Озимі зернові культури.

Велике значення озимих зернових культур у збільшенні виробництва зерна у районах нестійкого та недостатнього зволоження.. У цих районах різкого росту виробництва зерна можливо досягти, якщо відводити частину землі під чисті пари та впроваджуючи зрошення Озимі хліба висівають восени, зимують в полі і у наступному році дають врожай. Посів їх навесні призводить до кущення (росту), але плодоношення (розвитку), не відбувається. Завдяки біологічним особливостям озимі культури мають переваги над ярими використовуючи осінні та весняні запаси вологи та поживні речовини з ґрунту, утворюють розвинену кореневу систему, менше пригнічуються від посухи і за добрих умов зимівлі дають більший врожай ніж ярі форми.

Агротехнічне значення жита в боротьбі з бур'янами полягає у швидкому кущенні та їх затіненні та здатності жита пристосовуватись до легких ґрунтів.

Розміщення озимої пшениці і жита по кращих попередниках, зокрема чистих парах, забезпечують в районах недостатнього і нестійкого зволоження накопичення та збереження вологи. Велике їх значення у захисту грунтів від водної і вітрової ерозії.

Осінній посів, ранні строки визрівання та збору врожаю озимих зменшує напруження посівних та збиральних робіт.

Причини пошкодження і загибелі озимих зернових культур під час перезимівлі та заходи запобігання їх загибелі

Зимостійкість – здатність рослин переносити неблагоприємні умови у зимовий і ранньовесняний періоди, це біологічна властивість рослин, але вона може змінюватись під впливом умов життя (благоприємні осінні умови – ясна сонячна погода з теплими днями і прохолодними ночами, сприяють кращій закальці рослин та підвищенню їх стійкості до зимових умов).

Морозостійкість (холодостійкість) – здатність протидіяти низьким температурам. З озимих найбільш морозостійке жито (–25⁰С), пшениця (–16–18⁰С), ячмінь (–12⁰С).

Вимерзання – під впливом низьких температур в клітинах рослин утворюється лід, що призводить до пошкоджень (снігозатримання, виведення морозостійких сортів).

Випрівання – при випадінні снігу на талий грунт. Загибель рослин від грибного захворювання – снігової плісені та інших несприятливих умов (ущільнення снігу важкими катками для промерзання ґрунту і запобіганню інтенсивного дихання рослин, недопускання ранніх загущених посівів і осіннього переростання ) .

Вимокання – у понижених місцях, де накопичуються талі води рослини гинуть від нестачі кисню (восени ви копка канав для відводу вод).

Льодова кірка – висяча та притерта (першу порушують шпоровими та рубчастими катками, другу – розсіюють золу, сажу, торф’яну кришку для прискорення таїння льоду).

Випирання – внаслідок відтаювання та замерзання ґрунту взимку та навесні рослини випираються з ґрунту з частковим пошкодженням коренів (проведення основного обробітку ґрунту за місяць до сівби, прикочування озимих кільчастими або рубчастими катками).

Видування та засікання – під час ураганного вітру, чорних та піщаних завірюх (кулісні пари, полезахисні лісосмуги, прикочування ґрунту після сівби).

. Для успішної перезимівлі необхідно комплекс агротехнічних заходів: своєчасний високоякісний обробіток ґрунту для забезпечення знищення бур‘янів , утворення пухкого шару ґрунту та накопичення вологи, своєчасна сівба з внесенням фосфорних і калійних добрив, додержання встановлених для даної культури і району оптимальних норм висіву, глибини заробки насіння, протруювання насіння перед сівбою, снігозатримання.

Контроль за перезимівлею.

Озима пшениця.

Біологічні особливості і вимоги до факторів життя.

Температура.

У різні періоди вегетації різні вимоги до температурних умов. Мінімальна температура проростання насіння у посівному шару ґрунту 1-2⁰ С.Оптимальні строки посіву озимої пшениці при температурі повітря 14-17⁰ С. Для осіннього розвитку її при посіві по чорному пару потрібно 45-50 діб, по зайнятому-50-55. Рослини за цей період ( при переході середньодобової температури повітря через 5⁰ С та достатньому зволоженні) гарно розвиваються та досягають високої зимостійкості. У безсніжні зими озима пшениця вимерзає при –16...-18⁰ С, при сніговому покриві 20 см витримує морози до –30⁰ С.

Озима пшениця куститься восени та весною. Посилене кущення відбувається при достатньої вологості та температурі 8-10⁰ С. Із зниженням температури до 3-4⁰ С воно припиняється. Строки посіву впливають на стійкість озимої пшениці до низьких температур. За своєчасним висівом до зими рослини утворюють 3-4 стебла. Висока температура весною та недостатня кількість вологи у грунті не сприяє кущенню. Висока температура (35-40⁰ С) при сухості повітря під час наливу зерна призводить до утворення мілкого та щуплого зерна.

Вологість.

Оптимальна вологость грунту 70-74% ПВ. Для набубнявіння та початку проростання насіння потребується 45-50% води до маси повітряно- сухого зерна. Озима пшениця добре використовує осінню та весняну вологу, розвиває глибоку кореневу систему, гарно засвоює поживні речовини та менше потерпає від посухи ніж ярові культури. Від посухи та суховіїв вона менше пошкоджується завдяки раннього визрівання.

