III. Комплексу інфраструктурних заходів:

• покращення транспортних умов регіону, комунікацій, ліній зв'язку, природозахисних споруд;

• підтримка наукових розробок у галузі локальних та міжнародних кластерів та стимулювання зв'язків типу "економічна наука -» бізнес";

• формування освітніх спеціалізованих програм, зорієнтованих на обслуговування кластерів, що утворюються (програми підготовки та перепідготовки спеціалістів і фахівців з управління кластерами).

IV. Комплексу гуманітарних заходів:

— популяризація та роз'яснення ідей кластерів широкому загалу населення за допомогою засобів масової інформації;

— подолання негативного впливу проблеми глобалізації на ментальному рівні, тому що більшість людей, які населяють територію, сприймають процес виникнення кластерів як конкретний приклад глобалізації у своїй місцевості і вбачають у цьому загрозу своїм правам;

— проведення форумів, зустрічей та інших організаційних заходів учасниками кластерів.

6.3. Синергетичний аналіз передумов утворення та соціально-економічного ефекту функціонування кластера.

На відміну від традиційної адміністративно-командної, кластерна модель розвитку національної економіки добровільно об'єднує (кооперує) всі ресурсні сили регіону - інтелектуальні, виробничі, природні, які спільними зусиллями досягають значних зрушень в економічному зростанні регіонів і країни в цілому.

Підґрунтям досягнення успіху є ряд переваг, які отримують розрізнено діючі підприємства, об'єднуючись у кластер, як самоорганізовані, самоуправляємі суб`єкти господарської діяльності.

По-перше, існування в рамках кластеру галузево споріднених фірм забезпечує спрощений доступ підприємств до сировини, матеріалів, обладнання, запасних частин тощо. Підприємства мають більші можливості наймати робочу силу з вищою кваліфікацією, професійними знаннями та навичками. Кластери, на відміну від “атомізованих” суб`єктів господарювання, можуть отримувати більш кваліфіковані та якісні спеціалізовані види послуг із питань техніки, технології, фінансів та бухгалтерського обліку.

По-друге, підприємства в кластері отримують користь від спільної діяльності та взаємного збагачення знаннями та досвідом, а, отже, мають змогу більш ефктивно забезпечувати обмін інформацією та ресурсами із зовнішнім середовищем. Спеціалізація та кооперація, що відбуваються в кластерах, забезпечують поділ ринку на сегменти і цивілізовану спеціалізацію підприємств на певні асортиментні групи, що зменшує транспортні витрати, забезпечує раціональний розподіл праці, обмін знаннями, технологіями, кваліфікованою робочою силою. Крім того, спеціалізація та більш ефективний розподіл праці між підприємствами, що входять до кластера, дозволяє підвищити якість продукції та збільшити обсяги виробництва. При цьому мінімізуються надлишки виробничих потужностей.

Кластери, на відміну від підприємницьких мереж, містять у своєму складі також позавиробничі структури, які, нерідко, мають вирішальний вплив на успіх кластера: це наукові та освітні установи, бізнес-асоціації тощо.

Тим самим досягається подвійний ефект: з одного боку, наявність у кластері подібних структур посилює позитивне сприйняття діяльності кластеру в громаді; з іншого боку досягається реальне поліпшення умов власне виробничого процесу через забезпечення підготовки та перепідготовки фахівців; розробки новітніх технологій, здійснених відповідними науковими установами, врешті, більш сприятливі умови збуту продукції та постачання комплектуючих завдяки наявності в кластері бізнес-асоціацій.

Особливо важливою для умов України є наявність у кластері “координуючого центру”, переважно бізнес-асоціації, яка з одного боку, безпосередньо сприяє досягненню консенсусу бізнесових інтересів в середині кластеру, а з іншого, лобіює інтереси кластеру в діалозі з місцевими органами влади.

По-третє, саме кластерна модель розвитку інноваційного підприємництва породжує ефект синергії, “який зароджується із поєднання знань різних фірм та організацій, які доповнюють одна одну” та “із необхідності для фірм протистояти наростаючій залежності від умов навколишнього середовища” [1], який відповідно до принципів синергетики, забезпечує трансформацію “хаосу” мікрорівня у “порядок” (сталий розвиток) макрорівня.

