4. Добровiльне страхування тварин, що належать сiльгоспвиробникам та приватним особам

Страхування тварнн (live stock insurranse) - охоплюе добровiльнi види майнового страхування тварин на випадок знищення, загибелi або вимушеного забою:

1. у сiльськогосподарських пiдприємствах, фермерських господарствах;

2. у домашнiх господарствах громадян.

Тобто договори добровольного страхування тварин укладаються як з фiзичними, так i з юридичними особами, якi є власниками тварин.

Характер страхування спричинює низку обов'язкових вимог до укладання договорiв. Розглянемо основні вимоги, викладенi в правилах страхування сiльськогосподарських тварин cтpaxoвoi компанii "IHKОM страх".

Насамперед визначається об'єкт страхування. Це можуть бути здорові тварини (з певними вiковими обмеженнями):

• велика рогата худоба, коні - віком вiд 1 мiсяця;

• свинi - вiд 6 мiсяцiв;

• мули та невелика рогата худоба: вiвцi, кози, вiслюки - вiд одного року;

• хутров звiрi: нyтpiї, кролi - iз 45-денного віку;

• собаки - вiд 6 мiсяцiв до 10 pоків;

• бджолосiм'ї;

• декоративні та екзотичні птахи і тварини;

• птиця яйценосних порiд - віком вiд п'яти мiсяцiв;

• птиця бройлерних порiд - віком вiд 1 мiсяця.

Страховик не приймає на страхування тварин у мiсцевостi, де встановлено карантин або обмеження на iнфекцiйне захворювання, за винятком тварин тих видiв, якi неприйнятнi до хвороби, щодо якої введено такі обмеження; тварин, внаслiдок обстеження яких на бруцельоз, лейкоз або туберкульоз встановлено позитивну реакцію; тварин хворих, виснажених, а також тих, що перебувають у стані дородового чи післяродового залежування.

Власники тварин зобов'язанi суворо дотримуватись установлених у цiй мiсцевостi рекомендацiй щодо догляду за тваринами, їx годівлі і утримання, а також ужити вcix заходiв, щоб запобiгти їx захворюванню та загибелi. Тому до укладання договору страховик повинен перевiрити, чи можна прийняти на страхування тварин у даному господарствi. Якщо в господарствi не дотримують зазначених умов, то договір страхування не укладається.

Ризики, пов'язанi зi страхуванням тварин, можна подiлити на три групи:

1) страхування на випадок загибелi або вимушеного забою тварин внаслiдок пожежi, вибуху, дiї електричного струму, сонячного або теплового удару, замерзания, утоплення, падiння в ущелину, попадання пiд транспортний засiб та iнших травматичних ушкоджень, нападу диких звiрiв та бродячих собак;

2) страхування на випадок загибелi, вимушеного забою або знищення тварин вiд хвороби чи внасдiок паталогiчних родiв;

3) страхування на випадок викрадення або навмисних дiй тpeтix осiб.

Договiр страхування укладається терміном вiд одного мiсяця до одного року. Пiдставою для укладення договору страхування є:

Заява ( опитувальник) установленої форми, яка підписана страхувальником. У заяві страхувальник повинен вказати, що ознайомлений з правилами страхування;

на вимогу страховика довiдка - опис майна, що страхується, із зазначенням балансової (дiйсної) вартості i визначеної страхової суми по кожному об'єкту страхування, або iнший документ, що підтверджує ринкову вартість тварини.

Якщо в господарствi є тварини рiзних видiв, наприклад, велика рогата худоба, свинi, кролi), за бажанням страхувальника можуть бути застрахованi тварини вcix видiв або лише один вид (скажiмо, велика рогата худоба).

Тварини приймаються на страхування i знаходяться пiд страховим захистом тiльки в мiсцi, визначеному в договорi страхування. У разi змiни мiсцезнаходження застрахованих тварин страхувальник повинен заздалегiдь повiдомити про це страховика.

При укладеннi договору страхування страхувальник повинен надати можливість страховику оглянути тварин та провести експертизу щодо оцінювання ризику настання страхової подiї, а також yci необхiднi вiдомостi про тварин та всю iнформацiю про вiдомi йому наявнi небезпеки щодо мiсця зберiгання, вiдгодiвлi, якi можуть призвести до настання страхового випадку.

