2. Обов'язкове страхування деяких видiв тварин

Обов'язкове страхування тварин на випадок загибелi, знищення, вимушеного забою, вiд хвороб, стихiйних лих та нещасних випадкiв проводиться з метою забезпечення економiчної та продовольчої безпеки держави та на пiдставi Порядку й правил, затверджених Постановою Кабiнету Miністрів вiд 23 квiтня 2003 р. за № 590, а також з метою створення сприятливих умов для розвитку племiнної справи в аграрному секторі економіки, захисту економічних інтересів сільськогосподарських товаровиробникiв.

Обов'язковому страхуванню пiдлягають:

• племіннi тварини: велика рогата худоба, свию, вівці, кози, коні (чистопорiднi або одержані за затвердженою программою породного вдосконалення тварини, що мають племiнну (генетичну) цiннiсть і можуть використовуватися в селекцiйному процесi) віком вiд 1 року;

• тварини зоопаркiв віком вiд 1 року;

• цирковi тварини віком вiд 1 року.

Суб'єкти обов'язкового страхування:

• страхувальники - власники тварин, що пiдлягають обов'язковому страхуванню;

• страховики, які отримали в установленому порядку ліцензію на проведення обов'язкового страхування.

Об'єктом обов'язкового страхування є майновi iнтереси, що не суперечать законодавству, пов'язанi iз загибеллю, знищенням, вимушеним забоєм тварин, якi належать на правах державної, комунальної або приватної власності страхувальниковi, внаслiдок хвороб, стихiйного лиха та нещасних випадкiв.

Обов'язковому страхуванню не пiдлягають тварини:

• що перебувають у мiсцевостi, в якiй введено карантиннi обмеження, за винятком видів тварин, несхильних до хвороби, щодо якої введено зазначенi обмеження;

• хворі, виснажені та ті, що перебувають у стані дородового чи післяродового залежування;

• тварини, в яких за результатами останніх досліджень установлено позитивну реакцiю на бруцельоз, лейкоз або туберкульоз.

До стpaxoвux ризuкiв, на випадок яких проводиться обов'язкове страхування, належать загибель, знищення, вимушений забiй тварин унаслiдок iнфекцiйних хвороб, пожежi, вибуху, урагану, блискавки, дiї електричного струму, сонячного або теплового удару, землетрусу, повенi, обвалу, бурi, бурану, граду, замерзання, задушення, отруєння травами або речовинами, укусу змiї або отруйних комах, утоплення, падіння в ущелину, потрапляння пiд транспортнi засоби та інших травматичних ушкоджень.

Страхова сума обов'язкового страхування визначається за балансовою вартiстю, але не повинна перевищувати ринкової вартості тварини.

Договором обов'язкового страхування передбачається франшuза, розмiр якої становить 10 % страхової суми на страховий випадок.

Максимальнi розмiри страхових тарифiв за договорами обов'язкового страхування становлять 5 % страхової суми.

Страховий платiж перераховується на розрахунковий рахунок страховика (або вноситься готiвкою в його касу) в повному обсязi чи двома частинами. Платiж в повному обсязi чи першої його частини в розмiрi 50% визначено'i суми, повинен бути внесений протягом визначеного терміну вiд дати укладення договору, другої - ­не пiзнiше як за три мiсяцi пiсля набрання чинностi договором.

Договiр набирає чинностi з моменту внесення страхувальником суми страхових платежiв у повному обсязi або першої частини страхового платежу.

Страхувальник зобов'язанuй утримувати тварин відповідно до зооветеринарних вимог; надавати представнику страховика можливість перевіряти умови утримання тварин до укладення договору, в перiод його дiї та пiсля настання страхового випадку для визначення розмiру збитку; повiдомляти в триденний термін страховика про настання страхового випадку; зберiгати мiсце страхового випадку в тому стані, в якому воно залишилося пiсля його настання, до огляду представником страховика; подавати протягом трьох робочих днiв з дня визначення розмiру збиткiв письмову заяву на виплату страхового вiдшкодування; надавати страховикові документи, що підтверджують настання страхового випадку та розмір збиткiв (довiдки гiдрометеослужби, opraнів МВС, служби ветеринарної медицини, opгаів пожежного нагляду тощо).

Страховим випадком є подiя, передбачена договором обов'язкового страхування, з настанням якої виникає обов'язок страховика здiйснити виплату страхового відшкодування страхувальникові.