Найбільшої кількості вологи треба у період - виходу в трубку - цвітіння. Недостатня її кількість після цвітіння - призводе до череззерниці та пустоколосості, у кінці молочної на початку воскової стиглості - до зниження маси 1000 зерен. У фазі воскової стиглості стебла та листя жовтіють., потреба рослин у вологості зменшується, а у кінці воскової стиглості пшениці волога не потрібна. Транспіраційний коефіцієнт 250-350 в залежності від кліматичних умов та сортових особливостей.

Вимоги до грунтів та живлення.

Для озимої пшениці найбільш придатні родючі, достатньо вологі, чисті від бур’янів чорноземні, темно-каштанові грунти з нейтральною реакцією (рН 6-7,5), але непогано вона росте на слабопідзолистих суглинистих, середньо суглинистих та сірих лісових грунтах. На супіщаних та торф’яних маловрожайна, кислі та легкі піщані малопридатні.

Найбільшу кількість азоту та фосфору вона потребує у період кущення- цвітіння, калію- колосіння – цвітіння.

Вегетаційний період озимої пшениці, з періодом зимового спокою, триває 180-200 днів на крайньому півдні та 300-360 днів у північних районах.

Технологія вирощування озимої пшениці.

Вибір попередника і місце сівозміни значною мірою впливають на врожайність.

Сучасні високопродуктивні сорти озимої пшениці відзначаються підвищеними вимогами до вмісту вологи в грунті, чистоти від бур’янів. В зв’язку з цим зростає роль попередника. Гарні є ті, що рано звільняють поле для своєчасного обробітку грунту.

Основними попередниками озимих культур на підзолистих грунтах Полісся є пари, зайняті конюшиною та кормовим люпином, а також віко-овес, зернобобові, кукурудза на ранній силос.

У Лісостепу - чисті та зайняті пари, кукурудза на силос та зелений корм, зернобобові, ріпак, гречка.

. У степових районах кращими попередниками для озимої пшениці є чисті та кулісні пари, кукурудза на зелений корм та на силос з розширеними міжряддями, баштанні культури.

Обробіток грунту. Характер обробітку грунту під озимі культури визначається особливістю попередників, вологістю і забур’яненістю грунту та природно-кліматичними умовами господарства.

Основне завдання: зберігання вологи на час сівби пшениці, боротьба з бур’янами, якісне загортання післяжнивних решток і добрив, створення достатньо ущільненого шару з об’ємною щільністю 1,1-1,3 г/см³ та дрібногрудочкуватого посівного шару (діаметром.1-3 см).

Залежно від попередника та вологості грунту застосовують полицевий та безполицевий способи обробітку. В посушливе літо, після попередників: гороху, кукурудзи ефективний безполицевий (безплужний) обробіток. При достатньому зволоженні та ранньому збиранні попередника на забурянених площах ефективніший полицевий обробіток грунту плугами з передплужниками.

Полицевий обробіток починають з лущення відразу після збирання попередника. Залежно від забурянення поля одно- чи багаторічними бур’янами, грунт лущать один або два рази. Після відростання бур’янів проводять оранку плугами з передплужниками у Лісостепу на глибину 20-22 см, на Поліссі- 16-18, у Степу- 16-18 см.

Удобрення. Значне підвищення врожайності оз. пшениці після внесення добрив пояснюється тим, що у ґрунті поживні речовини перебувають у важкорозчинній формі, а фізіологічна активність її кореневої системи недостатньо висока. Тому застосування добрив під пшеницю забезпечує досить високі прирости урожаю на всіх ґрунтових відмінах.

На удобреному ґрунті у пшениці формується добре розвинена коренева система, велика листкова поверхня, підвищується її морозо - і зимостійкість, знижується транспірація, у зерні на 1-3% збільшується вміст білка, на 3-6% і більше сирої клейковини, підвищується маса 1000 зерен, скловидність.

При інтенсивній технології під пшеницю застосовують мінеральні добрива, а органічні вносять під попередник.

Мінеральні добрива вносять з розрахунку на запланований врожай. Особлива увага - забезпечення азотнихми добривами протягом вегетації.

Одночасно з сівбою в рядки вносять по 10-15 кг/га Р₂О₅ та К₂О. Після перезимівлі рослини виходять послабленими, при ранньому весняному відростанні їм потрібно в достатній кількості легко засвоюємі поживні речовини..

Підвищенню урожайності сприяє застосування мікродобрив - марганцю, молібдену, бору та ін. Ефективні також мікроелементи разом з азотними добривами у вигляді водних розчинів при підживленні пшениці.

Підвищенню якості зерна сприяє позакореневе підживлення (обприскування посівів). Краща форма добрив при цьому – сечовина 30-45 кг/га. Найбільша кількість накопичення білка та клейковини в зерні при обприскуванні посівів у фазу колосіння-початку молочної стиглості. Краще проводити підживлення у другій половині дня або у похмуру погоду.

Підготовка насіння до сівби, сівба. Якості насіння повинні відповідати вимогам першого класу посівного стандарту: добірним, добре вирівняним за розмірами, крупних фракцій з масою 1000 зерен не менше як 40-45 г, схожість 95%, чистотою 99%, енергією проростання не менше 80 % .

