4.3. Підприємство (фірма) як відкрита система, що функціонує за нелінійними законами.

Фірма як компонент національної економіки являє собою самостійний суб'єкт господарювання, що володіє наступною системою ознак:

• використовує свої активи з метою одержання бажаних господарських результатів і виконання зобов'язань;

• поєднує ресурси й індивідів (аттрактивна сутність фірми);

• полегшує кооперацію праці індивідів;

• уможливлює узгодження систем їхніх потреб і інтересів.

Відмітною ознакою фірми не є її виняткова приналежність до виробничого сектора. Фірма може бути організована й у банківській сфері, страхуванні, сфері послуг.

Як і інші інститути, фірма виникає завдяки здійсненню системи поділу праці у відповідь на потребі індивідів і суспільства.

Фірма є відкритою системою, тобто одержує із середовища ресурси - на входах, - а на виходах виділяє в середовище готовий продукт або послугу.

Середовище фірми містить у собі не тільки економічні суб'єкти національної й світової економіки (інші фірми, неприбуткові організації, страхові компанії, транспортні, торговельні та інші організації й індивідів), але й стійкі норми, зв'язки й відносини, що виступають зовнішньою силою, які можуть ставитися як до економічного (відносини власності, законодавчо закріплені форми організації бізнесу, антимонопольне законодавство й т.д., загальний рівень культури бізнесу), так і неекономічній сфері громадського життя (стійкі культурні цінності народу, моральні норми й т.д.).

Присвоєння фірмою ресурсів із середовища відбувається в основному через ринок. Зараз нерідкої стала ситуація, коли фірми в економічно розвинених країнах керуються не стільки логікою ринку, на якому кожний переслідує свій інтерес, а нормативною логікою, в основі якої лежить "узгодження зусиль" або межфирменная кооперація.

По-друге, сучасна практика економічно розвинених країн показує, що внутріфірмові відносини можуть ґрунтуватися на ціновому механізмі й конкуренції між підрозділами, так що ринкові відносини просочують всю діяльність багатьох фірм (і це нерідко називається причиною їхнього успіху).

Останній факт вимагає визнати існування трансакційних витрат усередині фірми, а не тільки при її взаєминах із середовищем. Тому одним з ознак, що конституюють фірми є мінімізація зовнішніх і внутрішніх трансакційних витрат за допомогою поділу праці на всіх рівнях національної економіки.

Мінімізації трансакційних витрат (ентропії) сприяє також:

• вертикальна й горизонтальна інтеграція,

• диверсифікованість (і, почасти, - комбінування виробництва),

• перехід на дивизіональну структуру керування,

• виділення зовнішніх венчурів,

• мережна організація,

• субпідрядні відносини, межфирменная кооперація, що сприяють налагодженню міцних зв'язків по вертикалі й горизонталі.

Сутність фірми найбільше яскраво проявляється в її функціях.

Розповсюдженим є надзвичайно вузьке трактування мети фірми як максимізації маси або норми прибутку, прийнятий неокласичною й марксистською школами.

У дійсності прагнення фірм винятково до максимізації прибутку являє собою допущення, на основі якого побудована теорія поведінки фірми, відповідно до якої вона буде випускати продукцію доти, поки очікуваний прибуток максимізується.

Останнім часом усе більше дослідників доходять висновку, що виходити із прагнення до максимізації прибутку як єдиної мети фірми некоректно.

Щоб відповістити на запитання, які мети ставлять перед собою фірми, потрібно звернутися до механізму й джерела їхнього встановлення.

Ціль - це бажаний стан виходів, тобто значення або підмножина значень функцій системи (загальносистемне визначення мети див. вище).

Ціль фірми задається їй або колективом працівників, або власником, або менеджерами (це залежить від форми власності й ступеня відділення капіталу - власності від капіталу - функції).

Цілями фірми є найбільш значимі усвідомлені загальні потреби, переломлені через функцію фірми, співимірні з можливими результатами її діяльності.

Множинність потреб індивідів уможливлює й множинність цілей, які можуть ставити перед собою фірми.

Найбільш значимими цілями, які переслідують у сучасний період фірми, є:

• задовільна (частіше) або максимальна маса або норма прибутку;

• завоювання більшої долі галузевого ринку;

• ріст фірми, розширення її діяльності як у межах галузі, так і за її межами;

• досягнення певного обсягу виробництва й рівня продажів;

• досягнення влади над ринком (остання мета найбільш характерна для корпорацій, менеджери яких, переслідуючи її, намагаються збільшити свої доходи й престиж).