Слухання: фрагмент двобою з увертюри “Тарас Бульба”.

Видно, пам’ять про батька пекла серце хлопця, додавала йому сили. Переміг він богатиря.Слава про Морозенка пішла по всій Україні. І раділа мати, що такого славного сина має. Але якось засумував Морозенко за рідним селом, за матір’ю.

СЛУХАННЯ ПІСНІ “Зоре моя вечірняя” (у виконанні вчителя).

Пізно ввечері відлучився з козацького табору в степ і потрапив у ворожу засідку. Почався нерівний бій. І загинув молодий славний козак. За козацьким звичаєм, поховали Морозенка, насипали серед степу високу могилу. Багато таких могил було в наших степах.

СЛУХАННЯ ПІСНІ “Ой у полі могила” (у виконанні вчителя).

Важко, тяжко було козакам цю страшну вістку принести в село, де жив Морозенко, і вирішили вони скласти про нього пісню, ця пісня дійшла і до наших часів

Слухання та розучування з дітьми пісні “Ой Морозе, Морозенку”.

Зрозуміла все бідна мати. Мовчки, тихо пішла вона до річки і більше ніхто її вже не бачив. Люди, які пішли за нею, кажуть, що побачили на березі ріки дерево, якого раніше не було. То була верба, плакуча верба з довгими до землі, вітами. Старі люди кажуть, а хто хоче, вірить: якщо прислухатися, то можна було почути тихий, тихий шепіт листочків:

Будуть приходити люди, Я обізвуся до них:

Вбогі, багаті, веселі й сумні шелестом тихим вербової гілки,

Радості й тугу нестимуть мені, Голосом ніжним тонкої сопілки,

Їм промовляти душа моя буде. Смутними росами з вітів моїх..

МУЗИЧНИЙ ФОН: музика з сюїти “Пер Гюнт” Е.Гріга “Ранок.

Висновок: Сходить сонечко, народжується новий день, день, який дасть початок новим прекрасним пісням, які дійшли і до наших днів. “Ось де, діти, наша слава, слава України….” Як бачите, і марш, і пісні, зуміли нам розповісти про події, які відбувалися 300 років тому. І не просто розповіли, а оживили події давно минулих літ.

(Кінець уроку)

Зміст наведених уроків-образів показує, що вчитель може використовувати фольклор, як цілісну і динамічну систему, яка поєднує в художніх образах явища дійсності та відношення до них людини. Дуже важливим, на наш погляд, є положення про те, що народне мистецтво це “цілісний та витончений світ, який безжалісно порушується”, якщо з нього вихоплюють той чи інший елемент і коли його розміщують у невластивому оточенні (О.Потебня).

Художньо-образний синкретизм календарних свят надзвичайно різнобарвний (це і драматургія дії, і пісні, і вірші, і внутрішній особливий психологічний стан єднання з силами Природи і т.д.). Повноцінне осягнення дітьми молодшого шкільного віку ідей того чи іншого календарного свята ні в якому разі не допускає розчленованого вивчення окремостей музичної мови, літературних, поетичних прийомів тощо. Зрозуміти, осягнути, відчути все, що заложили у цих унікальних творах-синтезах наші предки можна лише через художньо образне мислення, через співпереживання.

В образності фольклору - глибинна сутність звичаєвої культури. Шанобливе ставлення до батька й матері, до землі і до хліба, знання свого родоводу, охорона честі родини, піклування про малят, про хворих, калік, стариків, шанування традицій, національної атрибутики любов до рідного, до культури свого народу, почуття приязні до інших народів. І все це не у нав'язливій формі моралі чи повчання, а в художньо-образній, яку дитина поступово присвоює змалку і яка стає згодом її “власністю”.

Особливе місце займає пісня - це великий образний світ, це саме життя в інтонації та слові, колискова пісня - це виховання дитини на рівні підсвідомості, і на цьому ж рівня залучення дитини до образного світовідчуття.

Старовинна казка-міф - це метафорична формула, в якій закодувались древні знання. Їх зміст може бути доступним нашим дітям тільки при умові активізації художньо-образного мислення.

Лаконічна, гостра, яскрава поетично-образна мова малих жанрів фольклору. Це приповідки, поговірки, різноманітний світ дитячої забави, загадки, скоромовки, усмішки, страшилки тощо. Цей пласт у влучних коротких висловах образної мови через метафори активізує художньо-образне мислення дітей.

Багатство, глибина, природовідповідність образів фольклору свідчить, що протягом тисячоліть створювалася система становлення Людини /система виховання дитини, основним дієвим механізмом якої є формування художньо-образного мислення і через нього залучення дитини до абсолютних життєвих цінностей.