Проти хвороб насіння перед сівбою (за 2-3 тижні або 3-5 днів до сівби) протруюють водними суспензіями протруйників. До них додаються плівкоутворювачі. Цей спосіб підготовки називають інкрустацією. Одночасно з пестицидами у плівкоутворювачі вводять мікроелементи та стимулюючі ріст добавки: марганець, цинк, тур. Останній запобігає вилягання рослин та забезпечує стійкість до несприятливих умов зимівлі, посухи та підвищує врожайність.

Для протруєння використовують байтан - універсал -2 кг/т, фундазол -2-3, гранозан-1,5-2, а для захисту рослин від хвороба ґрунтових шкідників – гамагексан 2 кг/т.

Оптимальні строки висівання насіння встановлено для кожної грунтово-кліматичної зони: на Поліссі –з 1 по 15, у Лісостепу з 5 по 20, у Степу з 5 по 25 вересня.

Постійна технологічна колія. її оптимальна ширина (180 см х 45 см). Норма висіву, яка забезпечує на час збирання не менше 500-600 шт. продуктивних стебел на 1 м²- 3,5-4,5 млн шт схожих насінин (Степ ), 4,5-5,5 (Лісостеп), 5,5-6 (Полісся).

Використання перехідного фонду насіння.

На норму висіву впливають час і способи сівби, добрива, господарська придатність насіння, його розміри, особливості сорту та ін. У середньому вона становить 160-200 кг/га. Глибина загортання насіння 5-8 см. Вона залежить від вологості, механічного складу грунту, періоду оранки, попередника тощо.

Спосіб сівби пшениці-звичайний рядковий з шириною міжрядь 15 см.

При вирощуванні пшениці за інтенсивною технологією при сівбі залишають постійну технологічну колію (180 см х 45 см) для захисту рослин та підживлення.

Догляд за посівами.

Досходове боронування, боронування сходів, підживлення, обробка посівів гербіцидами. У період вегетації оз. пшениця пошкоджується шкідниками- мишоводними гризунами, клопами-черепашками, хлібною жужелицею, злаковими мухами, попелицею та ін.; уражується хворобами—сажкою, борошнистою росою, бурою листковою іржею, кореневими гнилями; засмічується багато- і однорічними бур’янами.

Під час зимівлі пшеницю захищають від вимерзання, льодяної кірки, випрівання та ін.

Навесні посіви оглядають, визначають їх стан після перезимівлі та ступінь зрідженості. Система догляду за озимою пшеницею протягом весняно-літньої вегетації крім підживлень азотними добривами передбачає захист рослин від бурянів, хвороб та шкідників. У фазі кущення посіви обприскують пестицидами одночасно з азотними добривами (баковою сумішшю). Проти шкідників застосовують: Бі -58 новий, деціс, фастак, карате, сумітіон інш. проти борошнистої роси- байлетон, топсін, райдер, рекс, танго, тілт, імпакт, байлетон та додають емістім.. Для знищення бур’янів використовують гербіциди амінну сіль 2 4-Д, діален, базагран.

На початку трубкування схильні до вилягання сорти обробляють ретардантом тур (3-4 кг/га), який сповільнює ріст стебла, і рослини стають стійкішими проти вилягання. У цей період в разі потреби пшеницю обприскують також проти кореневих гнилей та інших хвороб фундазолом, байлетоном або тозонілом.

Збирання врожаю. Озиму пшеницю збирають у восковій стиглості зерна, застосовуючи одно- і двофазний способи. На Україні користуються самохідними зернозбиральними комбайнами СК-“Нива”, СК-6 “Колос”та

„New Holland”ТС-57.

Двофазне збирання починають тоді, коли вологість зерна досягає 30-32%. Скошують жатками ЖВН-6 у валки. Висота зрізу середньо-і низькорослих сортів становить 15-20, високорослих та в загущених посівах –25-30 см від поверхні грунту. При такій висоті стерні валки швидше просущуються. Через 2-4 дні валки підбирають комбайнами “Нива”, “Колос”, Дон-1200 с приставками і підбирачами.

Пряме комбайнування застосовують на чистих, неполеглих та зріджених низькорослих посівах у фазі повної стиглості і при вологості зерна 16-18%.

Особливості вирощування озимої пшениці за інтенсивною технологією при зрошенні.

* При засоленні періодичне внесення гіпсу під оранку;

* Попередники – люцерна, (для розщільнення та розсолення грунту); картопля, яра пшениця, кукурудза, зернобобові, соняшник.

* Добрива –органічні та мінеральні під основний обробіток грунту у більшій кількості ніж на богарі.

* Рано навесні та при першому поливі підживлення аміачною селітрою, при вегетаційних поливах мінеральні добрива по фазам розвитку рослин.

* Використання сортів для умов зрошення. Сівба обробленим насінням.

* Строки сівби співпадають із звичайними, з уточненням характеру осінньої погоди. Перед сівбою озимої пшениці за 1,5-2 тижня проводять передпосівний полив, який провокує проростання насіння бур’янів, які знищують під час проведення передпосівної культивації. Забезпечується отримання дружніх сходів, гарне їх кущення та вкорінення у подальшому.

