Національна єдність

Потенціальною загрозою національній єдності є велика частка іммігрантів у структурі населення Швеції. Швеція старіє. Середня тривалість життя 78,6 років у чоловіків і 83,2 року у жінок. Частка населення у віці від 80 років і старше досягла найвищого показника серед країн-членів ЄС - 5,3%. З 9,3 млн. населення Швеції 18% - особи старше 65 років. За прогнозами, до 2030 року їх частка зросте до 23%.

Як вихід з цієї проблеми бачиться залучення мігрантів. Частка іноземного населення Швеції зросла з 6,7 % у 1970 р. до 11,0% у 2003 р. Таке співввідношення значно вище, ніж у всіх країнах, які оточують Швецію. Головна мета політики держави – це інтеграція на рівних умовах. Вступивши на територію країни іноземець має ті ж права і свободи, як і місцеве населення за виключенням права голосу на парламентських виборах. Після декількох років перебування у країні іноземець може подавати прохання на отримання громадянства. Як тільки іноземець отримує вид на проживання, то він (вона) може подавати заяву на соціальну допомогу.Витрати на цю систему з 1983 р. по 1998 р. збільшились в 1,6 рази. Більш того з кінця 1960-х іноземні сімї переважали серед інших сімей, які отримували соціальну допомогу.

Наприклад, в 1978 р. сімї, в яких головою був іноземний громадянин отримали четверть всіх виплат по соціальній підтримці. З цього моменту ця пропорція стала збільшуватись та до 2005 р. іноземні сімї отримували 44% всіх сум, які виплачувались системою соціального забезпечення. Серед осіб у віці від 18 до 30 років тільки 7,8 % місцевих жителів отримувалди соціальну підтримку, в той час як рівень для людей іноземного походження був рівнийм 28%.

Тобто для запобіганню загрози національної єдності, держава активно інтегрує мігрантів у суспільно- життя країни.

Інтеграційні утворення

Швеція дійсно не є членом НАТО, але Швеція підтримує дуже тісні відносини з Північноатлантичним альянсом. Складається враження, що у співпраці з НАТО Швеція веде себе більш активно, ніж деякі члени самої організації. В принципі ситуації у взаєминах з НАТО Україна та Швеції десь збігаються. Ми підтримуємо співпрацю з альянсом, в Швеції також йде дискусія про можливість вступу в НАТО.

Правда, шведи говорять, що якщо вони і будуть вступати в альянс, то чомусь тільки разом з Фінляндією. Така північна солідарність. Уряд країни розуміє, що приєднання до Північноатлантичного альянсу зажадає зміни психології шведського населення: Швеція свого часу була нейтральною стороною, ні в які військові блоки не вступала.

