Глава 3. Конституційний лад і його закріплення в конституції україни

3.1. Поняття, ознаки і зміст конституційного ладу України,

його співвідношення з державним ладом…………

3.2. Характеристика України як конституційної держави

3.3. Конституційні засади політичної, економічної та ідеологічної багатоманітності суспільних відносин…………………

3.4. Поняття суверенітету і його види…………………………

3.5. Форми здійснення народовладдя…………………………..

3.6. Форма державного правління, форма державного устрою і форма державно-правового режиму України……

3.7. Захист конституційного ладу України…………………………..

3.1. Поняття, ознаки і зміст конституційного ладу України, його співвідношення з державним ладом

У сучасній науці конституційного права немає моністичності думок щодо змістовного розуміння поняття «конституційний лад». Це зумовлено як перехідним етапом становлення конституційного ладу в Україні, так і відсутністю нормативного визначення його змісту, незважаючи на використання даного поняття в Конституції України.

Аналіз норм Конституції України дає підстави констатувати, що поняття «конституційний лад» застосовується в її тексті лише в трьох конституційних нормах. «Право визначати і змінювати конституційний лад в Україні належить виключно народові і не може бути узурповане державою, її органами або посадовими особами» (ч.3 ст.5), «Збройні Сили України та інші військові формування ніким не можуть бути використані для обмеження прав і свобод громадян або з метою повалення конституційного ладу, усунення органів влади чи перешкоджання їх діяльності» (ч.4 ст.17), «Утворення і діяльність політичних партій та громадських організацій, програмні цілі або дії яких спрямовані на ліквідацію незалежності України, зміну конституційного ладу насильницьким шляхом, порушення суверенітету і територіальної цілісності держави, підрив її безпеки, незаконне захоплення державної влади, пропаганду війни, насильства, на розпалювання міжетнічної, расової, релігійної ворожнечі, посягання на права і свободи людини, здоров’я населення, забороняються» (ст. 37).

Як бачимо, нормативне закріплення інституту конституційного ладу в Основному Законі України не дає відповіді не лише на питання про витоки його формування, але й про зміст, складові елементи та правову природу інституту. Відтак, концептуальна невизначеність як у питанні змістовного наповнення поняття «конституційний лад», так і у виокремленні складових його елементів опосередковує необхідність наукових дискусій і пошуків у даному спрямуванні.

Загалом конституційно-правова доктрина зумовлює досить широке використання поняття «конституційний лад», проте на рівні як вітчизняного, так і зарубіжного конституційного законодавства дане поняття зустрічається відносно рідко. Так, Розділ І конституцій різних країн світу, який, зазвичай, регламентує загальні засади конституційного ладу, не містить визначення данного поняття. Крім того, Розділ І Конституцій має досить загальну назву – «Основні приципи» (Молдова, Італія, Бразилія), «Державний суверенітет» (Узбекистан), «Загальні положення» (Азейбарджан), «Вступний розділ» (Іспанія), проте зустрічаються й інші назви, зокрема «Основи конституційного ладу» (Російська Федерація, Білорусь)¹. Звичайно, що такий стан справ не додає оптимізму в контексті висвітлення змістовного наповнення поняття «конституційний лад», проте значно актуалізує визначену проблему.

Аналіз спеціальної юридичної літератури показав, що поняття «конституційний лад» вчені визначають по-різному, що зумовлено, насамперед, його різним змістовним наповненням. На думку О.Г. Румянцева, конституційний лад необхідно розуміти як цілісну систему соціально-правових відносин та інститутів, які підпорядковані беззаперечним моральним і конституційним вимогам та засновані на сукупності основних регуляторів, що сприяє закріпленню в суспільній практиці і правосвідомості стабільних, справедливих, гуманних та правових зв’язків між людиною, громадянським суспільством та державою ¹.

Натомість інші вчені стверджують, що конституційний лад – це певна форма чи спосіб організації держави, передбачений та закріплений конституцією², система конституційних норм та принципів, які регулюють окремі види суспільних відносин існуючого реального ладу³.