* Інтегрований захист від шкодочинних організмів: бур’янів, хвороб, шкідників.. Фаза виходу в трубку своєчасно проти клопа-черепашки обробка крайових смуг посіву завширшки до 100м : Бі-58 Новий, Сумітіон, Фастак інш.

* Обробка ретардантами (ТУР), проти вилягання посівів.

Ячмінь. Особливості біології і технології впрошування - озимого ячменю.

Ярі зернові культури

Ярі зернові культури мають велике значення у збільшенні виробництва зерна та фуража. Це яра пшениця, ячмінь, просо, гречка, рис, кукурудза для виробництва зерна і соковитих кормів.

Пшениця. Види пшениці – м‘яка (борошно використовують для хлібопечення, якість якого залежить не тільки від кількості а і від якості клейковини – нерозчинних у воді білків).Сорти сильних пшениць мають білка більше 15%, скловидність 70%, клейковина 28%.Сорти цінних пшениць – білка 11–13%, клейковина 25%, слабких пшениць – білка 9–11%, клейковина 23%.Тверда – (використовується для виробництва макаронів, круп через пружну клейковину, яка розривається). Культури високих потенціальних біологічних можливостей.

Серед м’яких пшениць виділяють три групи:

1- .сильні пшениці, до яких відносяться сорти , які мають : високий вміст білку ( більше 15%), щільну еластичну клейковину (30-35%), скловидність (60-70%). З такого борошна випікають хліб самої високої якості, який не тільки продукт харчування, а є своєрідним каталізатором, який поліпшує процеси травлення та підвищує засвоєння організмом інших продуктів. Борошно сильних пшениць при домішуванню (25-30%) до борошна слабких пшениць поліпшує його хлібопекарські властивості.

2.- Цінні пшениці, зерно яких містить сирої клейковини –23-28%, білка - 11-13%. З борошна цінних пшениць випікають хліб доброї якості, але ним не поліпшують борошно слабких пшениць.

3- Слабкі пшениці. Хлібопекарська сила у них невелика. Мука при замісі поглинає відносно мало води, тісто виходить нееластичним, хліб характеризується малим об’ємом, малою пористістю та розпливається. Білка в зерні таких пшениць менше 11%, клейковини - менше 25%.

Просо. Просо – круп'яна культура, страхова у зоні Сухого Степу. Посухо- і жаростійка, вимоглива до поживних речовин і ґрунтів, які містять легкодоступні поживні речовини, солевитривала.

Зернові бобові культури. Горох. Соя.

Значення: 1- Споживче та кормове - збільшення виробництва зерна для продовольчих і кормових потреб;

2- Агрономічне - біологічна фіксація бобовими культурами азоту із повітря, підвищення вмісту біологічного азоту в грунті та родючості. і організаційно-господарське значення зернових бобових культур і райони їх вирощування.

Технологічна карта – це відображення на папері послідовного переліку відповідних агроприйомів, які використовуються при вирощуванні с/г культур.