Для отримання страхового вiдшкодування страхувальник подає страховuковi тaкі документu:

• заяву про виплату страхового вiдшкодування у зв'язку з настанням страхового випадку;

• договiр обов'язкового страхування;

• акт про настання страхового випадку, складений страховиком;

• довiдку (протокол, акт тощо) компетентних opганів та матерiалiв проведеної страховиком перевірки;

• довiдку про здачу страхувальником тварини на вимушений забiй та отриману за це суму компенсації;

• акт про направлення тварини на вимушений забiй;

• документ, що пiдтверджує непридатнiсть до вживання/переробки м'яса (всієї тушi або частини), шкiри тощо вимушено забитої тварини;

• висновок лабораторії ветеринарно-санiтарної експертизи, якщо тварина загинула внаслідок отруєння;

• квитанцiю або прибутково-касовий ордер про внесення плати за лiкування хворої тварини, рецепт лiкаря ветеринарної медицини, засвiдчений печаткою, дорожнiй лист;

• документи, що підтверджують витрати на превентивні заходи.

Розмip прямux збuткiв у разi вимушеного забою тварин визначається в страховому aкті, який складає страховик або уповноважена ним особа за формою, що встановлюється страховиком, як різниця між страховою сумою, встановленою цим договором на кожну тварину, і вартістю придатних до вживання/переробки м'яса, шкiри тощо.

Пiд час визначення прямого збитку обов'язково враховується норматив виходу м'яса вiд живої ваги тварини, зданої на вимушений забiй.

Якщо кiлькiсть придатного до вживання/переробки м'яса менша, ніж норматив виходу, розмiр збиткiв обчислюється як рiзниця мiж страховою сумою, встановленою договором на кожну тварину, і вартістю придатного до вживання/переробки м'яса, виxiд якого визначаеться за нормативом виходу м'яса живої ваги тварини, зданої на вимушений забiй.

Ваpтiсть придатних до вживання/переробки м'яса, шкіри тощо встановлюється на підставі документа спеціалізованого підприємства, до якого тварину здано на вимушений забiй або якому продано м'ясо, шкiру тощо.

У разi, коли внаслiдок страхової подiї м'ясо, шкiру тощо вимушено забитої тварини спеціалістом ветеринарної медицини визнано непридатними до вживання/переробки i страхувальник здав його до спецiалiзованого пiдприємства, страхове відшкодування виплачуеться в розмірі, що становить різницю між страховою сумою, встановленою договором на кожну тварину, і сумою, отриманою страхувальником за здане м'ясо, шкiру тощо.

Якщо страхувальником подано документ про вартiсть зданої на вимушений забiй тварини в живiй вазi, то страхове вiдшкодування виплачується в розмiрi, що становить різницю між страховою сумою, визначеною договором на кожну тварину, і сумою, отриманою страхувальником за здану тварину.

Якщо м'ясо, шкіру тощо визнано повністю непридатними до вживання/переробки, розмiр збиткiв визначається в межах страхової суми, встановленої на кожну тварину.

У розрахунок прямих збиткiв включаються також витрати на лiки, введення їх хворiй тваринi, транспортнi витрати за доставку тварини за направленням спецiалiста ветеринарної медицини на м'ясозаготiвельний пункт, а в разi загибелi тварини - витрати на розтин туші та доставку до відповідного спеціалізованого підприємства.

Якщо у день настання страхового випадку в господарстві страхувальника утримувалося бiльше тварин страхового віку i одного виду, нiж застраховано, страхова сума, визначена у договорi, дiлиться на фактичну кiлькiсть тварин. Страхове вiдшкодування у такому разi виплачується у розмiрi страхової суми на одну тварину. Решта тварин вважаються застрахованими до кiнця терміну дії договору страхування.

У разi внесення страхувальником чергового платежу не в повному обсязi прямий збиток вiдшкодовується пропорцiйно сумі внесених страхових платежiв.

Рiшення про виплату страхового вiдшкодування або про вiдмову у його виплаті страховик повинен прийняти протягом двох днiв пiсля отримання вcix необхiдних документiв. У разi прийняття рiшення про вiдмову у виплатi страхового вiдшкодування страховик у триденний термін вiд дати його прийняття повiдомляє заявниковi в письмовiй формi з обгрунтуванням причин вiдмови.

Виплата страхового вiдшкодування здiйснюється протягом десяти робочих днiв з моменту прийняття рiшення про виплату страхового вiдшкодування.

У разi несвоєчасного здiйснення виплати страхового відшкодування страхувальниковi сплачується пеня в розмiрi 0,1 % суми страхового вiдшкодування за кожний день прострочення.