні війни загрожують населенню Землі великими збройними зіткненнями, міжнародний тероризм вносить додаткову напруженість між країнами (провокація міжнародного тероризму проти США у вересні 2001 року, що призвела за собою нову великомасштабну військову операцію проти Афганістану). На думку багатьох політичних і військових діячів XXI століття - це ера миру і спокою. Одні з них виходять з констатації факту руйнування біполярної соціалістично-капіталістичної моделі, довгий час тримала світ у страху війни, інші покладають надії на раптову поява суперзброї, яка буде здатна тільки загрозою свого застосування втихомирити противну сторону.

Руйнування біполярної моделі не зупинило США від бомбардувань Іраку і Югославії. Поява суперзброї, в якості якого в свій час виступали кулемети, танки, хімічне, бактеріологічне, термоядерна та інша зброя не припинило кровопролиття, тому що причини воєн не усунені. Одна з них - виснаження природних ресурсів планети при наростаючих темпах їх споживання і зростання населення планети.

Сьогодні багато політичних діячів як за кордоном, так само як і всередині США, визнають, що політика США в Іраку зазнала краху. Однією з причин цього краху можна вважати невдалу інформаційну війну, яку Вашингтон вів проти цієї країни. Поразка США в інформаційній війні в Іраку обумовлено, перш за все, двома моментами: непідготовленістю Сполучених Штатів до ведення інформаційної війни після закінчення бойових дій і грубими прорахунками, допущеними американською адміністрацією при проведенні своєї політики в післявоєнний період. На рівні підготовки до проведення інформаційних операцій у мирний час американське військове керівництво допустило чимало серйозних помилок. Більш того, в американських військових фахівців склалося враження, що особи, які планували операцію в Іраку, взагалі не думали про необхідність подальшого проведення і вдосконалення психологічних операцій. Так закінчення бойових дій, а також в американського командування практично відсутній який-небудь чіткий план дій щодо заповнення інформаційного вакууму, який неминуче повинен був утворитися після повалення режиму С. Хусейна.

Крім того, майже не існувало взаємодії між різними структурами при створенні комплексного плану дій. Так, керівник Управління з відновлення та надання гуманітарної допомоги Іраку генерал-лейтенант у відставці Дж. Гарднер зазначав повна відсутність взаємодії між військовим командуванням і відомствами, відповідальними за післявоєнне відновлення Іраку. Подібна відсутність взаємодії згодом дуже негативно позначилося на спробах американської адміністрації залучити на свою сторону іракське населення.

Міжнародні інформаційні агентства також хвилює питання «іранської революції» - це простежувалося в відвертих питаннях і наскоках журналістів на Барака Обаму під час брифінгу, присвяченого в основному внутрішнім проблемам. Журналісти поверталися до Ірану, явно очікуючи від президента більш активного вираження американської підтримки опозиції. Обамі довелося буквально відбиватися від провокаційних питань, при цьому додаючи, що Сполучені Штати поважають суверенітет Ісламської республіки Іран, не втручаючись в його справи. Досить акуратна і збалансована позиція американського президента була проігнорована американською пресою. Більшість коментаторів просто повисмикували з контексту заяви президента найбільш різкі фрази, виносячи їх в заголовки (наприклад, New York Times: «Обама засуджує іранський залізний кулак» проти опозиції »).

Іранські події - ще один класичний приклад звичних політтехнологій.

Ми бачисо, що такі країни як, наприклад США, завжди прагнуть збагачення за рахунок інших держав. Це відбувалося з другої половини 20 ст. і відбувається, на жаль, і у наш час.