Технологічна карта (агротехнічна частина) вирощування озимої пшениці

Врожайність – 75 ц/ га Попередник –чорний пар

Площа – 100 га

№ операції	Технологічна операція	Одиниці виміру	Обсяг робіт	Склад агрегату
				Енерго-машина	с.г.машина марка
Основний обробіток грунту
1	Дискування грунту на глибину 8-10см	га	200	Т-150К	БДВ-6,5
2	Навантаження мінеральних добрив	т	40	ЮМЗ-6Л	ПЕ-Ф-1А
3	Транспортування мінеральних добрив	т	40	ЮМЗ-6Л	2ПТС-4-793А
4	Внесення мінеральних добрив	т	40	ЮМЗ-6Л	МВУ-900
5	Навантаження гною	т	3000	Т-156
6	Внесення гною (30т/га)	т	3000	Т-150К	МТО-12
7	Оранка на глибину 25-27см	га	100	К-701	ПТК-9-35
8	Ранньовесняне боронування	га	200	Т-150	СГ-21 БЗТС-1,0
9	Перша культивація пару на глибину 6-8см	га	100	ХТЗ-170		С-11У КПС-4
10	Друга культивація пару на глибину 10-12см з боронуванням	га	100	ХТЗ-170		С-11У КПС-4 БЗСС-1,0
11	Боронуванням пару після дощу	га	100	Т-150	СГ-21 БЗТС-1,0
12	Культивація на глибину 6-8см	га	100	ХТЗ-170	С-11У КПСП-4
Передпосівний обробіток грунту та сівба
13	Передпосівний обробіток грунту на глибину загортання насіння(5-6см)	га	100	ХТЗ-170	Європак Б622-6000
14	Протруювання насіння та та обробка біостимуляторами (Віта вакс 200ФФ2,5 л/т, Агростимулін 5-10 мл/т)	т	20		ПС-10А
15	Навантаження мін. добрив	т	9		вручну
16	Транспортування мін.добрив в поле та заправка сівалок	т	9	Т-16М
17	Навантаження насіння	т	20		ЗМ-30
18	Транспортування насіння в поле, заправка сівалок	т	20	ГАЗ-3307	УЗСА-40
19	Провішування ліній для 1-го проходу агрегату і відбивка поворотних смуг	га	100		вручну
20	Сівба звичайним рядковим способом з внесенням мін.добрив Р15 і утворенням маркерного сліду або технологічної колії (норма висіву 4,5-5 млн.шт./га (200-250кг/аг).Глибина загартання насіння 5-6см.	га	100	ХТЗ-170	СП-11 СЗ-5,4
Догляд за посівами
21	Прикочування посівів	га	100	МТЗ-80	С-11У ЗККШ-6А
22	Відбір монолітів (4рази,розмір моноліту 50х30, глибина 20см)	шт.	16		вручну
23	Знищення миловидних гризунів (аміачна вода 100-200мл на нору або отруєні приманки 3,0 г Реденфоса в нору)	га	12		вручну
24	Навантаження мін. добрив	т	9		вручну
25	Транспортування мінеральних добрив	т	9	Т-16М
26	Підживлення (N30)	га	100	ХТЗ-170	СП-11 СЗ-5,4
27	Весняне обстеження посіву на наявність бур’янів, шкідників, хвороб	га	100		Проводить спеціаліст
28	Підвезення води для приготування робочого розчину	т	30	Т-150К	МЖ-10
29	Приготування розчину, доставка та внесення гербіцидів (2,4-Д 500, 1,4 л/га, вода 300 л/га)	га	100	МТЗ-80	ОП-2000-2-01
30	Навантаження мін. добрив	т	9		вручну
31	Транспортування мінеральних добрив	т	9	Т-16М
32	Підживлення (N30)	га	100	ЮМЗ-6Л	МВУ-900
33	Обстеження посіву на наявність шкідників, хвороб (Обприскування застосовують при перевищенні економічного порогу шкодочинності)	га	100		Проводить спеціаліст
34	Підвезення води для приготування робочого розчину	т	30	Т-150К	МЖ-10
35	Приготування розчину, доставка та внесення інсектоцидів (Данадим 400 к.е., 1 л/га, вода 300 л/га)	га	100	МТЗ-80	ОП-2000-2-01
36	Підвезення води для приготування робочого розчину	т	30	Т-150К	МЖ-10
37	Приготування розчину, доставка та внесення фунгіцидів (Фалькон 0,6 л/га, вода 300 л/га)	га	100	МТЗ-80	ОП-2000-2-01
38	Навантаження мін. добрив	т	7		вручну
39	Транспортування мінеральних добрив	т	7	Т-16М
40	Підвезення води для приготування робочого розчину	т	30	Т-150К	МЖ-10
41	Приготування та внесення розчину сечовини (Доза N30, вода 300 л/га)	га	100	МТЗ-80	ОП-2000-2-01
42	Обстеження посіву на наявність шкідників, хвороб (За необхідності застосовують обприскування інсектицидами та фунгіцидами)	га	100		Проводить спеціаліст
Збирання врожаю
43	Обкошування крайових смуг та прокошування загонок	га	3	„New Holland” ТС-57
44	Транспортування зерна з обкосів на тік	т. км	112,5	ГАЗ-3307
45	Пряме комбайнування з подрібненням та розкиданням соломи по полю	га	97	„New Holland” ТС-57
46	Транспортування зерна на тік	т. км	3637,5	КАМАЗ-5510
47	Очищення та сортування зерна	т	750		ЗАВ-20
48	Сушіння зерна	т	750		Україна-50
49	Транспортування зерна на склад	т	720		У13-ТЛ-50

СОНЯШНИК ТА АГРОТЕХНІКА ЙОГО ВИРОЩУВАННЯ

Соняшник належить до родини складноцвітих. Це однорічна рослина, яка має дерев’янисте стебло, наповнене губчатою серцевиною і покрите твердими волосками.

У 1981 р. На Україні районовано такі сорти соняшника: Армавірський –3497 поліпшений, Маяк, Восход, зеленка-368 поліпшена.

Соняшник найкраще сіяти після озимої пшениці, зернобобових і кукурудзи. Висівають соняшник одночасно з ранніми ярими зерновими культурами квадратно-гніздовим способом (70х70см). Середня глибина загортання насіння становить 5-6 см, якщо шар грунту швидко підсихає – 8 см. Відразу після сівби поле коткують зубчатими котками.

Соняшник дуже реагує на органічні добрива. Гній і компости слід вносити під зяблеву оранку або під його попередник. З мінеральних добрив під зяблеву оранку вносять сірчанокислий амоній, суперфосфат. Для знищення проростків бур’янів на 5-6 день після сівби грунт обробляють легкими або сітчастими боронами. Першу культивацію проводять упоперек сходів, коли вони повністю з’являться. Розпушують міжряддя на глибину 6-8 см, залишаючи захисну зону 12-12 см. Після цього перевіряють густоту рослин і виполюють бур’яни в гніздах. Потім розпушують грунт у міжряддях залежно від забур’яненості та його ущільнення.

Соняшник збирають зерновими комбайнами в період побуріння країв кошиків не менш як 50-60 %. Комбайн рухається вздовж борозни останньої культивації і впоперек нахилу основної маси кошиків. Після збирання насіння відразу очищають і сушать.

Інтенсивна технологія вирощування соняшнику.

Місце в сівозміні.

