1. Відпрацювання конструкції виробу на технологічність

повинно забезпечувати на основі досягнення оптимальної конструкторської і технологічної наступності максимальну економічну ефективність при виготовленні й експлуатації виробу. Основне коло завдань щодо забезпечення технологічності ‘ виробу з’ясовується в процесі розробки конструкторської документації. На стадії технологічної підготовки виробництва технологічність конструкції забезпечується коригуванням документації за результатами аналізу виробу на технологічність з урахуванням розроблених технологічних процесів. На даному етапі може бути виявлена необхідність у зміні конструкторських рішень для забезпечення можливості застосування типових технологічних процесів, більш раціональних способів виготовлення деталей і складання виробу.

2. Розробка технологічних процесів включає такі етапи:

а) формування технологічного коду деталей на основі технологічного класифікатора;

6. вибір виду технологічного процесу (одиничного, типового, групового) чи пошук аналогічного технологічного процесу;

в) вибір технологічної бази (виду устаткування, інструмента й оснащення);

г) складання міжцехового технологічного маршруту руху деталей і складальних одиниць у процесі обробки і складання;

д) розробка маршрутних і операційних технологічних процесів;

е) розрахунок норм витрати матеріалів і трудових норм;

ж) розробка програм управління для верстатів із ЧПУ й обробних центрів.

На стадії технологічної підготовки виробництва вибирається один із трьох видів технологічних процесів: одиничний, типовий, груповий.

Одиничний технологічний процес призначений для виготовлення виробу (деталі) одного найменування, типорозміру і виконання, незалежно від типу виробництва.

Типовий технологічний процес призначений для виготовлення групи деталей із загальними конструктивними і технологічними ознаками. Розробка типового технологічного процесу складається з 2- х етапів: класифікація деталей по групах конструктивно-технологічної подібності та вибір так званого типового представника групи. За типовим представником розробляється типова технологія для всієї групи деталей, тобто одна технологічна карта й одна технологія. Врахування особливостей конкретної деталі в типовій групі здійснюється за допомогою поправочних і проектувальних коефіцієнтів. Типізація є ефективним шляхом зниження технологічної собівартості та скорочення життєвого циклу виробу.

Груповий технологічний процес призначений для виготовлення групи виробів з різними конструктивними, але загальними технологічними ознаками. На відміну від типової технології, метод групової технології полягає в тому, що технологічний процес розробляється не на конкретну базову деталь, а на так звану умовно- комплексну деталь - умовно створену на папері деталь, що має всі ознаки даної класифікаційної групи деталей. Обробка даної групи здійснюється за допомогою групового оснащення і групової інструментальної наладки, тобто обробки деталей шляхом визначеного порядку заміни інструментів і операцій.

Розробка технологічного процесу має різний ступінь деталізації в залежності від типу виробництва.

В одиничному і дрібносерійному виробництві розробка технологічних процесів здійснюється у вигляді маршрутної технології, оформленої маршрутною картою, яка визначає послідовність проходження виробу по цехах і дільницях, у якій встановлюється перелік і послідовність технологічних операцій, тип верстатів, на яких вони повинні виконуватися, оснащення, що застосовується, розряди робіт, укрупнені норми часу.

У крупносерійному і масовому виробництві технологічний процес розробляється детально на всі операції та їх елементи у вигляді операційного технологічного процесу, що оформляється операційною картою. У ній вказуються операції, переходи, технологічні режими, вид інструмента, оснащення, розряди робіт, по елементні і післяопераційні норми часу і витрати матеріалів.

3. Проектування та виготовлення засобів технологічного оснащення — це в багатьох випадках найбільш трудомісткий етап технологічної підготовки виробництва.

Розрізняють стандартне і нестандартне технологічне оснащення. До нестандартного відносять засоби технологічного оснащення, не регламентовані державними чи галузевими стандартами. У процесі технологічної підготовки виробництва проектується і виготовляється безпосередньо на підприємстві спеціальне технологічне оснащення. Його кількість залежить від кількості оригінальних деталей, що входять у виріб. Універсальне, стандартне оснащення доцільно одержувати зі сторони, тобто купувати у спеціалізованих підприємств.

4. Налагодження та впровадження технологічних процесів. У ході цих робіт повинна бути вивірена технологія одробки всіх деталей, складання вузлів і виробів, а також перевірена раціональність виготовлення оснащення. На підставі результатів такої вивірки усуваються окремі недоліки в технології, конструкції оснащення й остаточно налагоджується технологічний процес, зміни на даній стадії технологічної підготовки виробництва можуть вноситися й у конструкторську документацію.

5. Розробка методів технічного контролю. Контрольні операції визначаються технологами відповідно до вимог креслень і технічних умов і фіксуються в технологічних картах. Для складних і відповідальних операцій технічного контролю розробляються спеціальні карти із зазначенням в них об’єкта контролю, місця його виконання, методу і засобів контролю, допустимих відхилень.

Розроблений технологічний процес оформлюється у вигляді комплекту документації. Затверджений техпроцес обов’язковий для всіх підрозділів і працівників підприємства.