43

Зміст

Зміст 1

Вступ 2

1. Структура галузі 3

2. Сучасний стан галузі 5

Розвинута чорна металургія в Україні спирається на могутню залізорудну базу. На території знаходиться багато родовищ чорних металів, при цьому провідне місце належить Криворізькому басейну з його високоякісною рудою. По покладах залізняку виділяються Кременчуцький і Білозерський (70% вміст заліза) басейни. Промислове значення мають залізняки Керченського півострова, які – попри невеликий вміст заліза (30-40%) – використовуються завдяки присутності легуючих металів – марганцю і ванадію. Україна має великі поклади марганцевих руд: Великий Токмак, Никополь, Орджонікідзе. По запасах марганцю вона посідає друге місце в світі після ЮАР. На території республіки сконцентровано до 20% світових ресурсів марганцевих руд (у тому числі майже 50% багатих руд) і понад 5% запасів залізняку. Найбільші їх басейни і родовища приурочені до південної частини Українського кристалічного щита – 27 млрд. т. [6] 5

Об'єми металургійного виробництва з 1990 р. до 2000 р. падали (табл. 1), лише останніми роками помічена деяка стабілізація і зростання виробництва по деяких видах продукції і в окремих металургійних гігантів (наприклад, Криворіжсталь). 5

Таблиця 1. 6

Роки 6

Марганцева руда в натуральному вираженні, млн. т 6

7,2 6

7,1 6

7,1 6

6,6 6

5,8 6

4,3 6

3,3 6

3,2 6

У тому числі в перерахунку на 100%-й вміст металу 6

2,3 6

2,2 6

2,2 6

2,1 6

1,8 6

1,3 6

1,0 6

1,0 6

3. Розміщення підприємств галузі 8

4. Приклад підприємства, що нині працює 13

5. Головні напрямки розвитку галузі 16

ВИСНОВКИ 21

Список Використаної літератури 23

12. Мельник О. Авторитет торгової марки “Криворіжсталь” // Вісті Придніпров’я. – 2002. – 18 липня. – С.6. 23

Вступ

Металургійне виробництво становить провідну галузь України, яка дає поштовх розвиткові інших галузей.

Між тим ситуація у металургійній галузі складна і неоднозначна. Разом з деяким покращенням у сфері виробництва та випуску металів, збільшенням продукції металургійного циклу, існують певні перешкоди та складнощі на шляху розвитку цієї галузі. Великі підприємства знаходяться у процесі банкрутства, хоча їхній виробничий цикл діє потужно. Так стає через вади законодавства, підвищені ціни на ресурси, великий ПДВ та інші аспекти. Дуже впливає на стан металургійної галузі світовий ринок та його кон’юнктура, що останніми роками не є сприятливою. Через те, що український ринок не є металомістким, металургійні підприємства працюють на експорт своєї продукції і залежать від цього.

Дана робота присвячена проблемам та становищу металургії в Україні. Актуальність цієї теми обумовлена важливим місцем, що посідає металургійний комплекс, складною ситуацією в цій сфері та необхідністю її вирішення на користь галузі, а також суперечливістю пропозицій, що висуваються спеціалістами з приводу шляхів вирішення проблеми і ситуації в самій галузі. Деякою мірою становище справ у провідній галузі знаходиться у прихованому стані, за тіньовими кулісами. Це пов’язане і з неправомірною приватизацією підприємств, і з незаконними махінаціями з привласнення державного майна, і з розкраданням обладнання та сировини, і з перекочуванням коштів за кордон чи в інші сфери. Гірничо-металургійний комплекс (ГМК) є свого роду “державою у державі” і користається привілейованим положенням у системі управління. Що реально відбувається в цьому закритій від сторонніх "державі", знають тільки його реальні хазяїни - донецька і дніпропетровська фінансово-політичні групи. Закритість інформації провокує різного роду припущення. Зокрема, деякі політики затверджують, що насправді ситуація в українському ГМК не настільки погана, як кажуть металурги, а існуючі на меткомбінатах змішані моделі власності зручні для приховання системи розподілу доходів підприємств. За такими "мрячними" схемами відбувається "вимивання" грошей з галузі, припускають деякі експерти.

Об'єкт дослідження – металургійна галузь України.

Предмет дослідження – її стан, показники та напрями розвитку.

Мета дослідження - аналіз фінансово-економічної ситуації у металургійній галузі та пропозиції з її покращення.