У зоні вирощування соняшнику лімітуючим фактором є волога. Максимальну кількість її в грунті можна нагромадити тільки в сівозміні при правильному чергуванні культур.

У беззмінних посівах врожайність різко знижується через пошкодження рослин шкідниками, хворобами та, бур’янами паразитами. Тому він повинен повертатися та теж поле через 8-10 років. Найкращі попередники –озимі по зайнятих і чистих парах, гарні –зернобобові, просо, однорічні трави та кукурудза. В Лісостепу, де умови зволоження сприятливіші, непоганим попередником є ярі колосові культури.

Соняшник висушує грунт досить глибоко і залишає після себе багато падалиці.Тому він є поганим попередником для озимих культур. У степових районах України він займає останнє місце в сівозміні. Чистий пар має змогу відновити запаси вологи в грунті. Нерідко після соняшнику висівають кормові культури, і падалиця навіть підвищує загальну врожайність посівів.

Обробіток грунту. Після колосових культур при засміченні полів однорічними бур’янами вслід за збиранням урожаю проводять лущення стерні дисковими лущильниками ЛДГ-10, ЛДГ-15 або дисковою бороною БД-10 на глибину 8-10 см. Повторне розпушування на дещо більшу глибину проводять у міру проростання бур’янів.

На полях, засмічених коренепаростковими бур’янами, перший раз лущать грунт дисковими знаряддями в 1 –2 сліди. Коли проростуть бур’яни, повторюють обробіток лемішними лущильниками ППЛ-10-25 або культиваторами-плоскорізами КПП-2,2 на глибину 12-14 см. Наприкінці вересня-початку жовтня проводять оранку на глибину 27-30, а на грунтах легкого механічного складу, не схильних до ущільнення й запливання, -20-22 см. Найкраще знищують багаторічні коренепаросткові бур’яни гербіцидами 2,4-Д у системі зяблевого обробітку грунту. Їх вносять відразу після пожнивного лущення і масового відростання паростків бур’янів, але не пізніш як за 15 днів до початку оранки. До заморозків грунт вирівнюють культиваторами. Навесні проводять раннє боронування зябу та 1-2 культивації з одночасним боронуванням.

У районах з вітровою ерозією проводять плоскорізний обробіток грунту з залишенням на поверхні поля стерні для запобігання дефляції грунту. Інтенсивна технологія передбачає ретельне вирівнювання поверхні поля для якісного внесення гербіцидів та посіву. Першу культивацію проводять за 6-12 днів до сівби на глибину 6-12 см, передпосівну –за 2-3 ч. до сівби на глибину 6-8 см.

Удобрення. У соняшника період засвоєння поживних речовин розтягнутий, тому він потребує їх значно більше, ніж зернові культури. Система удобрення соняшнику складається з основного і рядкового внесення добрив.

Органічні добрива краще вносити під попередню культуру. При використанні їх безпосередньо під соняшник подовжується його вегетаційний період. Норми добрив визначаються за даними агрохімічних картограм. Середні норми: N Р К.

Рядкове внесення суперфосфату Р ₁₀ при сівбі обов’язковий прийом при вирощуванні соняшнику. У фазі 2 пар справжніх листів проводять підживлення повним мінеральним добривом (NРК) з розрахунку по 15-30 кг на 1 га. Це добриво заробляють культиваторами-рослинопідживлювачами на глибину 8-10 см.

В зонах недостатнього та нестійкого зволоження разове внесення добрив (вся доза під оранку) рівноцінно або навіть кращій має ефект ніж дрібне внесення добрив (восени під оранку, навесні при сівбі та у підживлення).

Застосування гербіцидів. При інтенсивній технології вирощування соняшнику використовують високоефективні гербіциди треф лан і прометрин з розрахунку 4-6 л/га на легких та 6-8 л/га на середніх і важких грунтах (розчинять у 300 л води). Гербіциди треба заробляти в грунт на глибину 6-8 см не пізніш як через 15-20 хв. Їх вносять під час передпосівного обробітку грунту комбінованими агрегатами, складеними на базі трактора Т-150 К.

Сівба. Насіння до сівби готують відразу після збирання насінних посівів. Його очищають, сушать, сортують і тільки після цього засипають на зберігання. Насіння для посіву не нижче першого класу посівного стандарту (схожість не нижче 95 і чистота не менш як 99%). Маса 1000 насінин для сортів-80-90 г, гібридів –50 г. Своєчасно (за 1,5-2 місяці до сівби) насіння протруюють проти хвороб та шкідників фентіурамом або ТМТД з розрахунку (3 кг препарату на 1 т насіння).

Протруюють насіння напівсухим способом на спеціальних машинах ПСШ-3, ПС-10 або “Мобітокс”. Його зберігають у мішках при вологості не вище 7%. Для захисту сходів від дротяника перед сівбою насіння обробляють 90% технічним гамма-ізомером ГХЦГ з розрахунку 4 кг препарату на 1 т.

Сівбу соняшнику починають, коли грунт на глибині 10 см прогрівається до 8-12 С. Сіють пунктирним способом з шириною міжрядь 70 см сівалками точного висіву СПЧ-6М або СУПН-8 в агрегаті з тракторамит МТЗ-80, ЮМЗ-6, Т-70 сорти на глибину 6-8 і гібриди- на 4-6 см.