Саме спільна адаптація пов`язаних між собою господарюючих суб`єктів до новітніх технологій створює новий, більш складний тип самоорганізації, як всієї мережі, так і кожної з цих фірм, а, отже, й вищий сумарний соціально-економічний ефект як їх діяльності, так і розвитку території їх функціонування.

Базовими принципами утворення та функціонування системно-синергетичної моделі кластера є:

1. Принцип спільності базових генетичних цінностей членів кластеру – наявність у членів кластеру певної сукупності цінностей та стратегій, які є спільними для них та визначальними при започаткуванні та визначенні мети діяльності кластеру;

2. Принцип когерентності у господарській діяльності членів кластеру;

3. Принцип соціального партнерства у взаємодії суб`єктів бізнесу, органів місцевої (регіональної) влади та інститутів громадянського суспільства відповідної локальної структури;

4. Принцип “розвиток через інновації” – успіх кластеру в значеній мірі визначається здатністю до розробки, впровадження новітніх технологій і досягнення конкурентоздатності на внутрішньому та зовнішньому ринках.

Елементами системно-синергетичної моделі кластера є наступні:

1. Члени кластеру – комерційні та некомерційні підприємства, спільною стратегією (спільними інтересами) яких є пошук траєкторій розвитку з виходом на аттрактор з мінімальним рівнем ентропії в певній локальній структурі їх функціонування.

2. Невиробничі структури – члени кластеру: наукові та науково-дослідні установи, інтереси та роль яких полягають у забезпеченні учасників кластеру новітніми технологіями (як в сфері виробництва так і управління); громадські бізнес-асоціації, роль яких полягає у забезпеченні розуміння соціальної значущості функціонування кластеру в даному регіоні; являють собою додатковий інформаційний канал взаємообміну із зовнішнім середовищем.

3. Рада кластеру – надсистемна управлінсько-координуюча структура, яка здійснює координацію ринкових стратегій членів кластера; вивчення та конкретизацію їх загальних та специфічних потреб; залучення до складу кластера нових учасників; ведення соціального діалогу з місцевою (регіональною) владою стосовно: 1) покращення середовища функціонування кластера; 2) ролі кластера у соціально-економічному розвитку регіону діяльності.

Форми управління кластером можуть бути дуже різноманітними. Наприклад, в регіоні Керне у Східній Австралії створено промисловий кластер, на чолі якого було поставлено спеціально створену Корпорацію економічного розвитку регіону (СКЕОС). Її заснували представники орієнтованих на експорт галузей промисловості, науки, освіти, торгівлі, охорони здоров'я, інформатики і місцевих органів влади [ 234 ].

4. “Системна оболонка” кластеру, яка включає: 1) Раду кластера; 2) мережу спеціалізованих посередників - консалтингових фірм, функціями яких є забезпечення сприятливого доступу до інформації, ресурсів, залучення інвестицій тощо.

5. Зовнішнє середовище кластера:

   1. Органи державної влади та місцевого самоврядування.

Для успішного функціонування кластерів підприємств необхідне забезпечення тісних взаємовигідних зв`язків з місцевими (регіональними) владними структурами, з метою:

• забезпечення оптимального вибору моделі кластерів, які відповідають конкретним умовам регіону, залучити фінансові можливості та трудовий потенціал регіону для забезпечення найвищої ефективності їх функціонування.

• забезпечення необхідних базових нормативно-правових умов для їх функціонування,

• недопущення недобросовісної конкуренції, монополізму;

• невілювання існуючих в місцевій (регіональній) економіці диспропорцій, які можуть створювати обмеження для впровадження інновацій і кластеризації;

• сприяння формуванню, генеруванню та допомозі в налагодженні тісних ділових зв`язків між членами кластеру;

• залучення нових ділових кіл до обговорення, розробки та реалізації соціально економічної політики як на регіональному, так і на національному рівні.

• здійснення державних (муніципальних) замовлень підприємствам - членам кластеру;

• консультаційна допомога при реалізації інвестиційних проектів місцевого, регіонального та загальнонаціонального значення.

З іншого боку місцеві органи влади повинні, насамперед, уникнути командно-адміністративних методів управління, адже йдеться про стимулювання діяльності самоорганізованих підприємницьких структур, що мають певні горизонтальні зв'язки, необгрунтована втручання в які може призвести до їх повної або часткової руйнації.