1. Структура галузі

Україна повністю забезпечує себе власним залізняком, коксом, марганцем та іншими допоміжними матеріалами. Загальні запаси залізняку в Україні за категоріями А + В + С1¹ складають 27,4 млрд. т і складаються з багатих залізистих кварцитів (1,9 млрд. т), бідних (24,1 млрд. т) і бурих залізняків (1,4 млрд. т).

Металургійний комплекс складний і включає: видобуток руд і палива, допоміжних матеріалів (вогнетривів, кисню), збагачення і агломерацію залізних, марганцевих і хромових руд, виробництво чавуну, сталі і прокату, феросплавів, повторне використовування металевої сировини, коксування вугілля, виробництво вогнетривів і допоміжних матеріалів для них (флюсів известняков і т.д.). Провідна роль в цьому комплексі належить металургійній переробці (чавун – сталь – прокат). Решта виробництв забезпечує основний технологічний процес, проте деякі з них набувають тепер самостійного значення.

Чорній металургії властива велика матеріаломісткість, яка у ряді країн останнім часом знижується (у Франції питомі витрати залізняку на тонну виплавленого чавуну скоротилися з 1922 до 1721 кг, а коксу – збільшилися з 500 до 600 кг). Галузі властива і висока концентрація виробництва. Україна, Росія і Японія по рівню концентрації виробництва чорних металів випередили низку інших країн. Понад 75% чавуну і 60% сталі в цих країнах випускаються підприємствами з щорічною продуктивністю понад 3 млн. т кожне. Для галузі характерне виробниче комбінування.

Чорна металургія України при сучасній технології і відсталому відпрацьованому устаткуванні – дуже матеріаломістка галузь, яка споживає близько 30% палива, майже 20% електроенергії і води, що використовується в господарстві країни. Тільки на одному металургійному заводі працюють від 20 до 40 тис. робочих. Тому основним чинником розміщення підприємств галузі є сировинний, тобто максимальне наближення до джерел сировини.

Для чорної металургії характерним є високий рівень концентрації виробництва: 98% чавуну і 97% сталі проводиться на підприємствах з річною виплавкою понад 1 млн. т. По рівню концентрації виробництва чорних металів Україна посідає одне з перших місць в світі.

Найпоширенішою формою організації виробництва в чорній металургії є комбінати. Особливо ефективно тут комбінування металургійної переробки з коксуванням вугілля. Переважну кількість коксу випускають комбінати повного циклу. Сучасні металургійні комбінати по характеру внутрішніх технологічних зв'язків відносять до підприємств металурго-енерго-хімічного профілю [8].

З роботою великих комбінатів чорної металургії пов'язані і значні проблеми. Перш за все вони найкрупніші забруднювачі навколишнього середовища. Їх складно забезпечити сировиною, паливом, водою, трудовими ресурсами. Для їх реконструкції необхідні значні капіталовкладення і тривалий час. Тому в даний час більше уваги приділяється розвитку міні-заводів, що працюють на металоломі. Якість металу тут значно вище, вартість нижче, а негативний вплив на природу менше, ніж заводів-гігантів. Такі міні-заводи є в Києві, Харкові, Одесі і т.д. Без традиційних доменних печей працюють електрометалургійні комбінати в броварах (Київська область), Запоріжжі (електрометалургійний завод «Днепрспецсталь») тощо [3].

В чорній металургії, окрім підприємств повного циклу, є й ті, що спеціалізуються на виплавці чавуну і сталі, або тільки сталі і прокату. Підприємства, що не мають чавунного виробництва, належать до переробної промисловості. Особливе місце займають підприємства, що виготовляють феросплави. Окремо виділяється «мала металургія», організована на великих машинобудівних підприємствах, що спеціалізується на виплавці сталі і прокату.

Металургія повного циклу, переробна промисловість і “мала металургія” в розміщенні значно відрізняються між собою. Чорна металургія з повним технічним циклом виробництва є важливим районно-створюючим чинником. Її супроводжують ряд галузей промисловості, що використовують відходи, утворювані при виплавці чавуну і коксуванні вугілля. Найтиповішими її супутниками є теплова енергетика і металомістке машинобудування, хімічна промисловість. Потреба раціонального використовування праці жінок в металургійних районах України обумовлює розвиток легкої і харчової промисловості.

Чорна металургія впливає на формування таких могутніх промислових районів, як Донбас, Придніпров'я, Криворіжжя.

Що стосується перспектив щодо організаційних форм чорної промисловості, то час працює на користь централізації виробництва [9]. Тільки така організація може забезпечити належний взаємозв'язок всіх виробництв металургії з іншими галузями і злагоджену роботу всіх ланок гірничо-металургійного комплексу. Приватизація окремих комплексів не дає позитивних результатів роботи.