Норма висіву залежить від густоти посівів.При встановленні сівалки на норму висіву до рекомендованої норми додають страхову надбавку в розмірі 30-35%, оскільки різниця між лабораторною і польовою схожістю насіння першого класу становить 25-30%, а за період вегетації гине близько 5% рослин. Страхова надбавка залежить від якості посівного матеріалу, погодних умов і запасів вологи в грунті.

Ранньостиглі і низькорослі сорти та гібриди не знижують урожайності при загущенні посівів до 80 тис./га, але при цьому зменшується маса 1000 насінин. Кожне поле соняшнику слід засівати за 1-2 дні. У господарстві сівбу завершують протягом 4-6 днів. Період між передпосівною культивацією і сівбою не повинен перевищувати 4 год.

Догляд за посівами. При вирощуванні соняшнику за інтенсивною технологією із застосуванням високоефективних гербіцидів та за сприятливих погодних умов на добре окультурених грунтах необхідність у догляді за посівами відпадає. На полях, забур’янених стійкими проти гербіцидів бур янами, проводять досходове боронування посівів середніми або легкими боронами через 5-6 днів після сівби. Надмірна кількість опадів- для знищення ґрунтової кірки одне розпушування міжрядь у фазі 5-7 пар справжніх листків культиваторами КРН-4,2, КРН-4,2А, обладнаними прополювальними борінками для обробітку захисних зон на глибину 5-6 см. Якщо культивацію треба провести пізніше, її здійснюють при висоті рослин не більш як 40-50 см одночасно з підгортанням.

Проти жуків-довгоносиків, піщаного медляка, кравчика, гусениць совки озимої молодшого віку посіви обробляють хлорофосом (1,5 кг/га), а гусениць лучного метелика – метафосом (0,6-0,8 кг/га). У разі масового поширення попелиці посіви обприскують метафосом (1-1,5 кг/га) або 50% карбофосом (0,6-0,8 кг/га).

Підвищенню врожаю насіння сприяє вивезення вуликів на посіви соняшнику в період цвітіння з розрахунку 1-2 бджолосім’ї на гектар.

Зрошення. Сприяє підвищенню врожайності насіння на 1-1,2 т/га. Кількість поливів залежить від зволоженості грунту. При вологозарядковому поливі грунт зволожують на глибину 1,5-2 м, використуючи 1000-1200м³ води на гектар. У степовій зоні максимальні прирости врожаю мали після проведення 2-3 вегетаційних поливів нормою 600-700 м³ води на га.

За даними С.Д.Лисогорова, для достатнього зволоження посівів соняшнику можна обмежитися одним вегетаційним поливом нормою 600-700 м³/га, при середній кількості опадів- двома по 500-600 і в посушливі періоди –3-4 по 500 м³ /га води. При цьому перший вегетаційний полив проводять у фазі 2-3 пар листків, другий – на початку утворення кошиків, третій – на початку цвітіння, четвертий –у період наливання насіння. При поливі дощуванням поливна норма становить 400-600, а по борознах 700-800 м³/га.

В умовах дефіциту води при зменшенні кількості поливів найбільш ефективний полив на початку цвітіння соняшнику.

На зрошуваних землях соняшник висівають після озимої пшениці, кукурудзи або кормових сумішок злакових і бобових культур.

Мінеральних добрив вносять N₄₅ Р₆₀ К₆₀. Ефективне внесення у рядки Р₁₀ або N₃₀ Р₄₅ К₆₀ і підживлення N₁₅ або N ₁₅ Р₁₅. Оранку проводять плугами з ґрунтопоглиблювачами на глибину 30-32 см або перед оранкою застосовують глибоке щілювання грунту з відстанню між щілинами –0,7-0,9 м, глибиною розпушування – 55-60 см. Після щілювання у грунті нагромаджується більше вологи, поліпшуються мікробіологічні процеси, інтенсивніше розвивається коренева система, що підвищує урожайність на 2,5-3 ц/га.

Перед сівбою проводять дві культивації: першу – на глибину 10-12 см, другу – на глибину загортання насіння (6-8 см). Міжряддя обробляють 2-3 рази на глибину 8-10 см. Перед збиранням густота стояння рослин на 1 га має становити 55-60 тис.

Десикація посівів. Соняшник часто дозріває у несприятливих умовах, коли інтенсивно поширюються грибні хвороби. Щоб обмежити їх поширення і прискорити дозрівання рослин, перед збиранням врожаю проводять десикацію посівів. Їх обробляють десикантами через 40-45 днів після масового цвітіння, коли у 50-60% рослин кошики жовті, у 20-30%- жовто-бурі, а середня вологість насіння становить 25-30% Для десикації застосовують хлорат магнію (20 кг/га) і реглон ( 2-3 л на 1 га) або їх суміші (10 кг + 1 л на 1 га). Щоб препарат краще прилипав, на кожні 100 л робочого розчину додають 50-70 мл змочувача “Аграл-90”. Для обробки посівів використовують авіацію. Витрата робочої рідини 100 л/га. Активні десиканти при середньодобовій температурі повітря вище 13-14 С.Збирання оброблених хлоратом магнію посівів починають через 8-10, реглоном –через 5-6 днів.

