Хімічна меліорація ґрунтів

Для нормального росту та розвитку рослинам необхідна різна реакція ґрунту, яка визначається величиною зворотного логарифму концентрації водневих іонів у водному розчині. Крім іонів водню на хімічні властивості ґрунту великий вплив має концентрація іонів амонію.

До хімічної меліорації ґрунтів відноситься їх вапнування та гіпсування. Студент повинен знати які ґрунти вимагають вапнування та гіпсування, як відносяться різні сільськогосподарські культури до реакції ґрунту, як встановлюється потреба ґрунтів у вапнуванні та гіпсуванні, та розраховуються дози вапна та гіпсу.

Система добрив у сівозміні

Системою добрив називаються організаційно-господарські та агротехнічні заходи раціонального використання добрив.

Система добрив передбачає накопичення та виробництво органічних добрив, організацію їх зберігання, оптимальний розподіл органічних та мінеральних добрив між культурами, техніку сумісного їх використання, визначення доз та форм добрив, строків та способів їх внесення та інші заходи.

При складенні системи добрив для господарств необхідно враховувати місцеві організаційно-економічні та природні особливості.

У господарстві при розробці систем добрив необхідно використовувати агротехнічні картограми, у яких вказується вміст елементів живлення на кожному полі.

Особливо великого значення набуває система добрив у сівозміні, де можна найбільш продуктивно використовувати поживні речовини ґрунту та добрива, з урахування особливостей культур. Бобові рослини (горох, соя, квасоля, нут, чина, кінські боби) не , потребують азоту, тому як бульбочкові бактерії, які живуть на їх корінні накопичують значну його кількість. Тому після бобових азот можна не вносити, або застосовувати у мінімальній кількості.

Основні польові культури мають свої особливості живлення. Так, наприклад, озима пшениця вимоглива до поживного режиму ґрунту. Добре використовує поживні речовини як мінеральних, так і органічних добрив. Найбільша потреба елементів живлення у озимої пшениці приходить на фазу кущіння-виходу у трубку. Надлишкове азотне живлення восени перед зимою знижує зимостійкість рослин; своєчасне фосфорно-калійне підживлення, навпаки підсилює її.

Азотне підживлення рано навесні прискорює відростання рослин. Під озиму пшеницю широко застосовують і органічні добрива, які заробляють під парозаймальну культуру або після її збирання.

Озиме жито менш вимоглива до ґрунтів культура, ніж озима пшениця. Воно може рости і на слабокислих ґрунтах. Зимостійкість озимого жита достатньо висока. Воно і посухостійке. У степовій зоні України, де часто повторюються посухи, озиме жито дає високі врожаї зеленої маси та зерна.

Яра пшениця, ячмінь, овес відзначаються помірним виносом елементів живлення. Найбільша потреба цих культур в елементах живлення спостерігається у перші тижні вегетації. Особливо чутливі ярі зернові культури у цей час до нестачі доступного фосфору. Норма азоту залежить від попередника. Надлишкове внесення азоту призводить до вилягання ярих зернових культур, яке не вдається усунути посиленням фосфорно-калійного живлення. До реакції ґрунту більш чутливі яра пшениця і ячмінь, овес менше.

Гречка при врожаї 20 ц/га зерна та 60 ц/га соломи виносить з ґрунту 88 кг азоту, 61 кг фосфору, 151 кг калію та 62,5 кг кальцію.

Коренева система грачки відзначається високою здатністю до засвоєння важкодоступних поживних речовин. Один грам коренів різних культурних рослин здатний засвоювати з ґрунту наступну кількість поживних речовин, мг: озимої пшениці — 4,9; жита — 4,8; ячменю — 7,0; вівса — 2,8; проса — 22,0; гречки — 38,0. Ці дані свідчать про те, що коренева система гречки здатна засвоювати мінеральні солі з ґрунту краще інших зернових культур.

Під основний обробіток ґрунту під гречку вносять N₄₅Р₆₀К₄₅ кг/га д.р. Для нормального розвитку проса необхідний достатній запас поживних речовин, які легко засвоюються. Мінеральне живлення під просо вносять під зяблеву оранку (N₄₅Р₆₀К₄₅ кг д.р. на 1га).

Студенту необхідно вміти визначати економічну ефективність сумісного застосування органічних, мінеральних та інших добрив в сівозміні. Слід знати принципи складення системи добрив у сівозміні різних грунтово-кліматичних зон. Студент повинен звернути увагу на особливості системи добрив у сівозмінах зрошуваного землеробства та умови використання фосфорно-калійних добрив в запас на декілька років.

Врожай озимої пшениці при зрошенні на Україні досягає 50-70, рису — 70-72, кукурудзи — 80-90 ц/га, а у дослідах Українського науково-дослідницького інституту зрошуваного землеробства 117 ц/га. Врожай зеленої маси при зрошенні в степових районах досягає 600-800 ц/га.

Контрольні запитання.

1. Класифікація мінеральних добрив.

2. Мінеральні добрива та їх характеристика.

3. Дози добрив, що вносяться під сільськогосподарські культури.

4. Мікродобрива та їх характеристика.

5. Органічні добрива та їх характеристика. Який вплив вони мають на властивості ґрунту.

6. Зелені добрива та їх характеристика.

7. Значення хімічної меліорації та її ефективність у різних грунтово-кліматичних зонах.

8. Система добрив у сівозміні.

9. Розрахунок доз добрив і способи їх внесення.