Якщо говорити про ступінь готовності до вступу, то з військово-політичної точки зору Швеція практично готова. Система побудови збройних сил Швеції повністю відповідає стандартам НАТО. У Швеції зараз, правда, не вистачає ресурсів на модернізацію армії. Тому Стокгольм вирішив відкласти ухвалення рішення про участь Швеції в силах швидкого реагування альянсу. Але, знову таки, вони хочуть робити це разом з Фінляндією. А Гельсінкі вже заявили, що будуть брати участь. Так що складається таке враження, що в Швеції існує тенденція на зближення з НАТО. Що стосується вступу Фінляндії та Швеції до Організації північноатлантичного договору, то, незважаючи на систематично ведуться з цього приводу дебати, держави вступлять до НАТО тільки в тому випадку, якщо для них виникне реальна, а не гіпотетична можливість військової загрози. Ще на початку 1990-х рр.. міністр закордонних справ Швеції Маргарета аф Углас підкреслила, що політика неприєднання - всього лише засіб, але не кінцева мета. Однак далі цього в офіційних заявах аж до сьогоднішнього часу шведський уряд не заходило. Незважаючи на неодноразові заяви консерваторів (з Помірної коаліційної партії) і лібералів (Народна партія) про необхідність вступу в Альянс, уряд твердо дотримувався своєї лінії.Так, в недавньому, лютневому, урядовому доповіді парламенту від говориться: "Ми (Швеція) високо цінуємо співробітництво з НАТО, але не бачимо причин для вступу в Альянс". У Фінляндії також є окремі політики, які лобіюють членство країни в НАТО, хоча і менш активно, ніж у Швеції. Раніше найбільш відомими прихильниками зміни зовнішньополітичної лінії країни були партія "Молоді фіни" на чолі з Рісто Пентілля. Але це маловпливова і нечисленна партія. Активно лобіював питання членства Фінляндії в НАТО досить впливовий нині колишній глава військового комітету ЄС і начальник оборонного міністерства генерал Г. Хегглунд. У 2004 р. він навіть висунув ідею про перетворення ОВПБ ЄС в "європейську опору" НАТО. При цьому безпосередньо "американська опора НАТО" займалася б повсюдною боротьбою з тероризмом, а "європейська опора" - кризовим врегулюванням в регіональному масштабі. Цікавою є точка зору фінського дослідника К. Пурсіанена. Він вважає, що вступ Фінляндії в НАТО необхідно з тієї причини, що, будучи у військовому відношенні неприєднаної країною, Фінляндія "побічно підтримує ідею, що Росія і НАТО - противники". На його думку, членство Фінляндії в НАТО дасть країні нові можливості для подальшої інтеграції Росії в західні інститути. "Не будучи членом НАТО, Фінляндія також залишається поза розвитку відносин між НАТО і Росією і тому не може впливати на величезну кількість чинників, безпосередньо пов'язаних з її безпекою. Проте, як уже говорилося, офіційна позиція Гельсінкі грунтується на політиці неприєднання до військових альянсів. ВВодночас Фінляндія, на відміну від Швеції, у своїх зовнішньополітичних документах підкреслює, що "можливість членства в НАТО не виключається в майбутньому". Таким чином, фінська і шведська позиції по відношенню до НАТО грунтуються на трьох китах, першим з яких є військовому неприєднання як можливість вибору. При цьому обидві країни зберігають за собою право відмовитися від нього в майбутньому. По-друге, Хельсінкі і Стокгольм прагнуть до найбільш повного залучення до процесів планування і прийняття рішень там, де вони можуть це робити. Мабуть, головною відмінністю позицій двохкраїн у цьому відношенні є те, що Фінляндія більш активно прагне залучити Росію в спільні навчання під егідою НАТО. Також Фінляндія є більш активним ініціатором і учасником різних програм в рамках Альянсу. Це обумовлено тим, що Швеція звикла бути незалежним "будівельником мостів" між великими державами, в той час як Фінляндія сприймає себе маленькою країною в регіоні Балтійського моря, положення якої під час холодної війни позначали не дуже поважних терміном "фінляндизація". По-третє, ці північноєвропейські держави постійно підкреслюють важливість кризового врегулювання і превентивної дипломатії на противагу розвитку безпосередньовійськової машини Організації Північноатлантичного договору.

Швеція хоча є членом Європейського союзу, до цього часу не ввела євро як національну валюту. Це створює ряд незручностей, наприклад неможливість брати активну участь у діяльності ЄС. Основною причиною, чому Швеція не ввійшла в територію євро на початковому етапі її формування була невідповідність показників економічного розвитку Швеції Маастрихтським критеріям конвергенції (бюджетний дефіцит, рівень відсоткових ставок, законодавство).

В 2003 році був проведений референдум, на якому 56% висловились проти введення вступу Швеції до Європейського валютного союзу, і як наслідок введення євро. Цей референдум фактично відкинув вирішення цієї проблеми на невизначений час, хоча всі показники відповідають критеріям конвергенції. Чому ж тоді шведське суспільство не бажає бачити євро національною валютою?

Серед причин можна виділити такі основні:

1.Загроза втрати національного суверенітету, що підкріплюється почуттям національної гордості і побоюваннями щодо благополуччя (на відміну від Німеччини, Швеція не бажає надавати фінансову допомогу більш відсталим країнам в обмін на їхнє стратегічне партнерство, особливо це актуально зараз після економічної кризи)

2.Низький рівень інфляції (введення євро може викликати зростання рівня інфляції)

3.Високий ступінь відкритості економіки (експорт і імпорт понад 40% ВВП)

4. Високий рівень державних видатків (понад 50% ВВП)

5.Рівень кореляції ділових циклів більш пов’язаний з Великобританією і США

6. Позитивне зовнішньоторгівельне сальдо (+16,8 млрд крон)

7. Після введення євро, необхідно буде провести уніфікацію законодавства, що можливо призведе до появи офф-шорних зон, чого не може допустити фіскальна політика держави

8. Можлива зміна кредитних ставок (1,25) Європейського центрального банку

9. Фіскальна політика може бути змінена, податки можуть бути перераховані у відповідності до євро

10. відповідна зміна пенсійного забезпечення - потенціальне зниження у майбутньому соціальних виплат

Отже, на даному етапі розвитку перед Швецією постає дилема: з одного боку, введення євро покращить становище Швеції у Євросоюзі, а з іншого – введення євро неминуче збільшить розрив між бідними та багатими. Посилить соціальну стратифікацію.