Збирання врожаю. Кращими строками збирання є фаза господарської стиглості, коли в посівах 85% рослин з бурими і сухими кошиками, а вологість насіння становить 12-14%, Посіви в такій фазі треба збирати за 7-8 робочих днів. У господарствах де є високопродуктивні очисно-сушильні лінії, соняшник доцільно збирати з підвищеною вологістю насіння (18-20%).

Технологічна карта (агротехнічна частина) вирощування соняшника

Врожайність –18 ц/ га Попередник – озима пшениця

Площа – 100 га Рівень ресурсного забезпечення низький

№ операції	Технологічна операція		Одиниці виміру	Обсяг робіт	Склад агрегату
					Енерго-машина	с.г.машина марка
Основний обробіток грунту
1	Лущення стерні на 6-8 см		га	200	ДТ-75	ЛД-10
2	Оранка на зяб на глибину 25-27 см з коткуванням		га	100	ДТ-75	ПЛН-4-35 ЗККШ-6А
3	Культивація з боронуванням на глибину 8-10 см		га	100	ДТ-75	КПСП-4,0 БЗСС-1,0
Передпосівний обробіток грунту та сівба
4	Весняне боронування грунту		га	100	ДТ-75	СГ-21 БЗТС-1,0
5	Передпосівна культивація з боронуванням на глибину загортання насіння (5-6 см)		га	100	ДТ-75	КПСП-4,0 БЗСС-1,0
6	Навантаження насіння для сівби		т	1		вручну
7	Доставка насіння та заправка сівалок		т	1	Т-16М
8	Навантаження мін. добрив		т	10			вручну
9	Транспортування мін.добрив в поле та заправка сівалок		т	10	Т-16М
10	Провішування ліній для 1-го проходу агрегату і відбивка поворотних смуг		га	100		вручну
11	Сівба пунктирним способом з внесенням мін.добрив N15 Р15К15 (Норма висіву 50-60 тис.шт./га (6-10 кг/га). Глибина загортання насіння 5-6см.		га	100	МТЗ-80	СУПН-8
12	Прикочування посівів		га	100	МТЗ-80	СП-11 ЗККШ-6А
Догляд за посівами
13		До сходове боронування	га	100	ЮМЗ-6Л	сГ-21 ЗБП-0,6А
14		Післясходове боронування	га	100	ЮМЗ-6Л	сГ-21 ЗБП-0,6А
15		Міжрядний обробіток грунту на глибину 6-8 см	га	100	ЮМЗ-6Л	КРН-4,2
16		Прополювання вроучну	га	100		вручну
17		Підвезення води для приготування робочого розчину	т	30	Т-150К	МЖ-10
18		Десікація посівів (Реглон, 1 л\га, вода 100 л/га)	га	100		АН-2
Збирання врожаю
19		Збирання врожаю	га	100	СК-5 „Нива”	ПЗС-8

Список рекомендованої літератури

1. Атрошенко М.Д. Основы агрономии – М.: Колос, 1978. – с.129-135.

2. Землеробство з основами ґрунтознавства і агрохімії: Підруч. /В.П.Гудзь,, А.П.Лісовал, В.О.Андрієнко. За ред.В.П.Гудзя, Київ: Вища школа, 1995. – с.220-225; 231-235.

3. Лабораторно-практичні заняття по землеробству: навч. посібник /О.П.Кротінов, І.П.Максимчук, Ю.П.Манько та ін. – Київ. Вид-во УСГА, 1993. – с.170-175.

4. Рослинництво. Інтенсивна технологія вирощування польових і кормових культур: Навчальний посібник (За ред. М.А. Білоножка.. - К.: Вища шк., 1990.-292 с.

5. Алімов Д.М. Шелестов 10.В. Технологія виробництва продукції рослинництва: Підручник. - К. :Вища шк., 1995- -217 с,

6. Рослинництво- Лабораторно-практичні заняття /За ред. М.Г. Городнього. -К. :Вища шк., 1981. - 339 с.

7. Алімов Д.М. Шелестов Ю.В. Технологія виробництва продукції рослинництва. Практикум: Навчальний посібник.-К. :Виша шк., 1994.-281 с.

8. Интенсивная технология возделывания сельскохозяйственных культур /Г.В.Корнев, Г.Г. Гатаулина, А.И. Зинченко и др.; под ред. Г.В. Коренева. -М.: Агропромиздат, 1988. - 301 с.

8. Васильєв Д:С. Агротехника подсолнечника. -М. :Колос, 1983. - І07 с.

9. Губанов Я.В.,Иванов Н.Н. Озимая пшеннца. -М. : Агропромиздат, 1988.-303 с.

10. Елагин И.Н. Агротехника проса. -М. :Россельхозиздат, 1987. - 158 с.

11. Зиганшин А.Л., Ширифуллин Л.Р. Озимая рожь. -М. : Россельхозиздат, 1981.-216 с.

12. Каюмов М.К. Программирование урожаев сельскохозяйственных культур. -М. :Агропромнздат, 1989. -.320 с.

13. Куперман Ф.М. Морфофизиология растений. Морфофизиологический анализ этапов органогенеза различных жизненных форм покрытосеменных растений. -М. : Высшая шк., 1984. - 240 с.

55