Разом з тим, відомий вітчизняний правник В.Ф. Погорілко визначив, що конституційний лад України є системою суспільних відносин, передбачених і гарантованих Конституцією України і законами, прийнятими на її основі і відповідно до неї⁴. Змістовно близьким є розуміння даного поняття, яке запропонував інший знаний правник, зокрема В.М. Шаповал. Учений пропонує трактувати, конституційний лад як сукупність правовідносин, що виникають у зв‘язку із застосуванням норм конституції та інших джерел галузі конституційного права або систему конституційних положень, здебільшого сутнісного характеру, котрі іноді наділені найвищим рівнем юридичної жорсткості з метою убезпечення від скасування чи змін⁵. Таким чином, триває дискусія щодо визначення поняття «конституційний лад», що є цілком об’єктивним, оскільки дане поняття є відносно новим для науки конституційного права⁶.

Конституційний лад – це фактичний та реальний стан суспільних відносин, що регулюються та охороняються конституційними нормами та принципами. За своєю суттю конституційний лад становить певний тип конституційно-правових відносин, опосередкованих рівнем розвитку суспільства, держави та досягненнями науки права.

Ознаки конституційного ладу:

1) фактичність – конституційний лад існує в повсякденному житті суспільства і держави;

2) реальність – відображає дійсний стан суспільних відносин, який існує не в уяві, а в повсякденному житті у певній державі;

3) регулюється і охороняється конституційними нормами та принципами, тому і називаються конституційним;

4) суверенність – право визначати та змінювати конституційний лад може лише народ України (ст. 5 Конституції України);

5) програмність – розвивається на основі теоретично обґрунтованих принципів, концепцій, ідей, об’єктивованих у Конституції та законах України;

6) наступність – ураховуються традицій та історичного досвіду організації і функціонування державної влади, суспільних інститутів;

7) відносна стабільність конституційного ладу, що забезпечується системою державних гарантій, передбачених конституційними нормами.

Зміст конституційного ладу наповнюється тими правовідносинами, які визначені і гарантовані Конституцією України. Зокрема, Розділи І, ІІ, ІІІ визначають основні засади конституційного ладу України.

Розділ І Конституції України має назву – «Загальні засади». Ця назва є вкрай невдалою, оскільки не відбиває змістовного наповнення самого розділу. Дійсно, назва розділу є половинчастою і незрозумілою, оскільки виникає питання: загальні засади чого регулює Конституція України? Українські парламентарі, які творили конституцію незалежної України, невиправдано залишили поза увагою структурну побудову радянських конституцій. Зокрема, Розділ І Конституції СРСР 1977 р. мав назву «Основи суспільного ладу і політики СРСР», який містив 5 глав: «Політична система», «Економічна система», «Соціальний розвиток і культура», «Зовнішня політика», «Захист соціалістичної Вітчизни». Таким чином, Розділ І Конституції СРСР, який визначав загальні засади державного ладу, був чітко структурований.

Розділ І Конституції України є невеликим за обсягом – містить лише 20 статей, які позбавлені будь-якої систематизації, і становлять швидше сукупність, ніж систему конституційних норм і принципів. Розділ І Конституції України регламентує основи конституційного ладу України, містить базові положення системоутворюючого характеру, які визначають нормативне підґрунтя для розвитку інших конституційних положень. Особливість Розділу І полягає в тому, що більшість його норм є нормами-принципами, які, з одного боку, визначають загальні стандарти конституційно-правового регулювання у суспільстві і державі, а з іншого – потребують нормативної конкретизації.

Розділ III «Вибори. Референдум» розвиває ті положення, які в своїй основі закладені в Розділі І Конституції України – це принцип народного суверенітету, принцип народовладдя, принцип безпосередньої і представницької демократії.

Розділ ХІІІ «Внесення змін до Конституції України» засвідчує фундаментальний характер Основного Закону України, його найвищу силу. Співвіднесеність положень цього розділу з явищем конституційного ладу має свого роду інструментальне значення: він містить положення про внесення змін до названих трьох розділів Конституції, що конкретизують вимогу Конституції України про виняткове право народу визначати й змінювати конституційний лад в Україні¹.