Страхова сума встановлюється на кожну тварину окремо, причому її максимальний розмiр не може перевищувати ринкової вартості тварини (страхова оцiнка). Для вcix тварин одного виду та вікової групи страхова оцiнка має бути однаковою. В договорi може бути передбачена також франшиза - як умовна, так i безумовна.

Страхова премія за умовами трахування вuзначаеться з урахуванням таких факторiв:

• вид тварин;

• характеристика мiсцевостi, на якiй утримуються тварини, санітарно -епiдемiологiчний стан perioну, в межах якого перебувають тварини;

• вікові та інші індивідуальні властивості тварини;

• види та ступінь страхового ризику, умови утримання тварин, наявність охорони, протипожежної сигналiзацiї;

• термiи дiї договору;

• наявнiсть та розмiр франшизи.

3алежно від ступеня ризику до розрахункового тарифу можуть бути застосованi пiдвищувальнi чи знижувальнi коефiцiєнти.

Щодо порядку внесення страхового платежу, то страхувальник може сплатити його готiвкою представниковi страховика одночасно з укладанням договору або безготiвково. Коли страховий платiж становить значну суму, страхувальникові надається право внести страховий платiж у два або три термiни.

Особливicть страхування тварин, яка вiдрiзняє цей вид страхування вiд iнших, пов'язана з термінами відповідальності страховика. Так, відповідальність страховика з виплати страхового вiдшкодування при загибелi тварини чи вимушеного забою вiд хвороби або внаслiдок патологiчних родів настає через кiлька (наприклад 10) днiв iз моменту початку дiї договору, тобто після сплати страхового платежу. Таке вiдстрочення дaє змогу уникнути виплат за тварин, якi пiд час укладання договору були вже xвopi i не повиннi були прийматися на страхування.

При настанні страхового випадку на страхувальнuка покладаються певні обов'язкu (невиконання їх може стати пiдставою для вiдмови у виплатi страхового вiдшкодування), а саме:

- вжити заходiв щодо зменшення збиткiв, завданих унаслідок настання страхового випадку;

- не пiзнiше нiж через 48 год з моменту настання страхового випадку (не враховуючи вихiдних та святкових днiв) письмово повiдомити страховика про те, що сталося з наданням перелiку травмованих або знищених тварин, якi застрахованi, iз зазначенням їх ватості та страхової суми, i зберегти до прибуття представника страхової компанії всіх тварин, що залишились, як травмованих, так і не травмованих;

- у разі викрадення тварини, знищення або травмування внаслідок неправомiрних дiй третьої особи негайно зробити заяву до органу мiлiцiї.

Страховик пiсля отримання заяви страхувальника про страховий випадок обов'язково складає страховий акт. В вкті зазначаються вид i вік застрахованої тварини, її масть i прикмети, коли загинула (захворiла) тварина, коли й кому про це заявлено, причини та обставини, що призвели до її загибелi (вимушеного забою, викрадення, захворювання), а також визначається сума збитку й страхового відшкодування.

Для встановлення факту та причини загибелi тварини страховик користується документами компетентних opганів, а саме: висновком спецiалiстiв ветеринарної служби, довiдкою opганів гiдрометереологiчноi служби, пожежного нагляду, мiлiцii, суду.

Збитки розраховуються на кожну тварину й випадку загибелi чи викрадення дорiвнюють її дiйснiй вартості, у випадку захворювання - вартості лiкування, у випадку вимушеного забою - дiйснiй вартості за вирахуванням для деяких видiв тварин вартості придатних для реалiзацiї м'яса та шкiри (нyтpii, свинi, кролi тощо). Якщо причиною вимушеного забою є iнфекцiйне захворювання, то збиток дорiвнює дiйснiй вартості.

Правила страхування тварин передбачають оргаюзацію страхового забезпечення за системою "першого ривику". Це означає, що збитки страхова компанiя вiдшкодовує повнiстю, але не бiльше страхової суми. У випадку, якщо величина збитку перевищує страхову суму, то утворюється невідшкодована різниця, яка називається "другим ризиком" (франшизою, власним утриманням страхувальника).

Приклад. Фiзична особа застрахувала корову, що утримується на подвiр'ї вiд ризику iнфекцiйного захворювання. Страхова оцiнка тварини становила 2000 грн, страхова сума - 1500 грн. Унаслiдок страхового випадку тварина загинула. Страхове вiдшкодування становитиме 1500 грн.

J