Формування конституційного ладу відбувається на основі принципів, які закріплюють основи організації публічної влади та основи конституційного статусу суб’єктів конституційно-правових відносин. Такі принципи у своїй єдності становлять засади конституційного ладу.

Основними засадами конституційного ладу є:

– демократія;

– народний, національний та державний суверенітет;

– правовий статус особи;

– поділ влади;

– територіальна цілісність держави;

– визнання Конституції України нормативно-правовим актом найвищої юридичної сили;

– законність і правопорядок;

– визнання і гарантування місцевого самоврядування;

– статус української мови як державної;

– політична, економічна та ідеологічна багатоманітність,

– суверенна і незалежна держава;

– правова держава;

– соціальна спрямованість держави.

Гуманістичні засади конституційного ладу України – це основоположні принципи, які визначають і закріплюють основну роль громадянина в державному будівництві та місцевому самоврядуванні, визнання людини найвищою соціальною цінністю, утвердження і гарантування її прав та свобод.

Співвідношення конституційного та державного ладу. Загальна характеристика конституційного ладу України буде неповною, якщо не дослідити витоки його формування. Конституційний лад – це не абстрактне явище, а множинна інституція, яка розвивається з категорії суспільного й державного ладу. Конституційний лад є об’єктивним якісним надбанням цивілізованого гуманістичного розвитку суспільства і держави.

Суспільний лад – це фактичний та реальний стан суспільних відносин, що існують у зв’язку із функціонуванням інститутів суспільства (політичні партії, громадські організації). За змістом суспільний лад становить певну систему політичних, економічних, соціальних, духовних (культурних) та інших суспільних відносин.

Державний лад – це фактичний та реальний стан суспільних відносин, які існують у зв’язку із функціонуванням інститутів держави (парламенту, президента, правосуддя, правоохоронних органів та ін.). За змістом державний лад становить певну систему суспільних відносин, насамперед, політичного характеру щодо організації державної влади та здійснення владних повноважень.

Поза межами суспільства і держави виникнення, розвиток і функціонування конституційного ладу неможливий. Першоосновою виникнення конституційного ладу є державний лад, у свою чергу, державний лад виникає на базі суспільного ладу. Дійсно, поза межами соціуму, тобто людської спільноти, не може виникнути і розвиватися ні державний, ні конституційний лад. Відтак, складається принцип трьохсистемної піраміди: суспільний лад, державний лад, конституційний лад. Виникнення такої «піраміди» не є одномоментним явищем, а є надбанням не однієї тисячі років.

Конституційний лад співвідноситься із суспільним та державним ладом як частина і ціле, проте не кожний державний лад є конституційним. Державний лад є конституційним за умови здійснення публічної влади у державі та суспільстві правовим шляхом, який визначений конституцією держави або іншими легітимними нормативно-правовими актами. Тому конституційний лад набуває реального або фактичного стану лише за умови підпорядкування організації держави правовим приписам, які випливають із конституції держави. Відтак, державний лад є ширшим поняттям, ніж конституційний, оскільки будь-який конституційний лад є завжди державним, але не навпаки.

Конституційний лад за своїм змістом складає передбачені і гарантовані конституційними нормами державний та суспільний лад, основи національної безпеки, систему безпосереднього народовладдя, правовий статус людини і громадянина, територіальний устрій, організацію та діяльність органів державної влади і місцевого самоврядування, статус української мови як державної та інші виключно важливі інститути конституційно-правових відносин. За формою конституційний лад становить передбачену Конституцією України форму держави, що являє собою основні види організації та діяльності суспільства та держави, а також форми безпосереднього народовладдя, наприклад, референдуми.

В Україні повинен формуватися правовий, соціальний, демократичний конституційний лад, осьовим центром якого має бути людина, тобто її життя і здоров’я, честь, гідність і безпека, а також зміцнення громадянської злагоди і єдності як в суспільстві, так і в Українській державі.